Завантажити

хакером у скупченнях гілок дерев, у закрутах трави на вітрі. Вони налазили одне на одне краями, часто перетікали лініями і фарбами одна в одну, що справді нагадувало шари, пласти чи сувої, які складалися із мжі і мева і які, щоб осягнути треба було спочатку розкодувати, утямити кожну картину до кінця і відгорнути осмислений сувій, за яким відразу ж у твоїй свідомості вимальовується картиною чи потаємним мевом інший. І Я-та-Gun, щоб швидше знайти останній сонн Валуха розпружився, віддався інтуїції, заговорив до себе самого незрозумілими словами-образами чужого сонну і почав парити уявою поміж картин. Майже так само, як він це робив, коли вперше зрозумів, що бачить слово на мерехтливому сайті, читає і ледве-но усвідомлює його, як воно зникає, образом закарбовуючись у його уяві:
…Спершу марево твого сну завжди фрагментарне. Складається із сіро-жовтих клаптів, клубів, неначе з пари, чи картин, образів, що щільно прилягають одне до одного, немов пластинки слюди, складаючи одне ціле. Воно щільне, вузесеньке і, водночас, коли його починаєш розуміти, вмить виростає до нескінченності.. Ті клуби, клапті, картини слід відслонювати й розсувати думкою, розкодовуючи кожен знак, символ, дію, немовби знімати шар за шаром пласти з археологічної знахідки. Відкрив одну деталь – за нею відразу вловлюється інша. І в кожному наступному сувої твого сну свій зміст, образ, відчуття. А щоб дістатися замислу, що відображає зміст твоєї душі, треба відкрити усі сувої до кінця. І тільки там побачиться ідея твого існування. Розгадай її, зрозумій постале із ліній і кольорів, створене твоєю і чужою підсвідомістю створіння, вхопись за нього – і ти опануєш чужим сном, чужою душею. Чи не так?.. І ти зможеш украсти, вбити, витерти, змінити усе, що наснилося не тобі! Ти зможеш змінити людину! Навіть, вбити її!.. Хоча ти не такий і тобі такого не треба!
А ще ти зрозумієш, що сон ніколи не закінчується. Бо спиняється тільки на ту мить твого неспання. А коли ти засинаєш, він знову продовжується. І файл наступного сну причіплюється до попереднього якоюсь деталлю, зарубкою у пам’яті, обставиною, образом з попереднього, який наче домальовується по-новому твоєю підсвідомістю, коли ти заснув.
Тому сон – не сон. Це – усе. Це – підсвідомість. І не твоя вона – бо належить усім. Усьому світу, чи всесвіту, який так само спить і снить своєю підсвідомістю. Усе має своє відбиття у неусвідомленому мисленні спання: дерево, квітка, хробак, гора, жива істота, істота потойбічна, планети, зорі, небеса, галактики… Усе, що має форму і мету існування – усе має усвідомлене, під- і над-свідоме….
Зрештою, неважливо, що це, і як це зветься. Важливо – хто ти у цьому незмірному безмежжі сну, якому не менше трильйона трильйонів років, ер, періодів і ґуґола тисячоліть, аніж тому, що не спить. І чи цілісний ти у ньому? Чи можеш ти у ньому рухатися, пересуватися і входити у чужі сни своєю свідомістю? Чи здатен ти контролювати свою підсвідомість і підсвідомість усього світу? Якщо усвідомлюєш себе у задумі свого сну, париш разом із ним і розгледів поруч себе хоч одну картину чужого сновиддя – вже добре. Можеш сподіватися, що повернешся після сну у своє тіло. Назад до себе самого. І глибокий подих твого просинання буде підтвердженням цьому!... А ні – то пропадеш. Залишишся тут навіки. І люди, що знайдуть тебе охололим, бідкатимуться, що рано помер…
«Невже це думки Валуха? Він не схожий на хакера сну! І слова у нього не хакерські! Але вони про Неску! Про мандри нескінченністю підсвідомості» - Я-та-Gun неабияк занервував у своєму сонні. Він занепокоївся, що Інокентій його помітить, і глибоко вдихнув кілька разів, примушуючи серце битися частіше. Оболонка його сонну зробилася майже прозорою і ледве помітною, схожою на павутину на стелі. Він дрімлер, тому міг розчинятися у Несці усім своїм соннищем. Він дрімлер – він чесний із собою! Тому після сну, він повернеться із Завороття! Він не залишиться у безкраїй Несці! Де є безмежжя болю і поля чорного зла і мертвих душ!.. Він хакер, він дрімлер, тому він контролює свій подих у підсвідомості. Голова паморочиться. Крізь артерії гуготить кров. Він чує її і ще більше розганяє по жилах. Ще подих. Ще! І Я-та-Gun зникає. Стає невидимим у сні… Парою, протягом, шелестом, температурою дощу, білим маревом горизонту… І Валух його вже не бачить-ь-ь…ь…
Остання літера в останньому слові була завеликою. І дуже важкою. Хтось поклав її на світлу мжу, яка сочилася і парувала у яскравому клубі сонну Я-та-Gun-а. І він опинився у соннищі Валуха. Воно було те саме, велике і заплутане, що його під час свого останнього перебування у Несці хакер хотів розітнути. Воно було заплутаніше за останню важезну літеру «Ь».
Валух спав і при цьому йому нічого з майбутнього не навіювалося. «Це добре!» - зміркував Я-та-Gun і взявся розкроювати на сувої пам’яті його останній сонн. Інокентій усією своєю підсвідомістю якраз був занурений у минуле. Воно знову і знову проходило крізь нього, здебільшого забуваючись, залишаючи уламки

читати