Завантажити

конформістські інтонації «Передмови» М. Хвильового до останнього прижиттєвого видання своїх творів — тому першого (другий — сатиричний — так і не з'явився) Вибраних творів 1932 р. (Ми подаємо її у примітках до новели «Я (Романтика)», що відкривала том «Вибраних»). Однак ніщо вже не змогло відвернути Миколу Хвильового від фатального кроку — відчайдушної спроби бодай останньою своєю цінністю — ціною власного життя застерегти рідний народ від фізичного і морального знищення. Невдовзі відгомоном пролунав постріл лицаря революції Миколи Скрипника.
«Седі»—п'єса знаменитого англійського драматурга В. С. Моема (1874—1965), ставилась у сезоні 1927—1928 рр. трупою театру «Березіль» і користувалась неабияким успіхом.
УЖВІЙ Н.М. (1898—1986) —українська актриса, народна артистка СРСР, Герой Соціалістичної Праці, на той час у спектаклях «Березолю» з незмінним успіхом виконувала головну роль дівчини Седі в однойменній драмі В. С. Моема.
«Березіль» — новаторський український театр, заснований видатним режисером-реформатором української сцени Лесем Курбасом (1887—1942), народним артистом СРСР з 1925 р. Створений у 1922 році і до 1926 р. працював у Києві, затим переїхав у Харків. Після арешту Леся Курбаса у грудні 1933 р. «Березіль» фактично розпався, згодом певною частиною митців відроджений під назвою Харківський український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (1935 р.).
Лопань — мала річка у Харківській області, яка протікає через саме місто. Вже й на той час ледь животіла, що дало підстави М. Хвильовому в одному з творів гірко зіронізувати — «столиця на Лопані».
Тропік Козерога — південний тропік або ж паралель з широтою 23° 27', де стоїть сонце опівдні в день зимового сонцестояння 21—22 грудня. М. Хвильовий вжив цю назву в значенні звичайних тропіків.
Шпол Юліан (псевдонім Михайла Ялового, 1891—1934), прозаїк, драматург, поет. Друг і однодумець М. Хвильового. Встиг опублікувати немалу кількість різноманітних творів: поетичну збірку «Верхи» (1923), роман «Золоті лисенята» (1929), драму «Катіна любов, або Будівельна пропаганда» (1928) та деякі інші. Перший президент творчої організації ВАПЛІТЕ (Вільної Академії Пролетарської Літератури), в якій чи не найактивнішу участь брав М. Хвильовий. Тривалий час М. Яловий був також головним редактором ДВУ (Державне видавництво України). Одним з перших літераторів М. Яловий був арештований у квітні 1933 року, влітку наступного року загинув. За свідченням друзів М. Хвильового, арешт М. Ялового був ніби останньою краплею і своєрідним сигналом для зболеної. душі письменника. Перед цим М. Хвильовий подорожував Полтавщиною, де надивився жахливих картин всенародного голоду. З поверненням у Харків довідався про арешти — О. Шумського, М. Ялового...
Професор Канашкін —саркастичне перейменування М. Хвильовим активного на ті часи псевдокритика і вченого вульгарно-соціологічного напряму Анатолія Машкіна, який у численних публікаціях висловлював своє рішуче неприйняття ідейно-естетичної платформи ваплітян, особливо ж гостро засуджував позиції М. Хвильового.
Кав'ярня Пока — у двадцяті роки улюблене місце зустрічей творчої інтелігенції тодішньої столиці України Харкова, знаходилась на Сумській вулиці.
Досвітній Олесь (псевдонім Олександра Скрипаля—нар. 8. XI 1891— 23. XI 1934) — український письменник, автор значної кількості творів: «Новели» (1920), «Тюнгуй» (1924), «Американці» (1925), «Галле» (1927), «Нас було троє» (1929), «Кварцит» (1932) та інших. О. Досвітній був засуджений 1916 р. трибуналом до розстрілу за антимонархічну діяльність у царській армії, однак йому вдалося втекти аж у Сан-Франціско (США). На Україну повернувся після революції. М. Хвильовий разом з О. Досвітнім і М. Кулішем після арешту М. Ялового клопоталися про його звільнення перед ЦК КП(б)У та ОДПУ. Невдовзі по смерті М. Хвильового, у червні 1933 р., арештований був і О. Досвітній, правдоподібно наприкінці 1934 р. загинув.
Ринальдо Ринальдіні тощо — навмисне абсурдне переплетення М. Хвильовим різноманітних прізвищ, назв творів різних народів і віддалених епох. Застосовується письменником для жорстокішого висміювання і профануючого викриття начотницького верхоглядства, по суті повної безграмотності тодішніх «стовпів науки» на зразок одного з типових представників А. Машкіна.
Слісаренко Олекса Андрійович (справжнє прізвище Снісар; 16. III 1891— 3. XI 1937) — український письменник. Видав поетичні збірки «На березі Кастальському» (1919), потім «Альманах трьох» і «Поеми» (1923), позначені відчутним впливом символізму і футуризму. У численних прозових книжках О. Слісаренко зображував першу світову та громадянську війни, класові бої на Україні 20-х років. Був одним із членів літературної організації ВАПЛІТЕ, яка виникла в кінці 1925 р. з об'єднання колишніх членів робітничої літорганізації «Гарт», деяких членів Спілки селянських письменників «Плуг» та «Жовтень». На початку 1928 р. внаслідок внутрішніх суперечностей та полеміки з ВУСППом

читати