Завантажити

Подаємо за виданням 1929 р.
У Вибраних творах був невеликий вступ.
«Солонський Яр» став теж хрестоматійним оповіданням. Написано 1921 року.
Холодний Яр — ліс під Чигирином, де, за народними переказами, гайдамаки святили ножі перед повстанням проти польської шляхти у другій половині XVIII ст. Т. Шевченко описує ті часи у поемі «Гайдамаки».
Ріжа — клиноподібна ділянка поля чи луків, що врізається в ліс.
СИЛУЕТИ. Надруковане вперше у журналі «Червоний шлях» (1923.—№ 1), потім у збірці «Осінь», згодом у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім виданням 1929 р.
Мене, факел, фарєс — перефразований вислів з Біблії (кн. пророка Даниїла, гл. 5, 25): «Мене, мене, текел, упарсин (перес)»,— слова-символи, які ніби написав Христос на стіні палацу царя Вальтасара, сина Навуходоносора. Вони означали: мене — вирок царюванню Вальтасара, текел — гріхи його вже виважені богом, перес — Вавілонське царство розділять між собою мідяни і перси.
Ad litteram (лат.) — буквально, точно.
«Золотий гомін» — поема П. Г. Тичини із збірки «Сонячні кларнети» (К.: Сяйво, 1918).
ШЛЯХЕТНЕ ГНІЗДО. Вперше було надруковане у «Синіх етюдах», потім у збірці оповідань М. Хвильового «Злочин» (X.: ДВУ, 1926) та у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім виданням 1929 р.
Жлукто — довбанка стовбура деревини, в якій раніше золили білизну.
«Нова рада» — київська щоденна газета, видавалась С. Єфремовим, А. Ніковським та іншими з березня 1917 р. до січня 1918 р. Певним чином заміщувала заборонену царським урядом 1914 р. єдину на ті часи щоденну газету «Рада» у Києві.
Cполкомщики — простонародне від рос. «исполкомщики».
СИНІЙ ЛИСТОПАД. Надруковане оповідання вперше у «Синіх етюдах», потім окремим виданням у ДВУ 1926 р. та у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім.
Фігнєр В. М. (1852—1942)—російська революціонерка-терористка з групи «Народна воля», учасниця кількох гучних замахів. З 1883 р. засуджена на довічне ув'язнення, двадцять років перебувала у Шліссельбурзі в одиночній камері. 1906 р. утекла з архангельського поселення за кордон, де й померла у цілковитому зреченні політичної боротьби.
Колхіда — антична назва Кавказького узбережжя Чорного моря.
Шаміль (1799—1871) — третій і останній імам (релігійний правитель) Дагестану і Чечні (1834—1859), вождь національно-визвольної боротьби північнокавказьких горців проти російського колоніалізму г засновник імамату. В 1859 р. підступно полонений і засланий у Калугу. Тільки у 1870 р. йому вдалося втекти із заслання, помер Шаміль поблизу Медіни (Аравія) по дорозі в Мекку.
Домбровський Я. (1836—1871), РОССЄЛ Л.-Н.. (1844—1871), Дєляклюз Л.-Ч. (1809—1871) — учасники Паризької комуни.
ЧУМАКІВСЬКА КОМУНА. Вперше оповідання було надруковане у «Синіх етюдах», потім у Творах, т. 1. Подаємо за виданням 1929 р.
Чумак В. Г. (1900—1919) — український радянський поет, вів активну підпільну боротьбу в окупованому петлюрівцями та денікінцями Києві. Розстріляний денікінською контррозвідкою.
Молоння — застаріла слов'янська назва блискавки.
Гєккєль Ернст (1834—1919) — німецький біолог-еволюціоніст, пропагатор теорії Ч. Дарвіна про походження видів. Намагався створити і обгрунтувати соціальний дарвінізм, а також спілку науки і релігії.
Мах Ернст (1838—1916) — австрійський фізик і філософ, мав значний вплив на розвиток емпіріокритицизму та неопозитивізму, проти чого гостро виступив В. І: Ленін у 1909 р.
НА ОЗЕРА. Надруковано цей твір було вперше у журналі «Всесвіт» (1926.—№ 15). Потім у Творах, т. 1 (1927-й і 1929 рр.) та у т. 1 Вибраних творів 1932 р. Подаємо за останнім виданням, в якому оповіданню передував невеличкий вступ:
«До етюда «На озера» я відношу й «Мисливські оповідання добродія Степчука». Ці поетичні екзерциції (свідомо беру це не зовсім благозвучне слово) треба розглядати не як оповідання пролетарського мисливця, а як записки переляканого дрібного буржуа. Хіба ж пролетаріат «тікає від людей»? Хіба він ширяє над «мертвими краями старосвітських поміщиків», «шукаючи нових ілюзій до нових невідомих берегів»? Отже, нічого нема дивного в тому, що модернізований Тартарен боїться мертвої качки, дітей і, нарешті, опудала в останньому оповіданні того ж таки добродія Степчука». Написано 1927 року.
Тартарен — герой трилогії «Незвичайні пригоди Тартарена із Тараскона» (1872— 1890) французького письменника Альфонса Доде (1840—1897), в якій у гумористичній формі зображений тип дрібного буржуа — задаваки, заядлого мисливця.
Cela va sans dire (фр.) — само собою зрозуміло.
Дон Квізадо — одне з прізвищ Дон-Кіхота.
БАРАКИ, ЩО ЗА МІСТОМ. Вперше оповідання було надруковане у «Синіх етюдах», у 1926 р. вийшло у ДВУ окремою книжечкою. Востаннє публікувалось у т. 1 тритомника, за другим виданням якого і подаємо у цій книжці.
СВИНЯ. Вийшла першодруком у «Синіх етюдах», потім у т. 1 Творів, за другим виданням якого ми й передруковуємо.
Sus

читати