Завантажити

(Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) ВАПЛІТЕ «самоліквідувалась».
Семенко Михайль (31. XII 1892—24. Х 1937)—український поет, фундатор українського футуризму. Разом з поетами Гео Шкурупієм, Олексою Слісаренком, Яковом Савченком, Миколою Бажаном та іншими митцями об'єднувались почергово в організації «Аспанфут» (асоціація панфутуристів), «Комункульт» і нарешті 1927 р. у найтривкішій — «Нова генерація» з виданням однойменного журналу, якому на противагу всім попереднім виданням українських футуристів — збірників, альманахів, журналів, як, наприклад, «Семафор у майбутнє» (1922), «Жовтневий збірник панфутуристів» (1923), «Гольфштром» (1925) тощо, вдалося стати справжнім періодичним виданням аж до 1930 року і об'єднати групу митців-однодумців. М. Семенко різко виступає проти позиції ваплітян впродовж дискусії 1925—1928 рр., особливо ж непримиренно ставився до ідейно-мистецьких позицій М. Хвильового. Заарештований у 1937 р. і загинув за досі невідомих обставин.
«Зустріч Трьох» — М. Хвильовий має на увазі під цією згадкою широковідому на той час книжку «Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох» (К.: Бумеранг, 1927), в якій умовно-символічно зображена зустріч трьох поетів на пропахлій вугільним димом паровозних топок станції — лідера футуризму Михайля Семенка та двох його найближчих послідовників — Гео Шкурупія і Миколи Бажана. Вони зустрілись на середохресті доріг-проблем біля Семафора в Майбутнє, щоб посперечатись про велич прийдешнього мистецтва. На той час М. Бажан уже не був прихильником українського футуризму.
Аgrimonia eupatorium (лат.) — середньовічна назва коноплі; репейне масло (ріпакова олія), аrctium Lappa (лат.) — навмисна зграбна гра незрозумілими словами і латинськими термінами; М. Хвильовий з іронічною метою мав на увазі розповсюджений на Україні вид лопуха великого (аrctium Lappa).
Пилипенко Сергій Володимирович (22. VII 1891—3. III 1943) — український байкар і публіцист, автор збірки «Байківниця» (1922), оповідань «Скалки життя» (1925) та багатьох інших. Організатор і багаторічний голова спылки селянських письменників «Плуг», директор ДВУ, один з основних опонентів М. Хвильового у дискусії 1925—1928 рр. Заарештований 1934 р. Роману «Малоросія» С. Пилипенко ніколи не писав. М. Хвильовий має на увазі, на його погляд, примітивну незграбність позиції С. Пилипенка в дискусії про шляхи розвитку української літератури.
Азарх Раїса (30. IV 1898—?) — письменниця, впливовий член дирекції ДВУ, член КПРС з 1917 р., активна учасниця громадянської війни, соратниця В. Примакова — командира дивізії Червоного козацтва. Перебуваючи у 20-ті роки на керівній партійній і культурно-видавничій роботі, сприяла українському письменству, зокрема М. Хвильовому та його колу письменників. Після арешту і розстрілу 1937 р. В. Примакова була звинувачена у троцькізмі, подальша її доля невідома. Після XX з'їзду КПРС деякі твори Р. Азарх перевидавалися.
Пільняківщина — вплив форми й особливостей поетики російського письменника Бориса Андрійовича Пільняка (спр. прізвище — Воrау; 1894—1941), одного з яскравих представників пореволюційної орнаментальної прози. Головний твір Б. Пільняка роман «Голий рік» (1921 — перевиданий: Пильняк Б., Голый год // Избр. произведения.— М.: Худож. лит., 1976). Про характер і особливості російської та української орнаментальної прози можна дізнатись зі статей херсонської дослідниці Г. М. Бахматової: Російська орнаментальна проза: світовідчуття на межі епох // Рад. літературознавство.—1988.—№ 10.—С. 25—34); Український орнаменталізм: загальне і своєрідне (До проблеми концептуальності стилю) // Рад. літературознавство.—. 1989.— № 2.— С. 14—23. Ці праці вперше у нас на досить розлогому і цікавому художньому матеріалі орнаментальної прози (досі розпорошеної серед «символізму», «футуризму», а то й «попутництва») досліджують поетику непересічних творів.
«Серапіонові брати» — петроградське угрупування російських письменників початку 1921 р. при видавництві «Світова література». Назву товариство прибрало за заголовком книжки німецького письменника-романтика Е. Т. А. Гофмана (1776—1822). Очолював групу В. Шкловський, котрий, як теоретик-формаліст, убачав головним завданням «оволодіти технікою письменницького ремесла», експерименти і пошуки нових форм та шляхів подолання примітивізму і спрощеності в літературній творчості. В цю групу входили також І. Груздєв, М. Зощенко, Вс. Іванов, В. Каверін, Л. Лунц (теоретик та ідеолог групи), М. Тихонов, К. Федін та інші.
Мова — мається на увазі стаття М. Сулими «Фразеологія Миколи Хвильового» (Червоний шлях.— 1925.—№№ 1—2.—С. 263—290).
«Вальдшнєпи» — (вальдшнепи — темно-руді лісові птахи з родини куликів, довгодзьобі, довжиною близько 35 см, на них полюють), роман М. Хвильового, який він саме на той час писав. Творча історія роману значною мірою вплинула на трагічну розв'язку його долі. Певний відгомін тих обставин вчувається у «Передмові» до Вибраних творів М. Хвильового,—див. примітки до

читати