Завантажити

хмар, що тяглися над терасою нескінченним пологом аж до горизонту, безсило повторив, вклякаючи на місці:
- Должен…
Папан обернувся до нього, сиве крило волосся, аж хилитнулося і знову настовбурчилося над правою скронею. І відказав тихим голосом, схожим на відчахування жерсті металічними ножицями:
- А не уступит – продай свой сон!
- Сон? – не зрозумів Валух.
- Сон, - повторив Папан, а потім додав: - Шучу! Глупая шутка в безвыходном положении иногда поднимает настроение! Особенно если нечего возразить.
Інокентій затупцяв, зам'явся. Сховав очі. Не хотів бачити, як Папан наставляє на нього свій проймаючий глибокий погляд. Валух глянув угору. Там у передранні летіла ворона. Коли б не міцне скло тераси, він би чув її каркання. А так його вуха роздирали лише власне сопіння і шурхотливі кроки Папана у коркових капцях. Коли ж він опустив голову і зиркнув у бік масажної і перукарні, думаючи що Іван Григорович уже зник за дверима, то враз наштовхнувся на посмішку свого тестя. Той аж посвітлів від задоволення.
- Учись на людях не свинячить. Это глупо.
- Да, - тільки й відповів геть збентежений Валух.
- И потом – ты говоришь тебе продавать нечего. А ты подумай, – сказав майже по-дружньому Папан. – Продавать же можно необязательно вещь. Продавать можно все. Дружеские отношения – например. Или – свое прошлое. А я, как прокурор, скажу тебе, что лучше всего продается вера, закон и любовь. Только надо знать – кому.
- Я подумаю, - відповів Валух. І тепер він сам наполегливо заглядав у очі батька дружини. Йому треба було зрозуміти його гру. І він раптом відчув, що не боїться того, кого боявся стільки років.
- Дурную память надо уничтожать! Но я у тебя её могу купить… если она интересная.
- За півмільйона? – перепитав Інокентій, і Я-та-Gun побачив, як Валух напружено думає. Хмара сну, яка невидимо висіла над ним, готова оповити його, раптом переповнилася безтілесними образами і предметами, фігурами людей, пейзажами і різними місцями дії. Валух, напружився він ненависті, і це ще більше допомогло заповнити його майбутній сон і формувало його майбутнє. Він не вдарить прямо. Від обмане, обійде. І Я-та-Gun бачив це у сні Інокентія. Але Папан не міг бачити того, що коїться у сновидінні Валуха, бо сам жив без сну. Однак хакер чомусь розумів, що Іван Григорович (це ім’я він десь вже чув) знає багато чого про Валуха, про його минуле, про батька, що зрадив його матір, про охлялість почуттів до дружини, про його ненависть до нього самого, про бажання усе поміняти і кудись втекти, про Стеллу, про інших його жінок, про сільських родичів, котрих Валух соромиться, про байдужих шкільних товаришів, про смаки, про те, що він любить пиво закушувати соленим огірком, про те, що не навідує матір, про презирство до тих, з ким крутить свої оборудки, про вкрадені поштові марки у товариша з їхнього будинку, про цукати Лохнеси, про її гострі коліна, про воду_що_не_розливається, яка лежала у внутрішній кишені Валухового гірчичного піджака, про непевність і вічний переляк.
- Смотря что предложишь, - промовив сухо Папан і тим самим увірвав паузу, за яку Я-та-Gun встиг зрозуміти, що Іван Григорович, хоч і позбавлений снів, але знає набагато більше за нього – дрімлера, ходака і розтинача сновидінь.
- Я мушу подумати, - відказав своєму тестю Інокентій.
Я-та-Gun вийшов зі сну. Голова крутилася. І залишки чужого сновидіння спочатку не давали зосередитися. По металевій стіні трансформаторної будки повз павук і здригався від вібрації потужних електроприладів.
«Чого він прокинувся?» - подумав хакер. У будці було доволі холодно.
«Може, він прийшов зі сну?» - припустив хакер і притис пальцем павукового тулубця. Тільце виявилося справжнім, шерстистим, і нікуди від доторку пальця Я-та-Gun-а не зникло. Отже, уже не сон… І хакер задумався.
Для цього він максимально зосередився, відсікаючи увесь реальний простір Сущого, шум вітру, низьке гуготіння трансформатора, тарахкотіння крапель дощу об залізні двері будки. Потім підтягнувся на руках на трубі, що проходила під стелею, і, чіпляючись за неї білими носаками своїх адідасівських кросівок, повис головою униз. Кров потекла у мозок з іще більшою силою, аніж під час дрімлінґу, коли проникаєш у чужу сновидну хмару, трощиш усі оболонки сонну, всмоктуєш з підсвідомості мжу – гірку, солодку, кислу, липку, смердючу, з пахощами цитрини, магнолії, медуниці, борщовика, нашатиря, дитячої несподіванки, болю, фатального спогаду, забутості, облуди, пліток сусідів, терпкого щастя зустрічі і пристрасного доторку прощання…
Я-та-Gun крізь хвилю емоцій і шквал фізичних почуттів несподівано зрозумів, що за кілька років його безперестанного сновигання Нескою сон (а значить, сама підсвідомість) почали усе частіше приходити у його реальне життя. І відбувається це не лише за допомогою мерехтливого сайту, а й під час хакерського занурення у світ сновидінь. Ось наприклад, що то був за павучок? Може він є вигадкою його хворобливої,

читати