Завантажити

грою відроджує класичну істинну культуру. НГУ – саме той вуз, де гармонійно поєднуються історичні традиції із сучасністю.
За період чвертьстолітньої діяльності на посаді ректора Геннадія Півняка вуз зміцнів, даруючи кожному Надію, Віру та Любов. Помітила, коли говорять про керівника, згадують не тільки його професійну діяльність, а і сім’ю, й обов’язково дружину. З Галиною Андріївною – вони єдине ціле .
Протягом десятиліть він співпрацює з ректором Донецького національного університету, академіком НАН України Володимиром Павловичем Шевченком. Під час нашої розмови він зауважив, що гармонія, яка панує в родині Геннадія Півняка є і в колективі: "НГУ – відомий і визнаний у світі навчальний заклад з багатою історією. У своєму розвитку він пройшов всі щаблі зросту: від колишнього Катеринославського гірничого училища до сучасного НГУ. І остання його назва увінчує всі добрі справи, зроблені колективами співробітників і студентів.
Звичайно, розквіт гірничого пов’язаний з цілими історичними етапами, у тому числі – переломними. Його ректор вирізняється логікою мислення і заповзятістю у виконанні будь-яких найскладніших завдань. Пам’ятаю, як у Міністерстві освіти і науки України під час обговорення питання про присвоєння університетського статусу гірничій академії, молодий ректор гаряче і мудро відстоював свою позицію. Він ґрунтовно довів, що вуз переріс звання академічного. В організації його навчального процесу, основі наукової діяльності викладачів академії закладено фундаментальні дослідження не тільки у сфері гірництва чи інших технічних напрямків, а і в галузі математики, фізики, хімії. Це й дало можливість здобути статус Національного гірничого університету. Складно передбачити, чи сталося б так, якби на місці Геннадія Григоровича був інший керівник, бо саме він зумів активно відстояти позицію свого колективу.
Національний гірничий університет і Донецький національний університет давно співпрацюють, але з Геннадієм Півняком нас поєднує не тільки робота. Я часто спілкуюся з усією родиною Півняків – із щирою, розумною Галиною Андріївною, яка в усьому підтримує чоловіка, із їх чудовими синами Віталієм та Андрієм…
Під час отримання високої нагороди НГУ на урочистому засіданні вченої ради був приголомшений відчуттям могутності і незвичайної внутрішньої сили цього вузу. Його очолює прекрасний вчений, а працюють тут талановиті люди. На конференціях чи симпозіумах гірничий університет вирізняється досконалою постановкою питань і розумним їх розв’язанням. Ректор ніколи не витрачає час на пусті розмови, тому розвиток НГУ залишається невпинним. Пройдений ректорський шлях, увінчаний добрими справами і успіхами. Він уміє надихати інших на звершення нових ідей".
Спілкуючись з тими, хто співпрацює з керівником гірничого, усвідомила, що кожного пов’язує з ним не лише справа, а дружні щирі стосунки. Він часто повторює, що майбутнє за трикутником знань: освіта – наука – інновація. Але, мабуть, досягнути його вершини можливо тільки тоді, коли вмієш цінувати красу цього світу, її духовність. Тому для Геннадія Півняка дорогий і власний трикутник: країна – університет – родина, який дає розуміння всього необхідного. Адже людина, внутрішній світ якої випромінює світло, здатна знайти шлях, що приведе до щастя. І ця людина – Вчитель.
Випускники університету щораз, повертаючись до альма-матер, бачать його таким же привітним й величним у своїх традиціях. Ніби нічого не змінюється, але це тільки на перший погляд. НГУ – своєрідна маленька держава, яка, крокуючи в ногу з часом, творить свою історію. Про це я вела мову з директором Міжнародного фонду гуманітарних та економічних зв’язків України з Російською Федерацією Вітольдом Павловичем Фокіним – одним із перших випускників гірничого. Він був останнім головою Ради міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки та першим Прем’єр-міністром незалежної України.
"Гірничий університет – мій рідний вуз. Вступив до нього ще у 1949 році. Мої однокурсники були пригнічені нещадною війною, тяжкими втратами, але наша альма-матер дала можливість знову відчути красу життя. Ми чудово знали історію вузу, пишалися видатними вченими, якими створено наукові школи – Терпигорєва, Динника, Писаржевського... Мене приємно вражає, що з плином часу в університеті залишаються і працюють чудові фахівці, які цінують традиції вузу.
Вже протягом 25 років НГУ керує людина, яка багатьом є близькою за духом, а для мене особисто він ще й земляк. Олександрія – наше рідне місто. Для університету Геннадій Григорович зробив стільки, скільки не зміг зробити жодний з його попередників.
У гірничому з’являються нові спеціальності, факультети, створюються фундаментальні Інститути. Спеціалісти НГУ працюють в усіх напрямах технічної сфери країни і спроможні розв’язати найскладніші задачі. Як випускник цього вузу, щиро вдячний Геннадію Півняку за його вміння не тільки зберігати, але й примножувати напрацювання. Ректор – людина, яка приймає присягу

читати