Завантажити

тла розповіді. За браком місця намагатимемось пояснити головніше, враховуючи, що у грі М. Хвильового важливе не номінативне значення в плані ерудиції, а жонглювання смислами слів задля естетичної розкутості та творчої щедроти. Визнаємо, що цей твір М. Хвильового найскладніший для пояснення, докладне його коментування потребувало б значно більше місця, ніж сам твір. Це оповідання можна вважати гідним традиції комічної літератури (Рабле, Стерн, Гоголь) і так званої інтелектуальної прози (Джойс, Бор-хес, Еко).
Хеопс-Хуфу — іронічна гра слів.
Савойя — історична область у французьких Альпах, савойяри — її жителі.
Сіденхем Томас (1624—1689) — англійський лікар, один з фундаторів клінічної медицини, активно впроваджував і вдосконалював систему практичної медицини.
Гаронна — ріка у Франції та Іспанії.
Оrdre de bataille (фр.) — план битви.
Артемівці —студенти Комуністичного університету ім. Артема, який існував у Харкові в першій половині 20-х років для підвищення загальноосвітніх і політичних знань комсомольського та партійного активу.
Сведенборг Емануель (1688—1772) —шведський філософ-ідеаліст, письменник, теософ-містик. Створив широковідому теософську систему про «потойбічне життя» і поведінку духів. Мав значний вплив на теорії романтиків, зокрема, його ідеї позначились на творчості Блейка, Кольріджа, Емерсона, Бальзака, Стріндберга. Вчення Е. Сведенборга викликало значну зацікавленість російських релігійних філософів XIX — поч. XX ст.
Сабурова Дача (ще Сабурка) — тогочасні побутові назви лікарні для психічно-хворих у Харкові.
Я(РОМАНТИКА). Вперше видрукувана в альманасі «Гарт» (X., 1924), невдовзі у збірці оповідань М. Хвильового «Осінь» (1924), згодом у двох виданнях т. 2 тритомника 1928-го і 1929 років. Востаннє цей твір друкувався у т. 1 Вибраних творів, до якого письменник написав таку загальну передмову. (З огляду на те, що ця «Передмова», по суті, останнє звернення М. Хвильового до читача і ніби своєрідний заповіт нащадкам, вона становить також неабиякий історико-літературний інтерес, тому й наводимо її повністю).
 
Передмова
На протязі кількох останніх років дехто із наших не в міру дбайливих критиків рішуче й безапеляційно закреслює весь мій попередній, мало не чотирнадцятилітній творчий шлях пролетарського письменника. Робиться це дуже просто. Знаєте, хто такий Хвильовий? Та це той, що з «Вапліте», основоположник хвильовизму й автор «Вальдшнепів». Про інші мої твори ані слова! Не існує ні моїх кількох томів (їх, до речі, по книгарнях давно вже нема), не існує й висловлювань відповідальних партійців про мою творчість як про творчість, в якій чимало є корисного для радянського читача. Згадується лише колишня «гостра цікавість» до моєї особи.
На «гостру цікавість» я не претендую. Не претендую тому, що вона мене ніколи не приваблювала, не претендую й тому, що не належу до тієї категорії письменників, які вміють швидко й легко писати; а з великими труднощами переборюю т. з. «опір матеріалу».
Але ніяк я не можу не вимагати від наших не в міру дбайливих критиків, щоб вони, сідаючи писати статті про мою перебудову, спершу брали на себе труд хоч як-небудь зазирнути в мої книжки. Не можна ж, шановне товариство, робити з людини, що на протязі багатьох років у силу свого розуміння і здатностей боролася за пролетарське мистецтво,— не можна робити з цієї людини пролетарського початківця, який допіру повернувся з ваплітівської еміграції й який, крім «Вальдшнепів» та хвильовизму, нічого не має за душею. Ви кажете, що я колись був «рупором українського фашизму»? Не заперечую! Ви запевняєте, що я поки що перебуваю в стані «ще недостатньої перебудови»? Теж вірю, бо в такому ж приблизно стані чимало сучасних пролетарських письменників. Але хіба тільки це й можна сказати про мою літературну роботу?
Проте коли для вас у нашій радянській літературі не існує авторитетів, то давайте звернімось ще до буржуазної критики.
Беру один із кількох прикладів. В 1931 році вийшла німецькою мовою збірка моїх «Вибраних оповідань». Як же відгукнулася буржуазна преса на цю мою збірку?
Рекомендую № 4 за 1932 рік «Бюлетеню експресних інформацій для книгарів, .бібліотек і друзів книги» (бюлетень напрямку католицьких партій, видавець д-р Шлісман, Інсбрук). В цьому бюлетені (даю переклад з німецької мови) буржуазна преса відгукується так:
«Десять оповідань, з яких ні одне не схоже на друге. У вступному оповіданні «Мати» змальовується жахлива доля руської матері, що жертвує собою заради старшого сина. Молодший син її хоче вбити свого старшого брата, і вона приймає смертельний удар від цього молодшого сина, рятуючи свого випещеного улюбленця. Після фривольної «Вариної біографії» іде розкішна сатира «Іван Іванович», на якій сильно помітний вплив великих гумористів Англії. Іван Іванович — партійний урядовець першої комуністичної епохи, що з своєю жінкою й двома дітьми користується з усіх переваг комунізму, але сам ще є

читати