Завантажити

останнім виданням.
Кочубей Марія — дочка полтавського полковника Василя Кочубея, в яку ще юну був закоханий старіючий гетьман Іван Мазепа, згодом одружена з сином ніжинського полковника Степана Забіли. Хоч якою романтичною була ця любов, однак і вона певним чином сприяла появі доносу Кочубея та Іскри про зрадливі заміри гетьмана Мазепи Петрові І.
«Пісня про Нібелунгів» — найдавніший німецький героїчний епос (датується приблизно 1200 р.), в якому використані історичні перекази про знищення гуннами держави бургундів (нібелунгів), подвиги і смерть лицаря Зігфріда та криваву помсту за вбивство Зігфріда дружини Кримхільди.
Б'єргалка — розмовна назва пивнички, походить від нім. Віег або ж від фр. bіеге, де можна було дешево випити і попоїсти.
Делеклюз Шарль (1809—1871) —активний учасник революції 1848 р. у Франції, член Паризької комуни 1871 р., загинув на барикадах.
Бульйонський Ліс (точніше — Булонський) — знаменитий лісопарк на околиці Парижа.
Узамітна Ніцца — омріяна (в темряві) французька столиця курортів на березі Середземного моря.
Атрамент — чорнило.
Моrituri te salutant (лат.) — приречені на смерть вітають вас.
Моветон (з франц.) — невихованість, розбещеність
Епікурейці — послідовники вчення давньогрецького філософа Епікура (341—270 р. до н. е.), за яким жити треба самітником з метою уникнути страждань, щоб досягти тілесного здоров'я і стану повної безтурботності духу (атараксії); пізнання за Епікуром природних законів звільняє від страху смерті, забобонності та й релігійних марновірств у цілому.
НАРЕЧЕНИЙ. Надруковане це оповідання вперше у журналі «Всесвіт» (1927.—№ 35). Згодом у т. З Творів і т. 1 Вибраних творів (звідки й подаємо) з такою передмовою:
«Для контрреволюції нічого нема «святого». Вона не милує навіть маленьку людину з глухої провінції — людину, що, мабуть, нікому, ніколи й нічого поганого не зробила. Як же інакше розуміти це оповідання?»
Написано 1927 року.
БАНДИТИ. Видане єдиний раз у т. З Творів 1930 р., звідки й передруковуємо.
ЗАВ'ЯЗКА (Етюд). Історія цього твору досить складна; спочатку він друкувався у журналі «Життя і революція» (1925.—№ 11) як початок роману «Іраїда» під такою ж назвою. Однак подальша доля цього роману невідома. Як самостійний твір під новим заголовком «Зав'язка» видрукуваний у т. З Творів (1930), де майже цілком переінакшені прізвища героїв (напр., дипломат Баторій змінено на Криленка, інженер Ламене став Сердюком, журналіст Пастелян — Шарком, а професора Поло названо Полозом) та з кількома незначними стилістичними виправленнями.
Отож етюд, який подаємо за т. З Творів, цікавий насамперед як зав'язка цікавої і навіть інтригуючої епічної форми, відмінної від досить статичної і локальної недієвості «Вальдшнепів». Шкода, що не можна порівняти їх уповні. Певним чином наближається до цих творів і «З лабораторії» за цілком відчутним епічним розмахом і сміливим експериментом з формою?.. як, ,на жаль, і цілком відчутною незавершеністю.
Д'Анунціо Габріеле (1863—1938) — італійський письменник і політичний діяч, ідеолог італійського імперіалізму. Перейнятий декадентськими і ніцшеанськими ідеями. Г. Д'Анунціо після першої світової війни посилено пропагував фашизм. Свого часу його різко критикувала Леся Українка.
МАТИ. Надруковане вперше у т. З Творів, потім у т. 1 Вибраних творів, за яким подаємо у це видання, з такою передмовою:
«Це оповідання дехто плутає з новелою «Я». Між ними нічого спільного нема. Основна мисль оповідання «Мати» така: поділення людей капіталістичного суспільства на класові табори є така ж неминучість, як неминуча загибіль світогляду «старосвітських» людей. Проте думку авторову почасти видно й з епіграфа». Написано 1927 року.
ІЗ ВАРИНОЇ БІОГРАФІЇ. Вперше з'явилось у журналі «Літературний ярмарок» (1928.— № 1). Згодом у т. З Творів та Вибраних творах, звідки ми передруковуємо. У цій книжці М. Хвильовий додав до твору розлогішу передмову:
«В перший раз оповідання «Із Вариної біографії» надруковано 1928 року в книзі першій альманаху «Літературний Ярмарок». Прочитавши це оповідання, критики заметушилися: один із авторитетних на той час демостенів дуже жалкував, що автор зробив з героїні «робітничо-селянську богородицю», другий скаржився, що автор зацікавився такою собі зовсім непотрібною Варею. Третій навіть обвинувачував мене у великій прихильності до грубого натуралізму. Подивімось, чи мали вони рацію. Коротко.
В образі Варі, як це видно й без окулярів, автор подає читачеві збірний тип масовика дрібної буржуазії. Словом, щодо натуралізму, то це оповідання є типовий романтичний етюд («щодо вина, то він пив воду», як говорив колись, здається, Віктор Гюго). Гіперболи, узагальнення — це попутники романтичного письма, а саме ними й просякнуто моє оповідання. Чи, може, без окулярів не видно, що Богодухівська Варя не одна Варя,— що це тисячі Вар, і не лише богодухівських?
Другому критикові відповідь

читати