Завантажити

натхненна. Вона лань зі сторожкими очима. Повними любові. Що не відає майбутнього. Господи, яка вона спокійна! Бо не знає, що на неї чекає...
Не знає… Чи знає… Мами знають… І стають через те швидко бабами… Як мама Валуха…
Пііііі!.. Це не мама! Це прийшла смс у відповідь. Ксеня каже – лади! За п’ятсот у Світанку! Дуґі-даґі!.. Молодець. Встиг. Купив. «Дуґі-даґі!..» - бренькає комп’ютер. Рахунок сплачено. Електроніка! Вже слово чи факс ніщо. Електроніка – все! Слава богу, е-mail не блокували на біржі… Ксеня – молодець! Цікаво, це та, що з довгими ногами! Як старий китайський ієрогліф, що означає «Людина» !.. Через двадцять хвилин, як запрацює біржа він цю пшеницю продасть за сімсот гривень. Він знає прогнози. Буде зростання. Усі дві тисячі продасть відразу. Як по маслу! А це зиск аж цілих п’ятдесят тисяч доларів! За двадцять хвилин!.. Ха-ха! Дуґі-даґі!.. Правда, звідси треба відстібнуть 8000 комісійних Ксені. Яка вона – та Ксеня? Чорна? Біла? І чи в неї чиста шкіра?.. Шкіра?.. Йому потрібні гроші! Після розмови із Папаном, котрий і не думає його виручати, йому потрібні гроші. Багато грошей! Півмільйона! Інакше!..
Власне, а чому він думає про інакше, якщо йому ще ніхто не виставляв ніяких претензій. Ну подумаєш, вдарив задком і передком якийсь там «майбах» і «ролс». Ну і що. У них же є страховка!.. Хоча тут факт не в страховці, а в тому, що Інокентій був п’яний і його страхова компанія відсудить сплату ремонту за його, Валухів рахунок. А ще – може бути ганьба у пресі. А чи йому потрібна ганьба? Ні… Тим більше, що у нього, її і так вже повно.
…Дзень-бень!!! Задзвонив телефон. Нарешті. Може мати?.. Ні. Яшка Іванов. Конкурент. Мордатий. Вітає. Весело. З добрим ранком. Дивно. Аж спазм у горлі. Як щось глевке. Такого не було… Знає? Ні… Вряд чи… Звідки?!.. Здалося… Треба берегти нерви… Знущається. Пропонує позичити гроші на торги. Каже, що про побиті машини говорить увесь жирний Київ.
Гнида! Мерзо?! Збуй біржовий!
Хай тобі гач!
Сказав по-мужицьки! Вимкнув мобільного. Жбурнув в урну для сміття. Потім згадав, що новий. Витягнув. Цілий. Пфу ти! Іги на тебе!.. («Іги!» - так каже моя мама.)
Треба подумати про хороше. І вимкнутися самому. Відсапнутися. Відпочити.
І Валух поклав собі воду_що_не_розливається на чоло.
Я-та-Gun був здивований. Він вдруге бачив воду_що_не_розливається у сонні Валуха і ніяк не міг її роздивитися. Таке не траплялося йому навіть у найглухіших закутках Нески. Він висів у своєму сонні під гіпсокартоновою стелею і чекав, не наважуючись починати буріння сонну Інокентія.
А той задер голову назад, відкинувся у кріслі, вмостив потилицю у підголів’я і подивився просто на сонн Я-та-Gun-а. Він дивився болісно, із стражданням. Погляд його просив допомоги. А вода_що_не_розливається здригнулася і почала всотуватися йому у чоло.
Він відчув… Почув присутність Я-та-Gun-а… От Вася! От Sean O’Kovelok! Але ж це неможливо – дрімлера у сні чує тільки дрімлер! Усі решта людей, тварин й рослин бачать його у своїх снах – як якийсь персонаж! Приміром, як лампу, чи слину, чи як хорта, що біжить! Чи як пелену пилу чи снігу, чи дощу!
Валух подивився на нього і ствердно заплющив очі. Він таки бачив Я-та-Gun-а. Вода_що_не_розливається, зарухалася і потекла цівками на темно-русе волосся. Потім спинилася. І те волосся, яке вона укрила, стало сивим, подовжилося, закрутилося крилом над правим вухом і затверділо на білий камінь. Ще трохи і той камінь відвалиться разом зі шматком Валухового лоба, розчахне йому голову.
Валух не ворушись! Не труси головою! Не зітхай у своєму сні, бо!..
«Дзень-день!.. Дуґі-даґ!..» - заверещав ноутбук Валуха. І Інокентій враз став тим самим Валухом, що і був. Вода_що_не_розливається зібралася у колихку приплюснуту велику краплю на його чолі. Біле камінне крило його волосся щезло. Й Інокентій поклав воду_що_не_розливається до внутрішньої кишені піджака і, неначе забуваючи про присутність у своєму минулому чужого сонну, кинувся до монітора…
Що?! Луганськмлин бере третьосортну пшеницю за 550. Дніпропетровськмлин за 500. А Київмлин за 480. Вони що – сказилися?!.. Стоп! Стоп, що?!.. Хто їм продає? «Агротрейдер»! Це ж Яшка Іванов! Яшка скупив майже увесь третій сорт! І тепер він монополіст! Править ціни! Іде на знижку, умисно! У Яшки ж немає стільки грошей! Може Яшка того і дзвонив, бо знає про моїх операторів на біржі? І чекав, коли я прокручу оборудку з третьосортною?!.. Яшка гад. Купчик новгородський! Мішок собачого лайна!..
«Для чого він усе це мені показує?» - напружено думав Я-та-Gun. Від емоційного контакту з чужим сонном його мево обляпала липка і їдуча Валухова мжа. Нерви свербіли і лускали від чуттєвих струмів. І хакер мимоволі зменшив свій сонн. Причаївся, забуваючись у маренні…
Довкіл порожнеча. І тихо. Нічого, окрім моєї думки і шуму вентиляторчика у комп’ютері… Так думав Валух і його губи біліли від ненависті.
Гаразд, Яшко! Я помщуся! Я обійду тебе на повороті! Завтра ж

читати