Завантажити

посади обліковця і послати на свиноферму”.
Г а н н а. Це ще не все!
У с т и м і в н а (поглянула на жінок, читає далі). “Ониська — за підтримку відсталих елементів...
Г а н н а, ...позбавити премії...
У с т и м і в н а. ...і закріпити за ним групу безнадійних корів”. Все.
Г а н н а. Збори закриті!
 
В повній тиші жінки гордовито виходять. По довгій паузі схоплюється
Таран, б'є кулаком об стіл.
 
Т а р а н. Не бійтесь, хлопці! Ми їх навчимо, як з нас знущатися! До райкому дійдемо! Скаргу напишемо! Там нас зрозуміють! Годі терпіти! Ми — теж люди! Ми — теж лю-ди-и!..
 
Затемнення
 
КАРТИНА СЬОМА
 
Пізній ранок. Тара нове подвір'я. Таран спить у гамаку, прив'язаному
між двома деревами. Спросоння розмахує руками, викрикує. Біля
нього стоїть Онисько, одягнений, як і в першій картині.
 
Т а р а н. Годі терпіти! Ми — теж люди!
О н и с ь к о. Що ти верзеш? Прокинься.
Т а р а н (схоплюється, очманіло дивиться на Ониська). Що?.. Де?.. Га?..
О н и с ь к о. Вставай! Доки ж спати, вже десята година!
Т а р а н (перелякано). Десята? Боже мій! Це ж я й корову ще не подоїв! Снідать не зварив! Город не прополов! Ох і влетить же мені від Одарки!
О н и с ь к о. Опам'ятайся, що ти верзеш?
Т а р а н. І тісто, мабуть, перекисло... Ще вчора вчинив.
О н и с ь к о (бере рушник, мочить його у воду). Біла гарячка, брат, діло погане! Значить, перебрав! (Виймає пляшку). Нічого, пройде. На, похмелись...
Т а р а н (несамовито). Не показуй мені пляшки, бо...
О н и с ь к о. Е, брат, так розпускать нерви не можна!
Т а р а н. Ти вже корови подоїв?
О н и с ь к о. Які корови? Ти що, сказився? Наче Аристарх іде. Аристарше! Зайди-но сюди!..
Т а р а н. Чого це він вештається? Хіба свиноферму закрили?
О н и с ь к о. Наче ж небагато і випили... Бували дози й страшніші...
 
Входить Аристарх, одягнений, як і в першій картині.
 
А р и с т а р х. Здрастуйте...
О н и с ь к о (шепоче. Аристархові, киваючи на Тарана). Ти обережніше з ним говори. У нього щось... (Жест).
А р и с т а р х (як до дитини). Здоров був. Таране-друже!
Т а р а н. Як там твої поросята поживають?
А р и с т а р х. Ти маєш на увазі обліковців?
Т а р а н (кричить). Поросят!
А р и с т а р х (до Ониська). Справді... Що ж робити?.. (До Тарана). Я бухгалтер. Бухгалтер я...
Т а р а н. Бухгалтер... (До Ониська). А ти?
О н и с ь к о. Бригадир.
Т а р а н. А я хто?
А р и с т а р х. Завідуючий механізацією колгоспу...
Т а р а н. Чекайте, чекайте, ви щось плутаєте! Ми, значить, чоловіками і залишились?
О н и с ь к о. Звичайно! А ким же нам бути?
Т а р а н. А жінки є жінки?
А р и с т а р х. Само собою...
Т а р а н (до Ониська). А ти мені що наговорив? Га?!
О н и с ь к о. Та я тебе з учорашнього вечора і не бачив.
Т а р а н. Поклянись!
О н и с ь к о. Клянусь!
Т а р а н. Скажіть мені, браття, по правді, хто я?..
О н и с ь к о (здалека, ласкаво). Завмеханізацією.
Т а р а н (сіпає себе за вуса). І вуса на місці... Значить, це був тільки страшний сон! Якби ви знали, що мені приверзлось...
О н и с ь к о. Вибачай, друже, я вже думав, що ти перебрав безповоротно. Треба на всяк випадок перейти на казьонку. Може, й справді Хвилька на тютюні настоює.
Т а р а н. А хіба Хвилька ще в селі? Оверко ж відпровадив і до районної міліції...
О н и с ь к о. Нікуди він її не провадив. І зараз до неї зайшов... поснідати...
А р и с т а р х. А якби у нас жінки були як жінки та вигнали б по відерцю кожна, вистачило б на тиждень, а то ледачі...
Т а р а н. Не смій при мені так говорити про жінок! На них молитись треба, як на святиню. Я ось візьмусь за ваше виховання, зачекайте!..
О н и с ь к о. Все-таки у нього якийсь дефект трапився... (Обірежно). А як же з фараонами бути?
Т а р а н (встав). Які фараони?.. Ти... уламок минулого!.. Ти в якому віці живеш? В двадцятому? То не тич мені під ніс фараонів, бо... (Наступає на Ониська, той тікає). Зрозуміло!
 
З хати виходить Одарка.
 
Одирочка!…
О д а р к а. Не сердься, вже сніданок готовий. Ось тільки сирівцю з погреба дістану.
Т а р а н. Сердитись? На тебе? Нізащо в світі!
О д а р к а. Ти вчора наказував півня зарізати, а я не послухала, а завтра заріжу.
Т а р а н. Навіщо різать, хай собі співає.
О н и с ь к о. Пропав чоловік.
А р и с т а р х. Був — і немає.
Т а р a н. Рідна моя, кохана! (Цілує Одарку).
О д а р к а. Що з тобою сталося! Стільки років не цілував, а тут надумався. Соромся! Он люди дивляться.
Т а р а н. Хай дивляться! Хай знають, як жінку свою любити та шанувати треба.
 
Завіса
1959

читати