Завантажити

новели «Я (Романтика)» цього видання. Ще більш однозначно на користь можновладних опонентів висловився письменник щодо другої частини роману (журнал «Вапліте» № 6 за 1927 р. був повністю знищений із-за цього роману та статті Івана Сенченка «Де хвилі...»), у покаянному листі від 22 лютого 1928 р. з Відня, де він на той час лікувався: «...кінець свого роману «Вальдшнепи» я знищив і, знищивши, думав тільки про те, як би мені хоч частково змити з себе ту пляму, що забруднила моє партійне й літературне ім'я» (Комуніст.— 1928.—29 лют.). Однак нічого вже не могло врятувати письменника, оскільки незадовго перед тим пролунав «височайший» присуд: «...Вимоги Хвильового про «негайну дерусифікацію пролетаріату» на Україні, його думка про те, що «від російської літератури, від її стилю українська поезія повинна тікати якнайшвидше», його заява про те, що «ідеї пролетаріату нам відомі і без московського мистецтва», його захоплення якоюсь месіанською роллю української «молодої» інтелігенції, його смішна і немарксистська спроба відірвати культуру від політики,— все це й багато подібного в устах українського комуніста звучить тепер (не можна не звучати!) більш ніж дивно. В той час як західноєвропейські пролетарі те їх комуністичні партії повні симпатій до «Москви», до цієї цитаделі міжнародного революційного руху і ленінізму, в той час як західноєвропейські пролетарі з захопленням дивляться на прапор, що майорить у Москві, український комуніст Хвильовий не має сказати на користь «Москви» нічого іншого, крім як закликати українських діячів тікати від «Москви» «якнайшвидше»... Шумський (тодішній нарком УРСР, заарештований і висланий з України на початку 1933 р.— П. М.) не розуміє, що оволодіти новим рухом на Україні за українську культуру можна, лише борючись з крайностями Хвильового в рядах комуністів. Шумський не розуміє, що тільки в боротьбі з такими крайностями можна перетворити ростущу українську культуру і українську громадськість в культуру і громадськість радянську (Сталін Й. В. Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У (Лист від 24. IV 1926 р.) // Сталін Й. В. Твори.—К., 1949.—Т. 8.—С. 152—153).
Мій сюжетний любовний роман «Вальдшнепи» буде в третьому томі — намір М. Хвильового на час укладання тритомника Творів у 1927 році насправді не здійснився з пояснених у попередньому коментарі причин. «Голобельному» осуду цього твору і врешті-решт зреченню М. Хвильового роману сприяли насамперед гострокритичні книжки тодішніх провідних партійних функціонерів і державних діячів, зокрема завідуючого відділом преси ЦК КП(б)У А. Хвилі «Від ухилу — у прірву» (X,: ДВУ, 1928), та заступника наркома освіти УРСР Є. Гірчака «Хвильовизм» (X.: ДВУ, 1930), (перевидана того ж року в Москві під назвою «На два фронта в борьбе с национализмом»). Крім «Вальдшнепів», обидві книжки спрямували свій нищівний вогонь на недруковану статтю М. Хвильового «Україна чи Малоросія», ці «прийоми» знайомі ще й донедавна.
«Удари Молота і серця» — збірка поезій Василя Еллана-Блакитного (справжнє прізвище Елланський) —12. І 1894—4. XII 1925,— визначного українського поета, публіциста і громадсько-політичного діяча. Один з провідних членів Української партії соціал-революціонерів — лівого її крила, так званих «боротьбистів» (від назви центрального органу газети «Боротьба»). Після входження «боротьбистів» (Української комуністичної партії, лідерами якої також були Г. Гринько, П. Любченко, Г. Михайличенко, О. Шумський) до складу Компартії України — В. Еллан стає членом ЦК КП(б)У і редактором щоденного органу ВУЦВК «Вісті», одним з організаторів і керівником спілки пролетарських письменників «Гарт». Перша збірка поезій «Удари молота і серця» вийшла 1920 р. У роки культу посмертно був засуджений як буржуазний націоналіст, а пам'ятник навпроти будинку в Харкові, де він жив,— знищений. Реабілітований після XX з'їзду КПРС.
ЖИТТЯ. Оповідання вперше надруковане у журналі «Шляхи мистецтва» (1922.— № 2), згодом у першій книжці новел М. Хвильового «Сині етюди» (Харків: ДВУ, 1923), потім окремим виданням також у ДВУ 1925 р., двічі у т. 1 Творів (Етюди) 1927 р. і 1929 р. (видання друге). Востаннє: Хвильовий М. Вибрані твори.—Т. 1.— X.: Рух, 1932. Подаємо за виданням 1929 р.
У виданні 1932 р. до оповідання була стисла передмова М. Хвильового:
«Цією поемою розпочинається невеличка серія оповідань про життя людей кінця епохи воєнного комунізму й перших років непу. Оксана — це запліднене ідеями комунізму незаможне селянство. Мишко — липовий комуніст, але й він, користуючись з нашої фразеології («тепер для бідних школа»), одвернув неписьменну Оксану від «темного життя», і вона кинулася до життя «світлого, молодого, як молодик».
Я дуже радий, що вже тоді (поему написано 1921 року) бачив на просторах соціалістичної України «ферми, електричні плуги, машини, фабрики, заводи... і далі... далі...». ;
КОЛОНІЇ, ВІЛЛИ. Оповідання вперше з'явилось у збірці «Сині етюди», згодом окремою книжечкою у харківському видавництві «Книгоспілка»

читати