Завантажити

Однак, він вчасно згадав про плеєр у кишені джинсів і увімкнув його. У маленьких динаміках навушників захвилювався гортанний виспів етноджазової композиції скандинавської співачки Марі Бойне. Він був схожий на білу безкрайність засніженої тундри, на велетенські озера посеред гігантських скель, на білок і вивірок, що несуться верхами ялин у імлистому морозному тумані. І хакер приклав обидва навушники до мікрофона у мобільному.
- Выруби немедленно! – захарчав, вискнувши, голос у трубці. – У тебя сегодня решающий день. Взломаешь счет – тебе десять процентов.
- Счас 18.46, а я еще ни номера его… ни счета… и фамилию клиента, не знаю…
- Так выруби эту нудотину и узнаешь!
Поки Я-та-Gun вимикав музику, мобільний спалахнув і пікнув, вказуючи, що прийшло повідомлення.
- Это его данные, - верескнув з віддихом голос.
І відразу у слухавці вкраденого Я-та-Gun-ом телефону, наче щось запищало пронизливо і дуже-дуже тихо. Це було схоже на якусь гіпнотичну звукову установку, що передавалася телефоном. І хлопця аж пересмикнуло. На чолі виступив піт. Гострий звук залазив йому в мозок і щось там змінював. Раптом він пригадав, як кілька тижнів тому бродив соннищем Педіатра і не міг, що тільки не робив, залізти в один його сонн. Якраз там у Несці, втупившись свідомістю у неприступні сувої Педіатрового сонну, він чув саме такий тихий-тихий писк. І зараз рефлекторно захищаючись у яві, одягнув свою свідомість у панцер. Втім, так само, як і почався, млосний звук зненацька увірвався. І натомість майже ніжно пролунала фраза Педіатра:
- Сперва переведешь деньги мне. Хорошо? Потом расчет с тобой, как договорились – десять процентов.
Хакер Я-та-Gun мовчав. Панцер почав діяти і повернув його до логічного порядку речей. Йому не подобалося багато чого. І непроникний сонн, і навіювана звуком установка, і переведення усіх грошей на рахунок Педіатра в один з російських банків. Свою ж частину він збирався перекинути до банку у Латвії. Там він мав старого знайомого, однокласника з рахунком. Але чи розрахуються із ним взагалі? І зараз, під час розмови з Педіатром, чуючи підступ, він остаточно прийняв рішення почати атаку швейцарського банку не о 19.00, а пізніше. І краще, щоб Педіатр не знав коли саме.
- Да, O’Kovelok? Чего молчишь? Мне же о тебе многое известно.
- А-а мне… о тебе, Педиатр… И лицо твое… я переведу свою часть, а тогда – твою… Так только. И дай мне время, я ж делаю это первый раз, - сказав Я-та-Gun.
- Но 19.00 самый удобный момент в банке для атаки счета.
- Ничего… До 9-ти утра впереди вся ночь… И в Швецарии на два часа все позже… А я должен сконцентрироваться… Не шутка же…
У слухавці виникла пауза, що уривалася сопінням. Потім Педіатр сказав:
- Хорошо… Но если до 9.10 завтрашнего утра не будет у меня денег, то… – і Педіатр задихався і закашлявся. Виглядало це не дуже натурально.
- Що? – спитав хлопець.
- Там узнаєш, - відповів голос у трубці.
Знову зависла пауза. Хакер зважував, чи йти на ризик, чи ні. І нарешті, подумавши сказав:
- Ну, хорошо… - відповів, не дуже розуміючи що ж на нього чекає у тому випадку, як не будуть переведені гроші.
Коли він натиснув кнопку завершення розмови, на мобільному раз по раз заблимав намальований конверт з «есемескою», що надійшла під час розмови. Світіння екранчика фарбувало лице Я-та-Gun-а таємничо зеленим. Воно було змарніле з почервонілими очима. І хоч зовсім молоде, але настільки сконцентроване, що скутість його і втома були схожі на біль. Хакер завантажив повідомлення і прочитав текст. Нічого особливого у наборі цифр рахунку чи назві швейцарського банку не було. Одне тільки стурбувало – ім’я та прізвище написане латинкою: «Inokentij Valuch». «Валух… Валух… щось пов’язане із сільським господарством… Чи бики такі чи корови…чи може якийсь сорт пшениці?» - подумав хлопець, а потім з холодним жахом згадав, що так саме, тільки українською було написане прізвище у тексті, який відкрився йому щойно на мерехтливому сайті. Він не міг спочатку у таке взагалі повірити. І у його голові неначе закували ковалі. Одна за одної залітали думки і припущення. Спершу він вирішив, що це просте і найпереконливіше підтвердження того, що свідоме бродіння людини у снах не є тільки його фантазією. Потім Я-та-Gun-а прошив, як блискавка серед ясного неба, цілком закономірний висновок, що текст з іменем «Валух» був все ж таки кимось написаний і кимось надісланий йому на його ноутбук, і що активізувався цей ресурс у його комп’ютері сам, за чиєюсь волею. А це, в принципі, було неможливо. Отже – це якась невідома могутня технологія. Значить, той хто нею володіє так само хакер, чи якийсь видатний програміст. Усі ці міркування, зіставляння фактів і домисли вибудували перед ним таку неймовірну картину з такою домішкою підозри, що його підставлено, і страхом, що він взявся не за своє діло, яке невідомо чим для нього закінчиться, що хлопець вирішив діяти негайно.
Я-та-Gun вимкнув мобільного й витягнув з

читати