Завантажити

domesticus (лат.) — свиня домашня, і далі перераховуються найпоширеніші домашні породи; sus scrofa (лат.) — дика свиня.
Совнаркомка — розмовне: спецїдальня і спецрозподільник для відповідальних працівників Раднаркому.
КІМНАТА ч. 2. Надруковане вперше оповідання було у журналі «Шляхи мистецтва» (1922.—№ 1), згодом у збірці «Сині етюди» і т. 1 Творів. Подаємо за другим виданням т. 1 Творів 1929 р.
ЛЕГЕНДА. Надруковано це оповідання вперше у «Синіх етюдах», потім у збірці М. Хвильового «Злочин» (X.: ДВУ, 1926). Ввійшло також у т. 1 тритомника і Вибраних творів 1932 р., за яким подаємо у це видання. Заувага М. Хвильового до оповідання:
Див. вступне слово до «Кота в чоботях». Написано 1921 року.
Приймак — Примаков В. М. (1897—1937), радянський військовий діяч, організатор і керівник Червоного козацтва України, бойовий побратим Ю. М. Коцюбинського.
ЗАУЛОК. Це оповідання вийшло вперше окремим виданням у масовій серії бібліотеки «Гарт» 1923 р., потім входило до збірки оповідань «Осінь» (1924) та до т. 1 Творів. Подаємо за виданням 1929 р.
Раковський Християн Георгійович (1873—1941) — голова Раднаркому України з 1919-го по 1924 рік, згодом, внаслідок незгоди з національною політикою Сталіна та участі у внутріпартійній боротьбі на боці «лівої» опозиції, впав у немилість,— спочатку призначений повноважним представником СРСР у Франції та Англії, потім по справі «правотроцькістського блоку» засуджений у березні 1938 р. Воєнною колегією Верховного Суду СРСР на двадцять років ув'язнення, проте розстріляний 11 вересня 1941 р. в орловській в'язниці. Реабілітовано X. Г. Раковського у 1988 р. (див. листи В. Короленка А. Луначарському // Нов. мир.—1988.—№ 10.—С. 218).
ЕЛЕГІЯ. Надруковане оповідання вперше у харківському альманасі «Квартали» (1924.—№ 1), незабаром у збірці «Осінь» та в т. 1 тритомників.
Подаємо за останнім виданням 1929 р.
ДОРОГА Й ЛАСТІВКА. Друкувалося спочатку в збірці «Сині етюди», потім у т. 1 тритомників. Подаємо за другим виданням.
АРАБЕСКИ. Оповідання друкувалось тільки у т. 1 Творів М. Хвильового. Подаємо за виданням 1929 р.
Сієрра Мартінес (1881—1947) —іспанський поет, драматург, режисер модерністського театру. Зажив широкої популярності у багатьох країнах постановкою п'єси «Пісня про колиску» (1911).
Карейл (вірніше: Карлейль) Томас (1795—1881) — англійський історик, публіцист і філософ, апологет «культу героїв», особливо у головній своїй праці «Герої, шанування героїв і героїчне в історії» (1841), яких уважав рушіями історії.
Кводлібет (quod libert — лат.) — чого хочете.
Мандрагора — пасльонова багаторічна рослина, застосовується для тамування болю. Корені її нагадують іноді людину, тому в давнину мандрагорі приписували магічну силу.
Кайора — невеликий плоскодонний човен. Чайма (застаріле) — вітрило.
Квакери (англ. quakers — тремтячі, самоназва «Товариство друзів») — члени християнської протестантської секти, заснованої у середині XVII ст. в Англії під час революції. Заперечують зовнішні форми релігійності, сповідують пацифізм. Нині організації квакерів існують у США, Англії, Східній Африці. У 1937 р. створена міжнародна організація квакерів.
Liberum arbitrium (лат.) — вільний вибір.
Капабланка Х.Р. (1888—1942), РЕТІ Р. (1889—1929) — видатні шахісти.
ПУДЕЛЬ. Надруковане оповідання вперше у журналі «Червоний шлях» (1923.— № 2), згодом у збірці «Осінь» та окремо з оповіданням «Лілюлі» (1926). Потім у т. 1 тритомника і Вибраних творів. Подаємо за виданням 1932 р., де М. Хвильовий вмістив передмову: «Сіль оповідання «Пудель» в розмові Сайгора з Тетяною. Ще точніше: в «філософствуванні» Тетяни про людину. Це — відбиток чеховських настроїв дрібнобуржуазної інтелігенції відбудовчого періоду (оповідання написано 1923 року). Мораль: романтично намовленим «матеріалістам» Сайгорам не рекомендується вести інтимні розмови з Тетянами».
Лассаль Ф. (1825—1864) — діяч німецького робітничого руху, філософ, публіцист, засновник опортуністичної течії однієї з форм дрібнобуржуазного соціалізму, організатор і президент першої робітничої партії Німеччини (1863—1875). Убитий на дуелі.
Ріжа — див. примітку до оповідання «Солонський Яр».
«ЛІЛЮЛІ». Надруковане вперше у журналі «Червоний шлях» (1923.—№№ 6—7), потім у збірці оповідань М. Хвильового «Осінь», виходило також окремо з оповіданням «Пудель» 1926 р. Подаємо за т. 1 Творів (1929).
«ЛІЛЮЛІ» — драматична сатира Р. Роллана гостроантивоєнного спрямування, написана 1919 р. у стилі народного лубка, у перші пореволюційні роки набула значного поширення у нашій країні. Численні переробки на «новий лад», а то й відверті пародії у дусі пролеткультівських інтерпретацій, надихнули М. Хвильового на саркастичну реакцію щодо цих вульгаризацій в оповіданні «Лілюлі». Відповідно і поетика твору насичена ремінісценціями та алюзіями з різних творів, персонажів, епох, стилів для створення відповідного грайливо-саркастичного

читати