Завантажити

чарівника. Одне слово – зайняття хакінґом сну переносило його у вищий вимір самого себе й дарувало безмежно вільне відчуття надреальності і всемогутності…
А у реальності у Сущому у той вечір він знову повернувся до себе справжнього – загнаного, розтерзаного відчаєм і чеканням батькової смерті двадцятирічного юнака. І тут у дійсності Я-та-Gun-а за якихось півгодини чекало найгірше – він уперше вкраде по-справжньому, не віртуально. Поцупить, привласнить чужі гроші з чужого банківського рахунку. І хоч свій майбутній злочин він вже кілька тижнів, поки готувався до нього, намагався виправдати тим, що грабує грабіжника – нового українця, мажора і крадія, однак чим ближче підходив час до початку зламу мережі швейцарського банку, тим більше зростала переконаність у ганебності його замірів. А ще більше парубкові ставало страшно, яким він після такого прийде у Неску і, чи прийме вона його?
Розтривожений і замучений внутрішніми боріннями Я-та-Gun мимохідь зачепився поглядом за екран ноута, на якому усе ще розливалася мокра пляма, й автоматично «клікнув» по струмінцях води курсором. Зненацька монітор спалахнув іще сильніше і на сторінці інтернет-браузера виникла сторінка сайту, яка неспинно і миттєво мінялася. Поміж «www» та «com», відділенні з обох боків крапками, миготіли літери, які раз у раз на мить застигали, утворюючи слово «eternity», а потім знову швидко мелькотіли, прокручуючи увесь англійський алфавіт. І хоч хакер Я-та-Gun, для незнайомих aka* Sean O’Kovelok, хоч ще й не завершив навчання у київській політехніці, проте мав непогану пам’ять і знав, що слово «eternity» має багато значень. Англійською – це і «вічність», і «нескінченність», і «вічне життя», себто - безсмертя.
«Муть якась! Ламери* приколюються», - подумав хакер. Будь-який сайт має конкретну фізичну адресу. І завжди можна знайти будинок з сервером та вінчестером, де розміщено ненависний тобі веб-ресурс, витягти його з комп'ютера і бабахнути по ньому молотком.
До 19.00, тобто, до призначеного Педіатром часу атаки по мережі швейцарського банку через інтернет-провайдера Peoplenet у Я-та-Gun-а ще лишалося 35-ть хвилин 31 секунда. І, щоб заглушити муки сумління, яке нашіптувало йому, що ще трохи і він пошиється в собачу шкуру і стане крадієм, хлопець недовго надумуючись, натиснув клавішу «Enter*». На екрані враз вискочила сторінка, з якої крізь сріблясто-синє мокротиння, що все більше нагадувало мокрий сніг на шибі, проглядав схожий на велетенський примітивно витесаний у гігантській скелі камінний барельєф чоловіка у гостроверхій шапці зі спрямованою уперед лівою рукою, який танцює чи біжить, чи кличе когось за собою. У рядку веб-адреси замигтіло безліч інших латинських літер, які на цей раз вишукувалися тепер вже у два слова, розділених крапкою: «www.eternity.penetration.com». На слові «eternity» – «безсмертя», хакера Оковелка знову, буквально, повело, тим більш, що до нього додалося ще й слово, що з англійської перекладалося, як «проникнення». «Для вічного життя потрібне вселенське здоров’я… І до чого тут penetration?» – зміркував, гірко осміхаючись, Я-та-Gun, згадуючи хворого тата, і захвилювався, тамуючи у собі слабку надію. Йому запала підозра, що хтось, хто добре знає його біду, навмисне дражниться з ним по інтернету. Але, щоб вийти на його ноут, треба знати багато чого: і номер ще одного його старого «молільника», і його електронну пошту, і реєстрацію на провайдері Peoplenet. А це було майже неможливо. Це хіба міг зробити тільки той, хто запропонував йому сьогоднішню роботу зломщика… Навряд чи це жарт хакерні…
І це таки був не жарт – бо кам’яний чоловічок у повній тиші спочатку повернув до нього камінну голову, а потім поволі почав танцювати чи бігти на поверхні гігантської скелі. Він задирав догори руки, підплигував, крутив у повітрі ногами, знову приземлявся і знову підплигував. Над ним беззвучно пролетів чорний ворон. І Я-та-Gun-ові навіть здалося, як той ворон грізно зиркав на танцюючого чоловіка.
Значить сайт існував насправді і блискавична зміна латинських літер, що завмирала періодично на двох словах «eternity.penetration», говорила тільки про одне, що розташований він фізично на тисячах, якщо – не на мільйонах серверів. І щоб його зламати потрібен не один молоток!..
І поки Я-та-Gun напружено шукав пояснення такому феномену, барельєф чоловіка разом зі скелею почав збільшуватися, наближатися. Ще трохи і тріщини з гострими краями скелі присунуться, наскочать на хлопця. Так, немовби він сам падав на неї, летів з неба униз головою…
- Бредня! – вигукнув Я-та-Gun, котрого аж замороч взяла. І він вже збирався був закрити ноутбук з химерною сторінкою, як раптом зрозумів, що розпізнає її вміст вкарбований у текстуру каміння. І саме там, де погляд його торкався поверхні екрану, одна за одною вирізнялися, наче брижі на воді, наче застиглі хвильки каміння – літери:
. . . н е с п о д і в а н и й. . .
Ледве він усвідомив слово «несподіваний», як воно зникло і за ним, там де ковзав по

читати