Завантажити

голова з широким вилицюватим трохи скіснооким обличчям, куцою чорною борідкою й у чотиригранній високій червоній шапці з зав’язаними під підборіддям вушками з рудої лисиці. Цей чоловік не був схожий на жодного з його знайомих. Він не був ані українцем, ані слов’янином. Певніше за все, він був скандинавом. І поява його у сні була навіяна Я-та-Gun-у скандинавською музикою... (Таке у мареннях буває часто.) Тому й машина – чудернацька. Кермо справа, збоку до вітрового скла причеплено клаксон. І уся вона вугласта, довга з заокругленими крилами.
Той чоловік гукав його, Я-та-Gun-а. І хоч слів його було зрозуміти, втім ясно було одне – він просив про допомогу. Але машина несла його усе далі і далі. І там вже не видно було дороги. Там тільки чулися голоси, що вплутувались у простір Нески сіро-жовтими серпанками, вистеляючи шлях у безмежність. І тоді стих скандинавський піснеспів. І пролунало те клацання, що розбудило його. Воно було схоже на постріл… Хоч насправді «прокинувся» й гуркнув кулером його «ноут»…
Щоб остаточно прийти до усвідомлення, де ж він перебуває, Я-та-Gun опустив віконце чорного кросовера, у якому сидів на задньому сидінні, і виставив руку під нічну осінню мряку. Рука була наче його власна – ліва і ціла. Він точно знав, що у сні машина відбила йому саме ліву руку. І зараз у дійсності вона була на місці і стирчала з вікна. Хіба що від мряки намокла більше за праву. На мимовільний помах вистромленої з вікна руки до брівки під’їхало синє «BMW». Сяйливо-синє у спалахах сотень фар і ліхтарів, воно контрастувало з сірою мигтливою автомобільною тягучкою дніпровської набережної.
- Тобі треба допомогти, – швидше ствердив, аніж запитав у костюмі з дорогою краваткою незнайомець з кущистими бровами, примружуючи очі й зиркаючи крізь спущене скло у правих передніх дверцятах. Хазяїн дорогого «BMW» так проникливо дивився на Я-та-Gun-а, ніби знав його і те, чим він займається. Це дуже насторожувало.
- А-а… нє… нє… Все рулєз! – відповів Я-та-Gun, думаючи, чому саме до нього звернувся той чоловік українською. Що йому відомо?.. Хоч і сам хакер ледве здавав собі справу, чого він тут.
«BMW» поїхало, тихо рикаючи двигуном, і він нарешті пригадав до найменшої деталі, чому і як опинився у чорному кросовері, що стоїть неподалік метра «Дніпро» на Дніпровській набережній. У Сущому він вже добу готується зламати особистий рахунок українського багатія у одному швейцарському банку. І робить це вперше у своєму житті. Бо до цього він лише зламував веб-ресурси, «запаролені» програми і комп’ютерні мережі, і то – для себе. І грошей, звісно, ніде і ні в кого через інет не крав. А кросовер «KIA Soul», в якому він сидить, викрадений не ним, а групою злодіїв на чолі з їхнім босом Педіатром. Саме таким прозвищем з маніакальною наполегливістю той тип вимагав себе називати. У команді Педіатра усі були слизькі, злодійкуваті і жорстокі. Я-та-Gun бачив лише трьох: Ляпарта, Валєру80 і Акцеса. Справжні імена йому були невідомі. У світі хаку і зламу ходили тільки прізвиська і вигадані історії життя. Хоч насправді дізнатися біографію будь-кого йому, хакерові сновидінь і дрімвидів було неважко. Відчути пульсацію чужої думки він міг навіть на гамірній вулиці. А потім лишалося тільки одне – не забути її ритм у Несці і твій сонн, як пес, сам приведе до того соннища, у якому б’ється відчута у Сущому пульсація.
Студена мряка блискала у світлі фар і ліхтарів, сіялася на лобове скло. Люди, що спускалися у метро, підпилі рибалки у дутих камуфляжних куртках і ґумових чоботах біля рибальського ринку, що в народі називався «Бухарою», темними неоковирними силуетами виникали у забризканих мрякою вікнах машини. Їхні рухи були ламкими і неприродними, схожі на переміщення механічних ляльок на шарнірах. Руки і ноги їхні смикалися у патьоках дощових цівок, що соталися на склі чорного авто, у назву якого втиснули слово «душа».
І Я-та-Gun-ові раптом стало холодно і соромно. Сьогодні щось змінилося у ньому після повернення у яву. Там у Несці він, можливо, востаннє жив справжнім життям. Бо там, у просторі всесвітньої підсвідомості не можна було брехати. Там можна лишень перебувати тим, хто не бреше і в першу чергу собі. І якщо ти негідник, то у Несці ти мусиш це визнати. І після цього, вертаючись назад у Суще, ти позбавлений захисних бар’єрів підсвідомості і чітко усвідомлюєш, що мерзотник. І це багатьох зі слабкою психікою часто призводить до божевілля.
Найпростіше у Несці безвинним і молодим, які ще не нахапалися хиб і гріхів. Їм під силу нищити чужі сірі гнітючі сонни з паскудними задумами, знімати з них заскорузлі сувої вад і підступів, надавати їм нової форми, якщо це ще було можливо. Якщо ж ні, то трощити і рвати, нищити, як хворобу. Однак число сірих соннів незмірне. Їх не до порівняння більше, аніж світлих. І нищення підлих задумів вимагало від Я-та-Gun-а і таких, як він, неабияких сил. Але коли йому вдавалося поквитатися зі злом, він відчував себе – надзвичайно сильним і до краю чистим. І чимось схожим на

читати