
Електронна бібліотека/Проза
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
прив'ялих щоках i пiд його вже роздвоєними вусами ворухнулася усмiшка.
Хотiлося менi спересердя щось вiдрiзати йому, та якось стримався.
- Хлопче, а скiльки цей одер править? - хитруватенько подивився на мене купець.
- А нащо вiн вам?
- Та думаю поставити його в рамку i любуватися.
- Оце ж i ми робили.
Покупець засмiявся i знову запитав:
- То яку вiн цiну править?
- Дванадцять карбованцiв.
- То чого так дешево правиш? Чому не всi двадцять?
- Це вже тата спитайте.
- А де ж вiн?
-- Десь на ярмарку, - пожалiснiв мiй голос. Я догадався, що передi мною стоїть справжнiй купець, - Дядьку, ви думаєте купити її?
- Таки думаю. Або що?
- Я не радив би вам цього робити.
- Що-що?! - витрiщився на мене цибань, вiдстовбурчив губи на пiваршина вiд зубiв, а потiм розреготався. - Оце наскочив на продавця! Такого ще не зустрiчав на своєму вiку! Кумедiя, та й годi!..
Йому це була комедiя, а менi - горе.
- Чого ж ти не радиш купувати? - аж нависає надi мною покупець.
Я оглянувся. Навколо ворушився, гудiв, бив у шкарубкi долонi, смiявся i видзвонював ярмарок, - йому байдуже було до моєї тривоги й смутку.
- То чого ти не радиш менi бути вашим сватом? - нетерпеливиться цибаневi. - Скажеш чисту правду - куплю бублика.
- Не треба менi вашого бублика.
- Коли такий пишний, то як хочеш. Говори, що маєш казати.
- Ви ж татовi не скажете?
- Нащо менi на спiльника наговорювати? - правдиво дивується увесь вид цибаня. - Говори!
- Стара вона дуже.
- Стара, але здужала, - заступився за Обмiнну покупець. - Ви їй западинки пiд очима не заливали теплим воском?
- А це для чого? - з острахом запитав я. Цибань пальцями поторгав у Обмiнної западинки.
- Розвелось тепер хитрунiв, якi й коней пiдмальовують, щоб нашого брата обдурити. Ще яку вона має гандж?
- Трохи кривоклуба...
- Для робочої коняки - це не велика бiда. Ще що?
- I вредна вона: кусає i хвицається. А швидко поїхати на нiй i не здумайте.
- Спасибi, хлопче, утiшив. Ох i втiшив, - знову засмiявся купець, усяк обмацуючи мене здивованими очима. - I де тiльки ось такi продавцi беруться? Чи тебе, може, найняли вiдганяти купця?
Саме на цi слова повернулися розчервонiлi батьки й дядько Трохим. Я одразу ж притих, поменшав, а купець насмiшкувато звернувся до батька:
- Чим ви, чоловiче, свого рисака годуєте?
- Золотими галушками, - не розгубився батько.
- Воно й видно, що золотими, бо всi зуби проїдженi. А яка цiна йому?
- Хiба дитя не казало?
Купець пiдморгнув менi вусами, на якi напирав червоний, як перчина, нiс.
- Дитя таке сказало, що вам треба ще доплачувати, щоб хтось узяв цього рисака.
- Ой дядьку!.. - скривився я i одразу так подався назад, що мало сторчака не зарив.
- Що ж мале напатякало вам?- вiрить i не вiрить тато покупцевi.
А в того смiх аж горбаки на щоках вибиває.
- Казав, що ваша коняка i стара, як Ветхий закон, i кусається, i хвицається, а швидко поїхати на нiй - нiчого й думати.
- Оце дочекався помочi! - батько так зиркнув, що менi в очах i пiд ногами закружляв весь ярмарок.
- Так-так, - нахмарився й дядько Трохим. - А ще й у школi науки проходить. То й бери такого на ярмарок.
Покупець, аж перехитуючись од реготу, поклав руку на батькове плече:
- Та ви, чоловiче добрий, не дуже й гнiвайтесь на свого дотепника. Все це я знаю краще за нього i за вас: кобила ж колись була моєю!
- Вашою?! - зовсiм стали круглими очi в дядька Трохима, а по їхнiх перснях пройшов туманець. - Невже вашою?
- Моєю! - добродушно засмiявся цибань. - Я ще якимсь пiдпилим дивакам продав iї за коня i пiсля того смiявся два днi й три ночi. Прокинусь i смiюся!
- Веселий ви чоловiк, - не знає, що сказати, дядько Трохим. Батько ж вiд цiєї мови жвавiшає, а я починаю потроху оживати.
А цибань, щось згадавши, пiдходить до Обмiнної, обнюхує її губи й питається:
- Ви її горiлкою не пiдпоювали?
- У нас не ваша вдача, - насуплюється дядько Трохим, а в тата ямка на пiдборiддi здригається, бере "соб" - на смiх.
- Та ви не гнiвайтесь: хто кого не пiддурює на ярмарку, - приязно поглядає цибань на дядька Трохима. - На ярмарку ми всi потроху стаємо циганами. А з вами, надiюсь, сватами будемо. Га?
- Може, й будемо.
- Продав я колись оцю шкапину за десять карбованцiв, а тепер берiть дев'ять - i по руках. Треба ж хоч жiнку порадувати, що викрутив у когось свого карбованця. Як ви на сеє?
- Хай буде так! - Батько вдарив рукою об руку дивацького покупця, а той теж ударив батькову руку й полiз до кишенi по калитку.
- От люблю, коли якась комерцiя є! - нарештi розвеселився дядько Трохим i гримнув на мене: - Як же ти, отецький сину, мiг такого намолоти? Га?
Я спiдлоба глянув йому у вiчi й вiдповiв:
- Бо мене мiй тато вчили говорити тiльки правду.
- Усюди, але не на ярмарку! -заграв очима батько. - В торгу i святi правди не
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва