Завантажити

весіллі першу чарку піднесеш. Чи, може, не буде весілля?
К а т е р и н а (засоромившись). Та... Я не знаю...
Т а р а н. Так я знаю. Грицькова мати вже хату до заручин прибирає... А там, дивись, і...
К а т е р и н а. Дядечку, рідний мій, якби ви знали, що ви мені... Спасибі вам. (Гаряче цілує Тарана в щоку і вибігає).
Т а р а н. Що то воно — молодість... (Торкнувшись пальцями щоки). Як то приємно, коли молода дівчина цілує... Таке почуття, ніби з келиха пахучого меду пригубиш... Та й ми ще козаки (Виструнчується і раптом скрикує). Ой! Поперек! Наче качалкою хто оперезав...
 
Вбігає Павлик.
 
П а в л и к. Дядьку Таран! Вас кличуть в контору на збори ледацюг! (Вибігає).
Т а р а н. Пропали мої пиріжки! Та що пиріжки — гордість чоловіча гине! “На збори ледацюг!” Дожився.
 
Завіса
 
ДІЯ ДРУГА
 
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
 
Вечір. Таранове подвір'я. Святково одягнена Одарка лежить у гамаку, наспівує. На ній барвиста сукня, туфлі на високих каблуках, на голові вінком викладена коса. Таран, довго приміряючись, накриває на стіл: ставить оселедець, редиску, голландський сир, домашню ковбасу.
 
Т а р а н. Багато вас буде? На скільки накривать?
О д а р к а. Прийдуть — порахуєш! Дістав?
Т а р а н. Чого?
О д а р к а. “Чого, чого”.
Т а р а н. “Три гички”? Та дістав. У Хвильки... З якої це нагоди, хотів би я знати, п'янку затіваєте?!
О д а р к а. Не твого чоловічого розуму діло! (Підходить до Тарана, зневажливо дивиться на нього). Ходиш, як опудало: згорбився, неодягнений — дивитись гидко!
Т а р а н (благальна). Хіба ти не бачиш, я за цілий день і не присів: встав до схід сонця, їсти наварив, город прополов, а потім цілісінький день цеглу робив. Кручусь, як муха в окропі. Ти прийшла з роботи — та в гамак, а в мене в попереці аж гуде! Думав, увечері відпочину, так ти знову затіяла...
О д а р к а. “Так ти, так ти...” Вже заторохтів! Переробився! Іди переодягнись!.. Осточортів своїми розмовами!
 
Таран, зітхаючи, іде в хату.
 
(Оглядаючи стіл). Огірки малосольні де?.. Зроби вже одне діло, потім за друге берись!
Т а р а н (виносить миску з малосольними огірками, пляшку, ставить на стіл). Сама ж наказала мені переодягтись.
О д а р к а. Цибулі покриши до оселедця!
Т а р а н. Зараз покришу! (Кришить цибулю, витираючи сльози).
О д а р к а. Коли ти вже навчишся на стіл накривати?.. Принеси сметани!
Т а р а н. Піди візьми в погребі!
О д а р к а. Не вистачало, щоб я в погріб лазила. Ти скоро й борщ заставиш мене варити? Чого зігнувся, як дід столітній?
Т а р а н. Поперек болить.
О д а р к а. Киснеш завжди, все в тебе щось болить! Придурки — ось твоя хвороба! Он люди скоро прийдуть!
 
Таран іде в хату. З'являється Уляна, одягнена, як і Одарка, по-святковому.
 
У л я н а (пишно). Здрастуйте на вашім щасливім подвір'ї.
О д а р к а. Здрастуй! А де ж бухгалтер наш?
У л я н а. Зараз буде. Чула я, проходячи, як вона свого Аристарха чистила...
О д а р к а. Їм тільки попусти... Розгнуздались, розледачіли, далі нікуди.
У л я н а. Строгості з нашого боку не відчувають.
О д а р к а. Роботи багато. Ніколи їм гайки позакручувать!
У л я н а. А слід би вже закрутить, а то ми потураємо, а вони скоро на голову нам сядуть. (П'є квас). От спасибі.
О д а р к а. Пий на здоров'я.
У л я н а. Треба підскочити за Ганною, бо буде до півночі з Аристархом дискусію розводити.
О д а р к а. Ходімо разом!
 
Виходять.
З погреба вилазить Таран, ставить на стіл сметану, квашені помідори, великий
глек квасу, пляшку.
 
Т а р а н. Пийте! Щоб воно вам поперек горла стало!
 
Входить Оверко, весело наспівуючи.
 
О в е р к о. Добрий вечір! Гостей чекаєш?
Т а р а н. Які там гості, — обнаковенна п'янка! Приходь через годину — побачиш.
О в е р к о. А ти не пробував настою полину давати?
Т а р а н. Їй хоч дьогтю дай — однак питиме! Бачиш — “Три гички”?!
О в е р к о. Така наша доля: жінкам пить, чоловікам сльози лить! Прийшов я знову до тебе за порадою...
Т а р а н. Щось задумав шити?
О в е р к о. Та отож кроїв на двоє платтів — не вийшло... Перекроїв на сарафани — виходять короткі... Що порадиш?
Т а р а н. Оборочку пусти внизу. І не помітять, що доточив.
О в е р к о. От пень! Чого ж я раніше... Спасибі, друже. (Мнеться, щось хоче сказати). Не хотів я тобі говорити, а совість мучить...
Т а р а н. Що там ще?
О в е р к о. А не скажеш нікому, що від мене пішло?
Т а р а н (закрив долонею рота). М-м-м!
О в е р к о (таємниче). Люди говорять, що твоя Одарка... біля Свирида. (Пройшовся півнем навколо Тарана).
Т а р а н (вражений). Невже це правда?!
О в е р к о. Чоловіки дарма не

читати