Завантажити

сказано - драматична!
- За якими ж це параграфами? - насочилось насмiшкою обличчя голови комбiду.
- За параграфами революцiї!
- А яка тодi в мене душа?
- Натурально - героїчна! - пiддобрюючись, урочисто сказав Юхрим, i на його невiрне обличчя навiть лiг покрiвець шаноби.
Дядько Себастiян тiльки головою покрутив: мовляв, ох, i влiзливий ти, чоловiче, але промовчав. А Юхримовi того тiльки й треба. Вiн одразу ж повiв мову про змiни в повiтi, хитромудре увернув, що тепер i його друзяки випливли наверх, повшивались у служби i кличуть його ближче до верхiв.
- Ну, а ти, звiсно, вирiшив триматися маси? - безневинно запитав дядько Себастiян.
- Нi, я ще не вирiшив цього. Тому й прийшов, натурально, за порадою. Що його робити: чи залишитися в селi, чи теж погнатися за фортуною-долею у мiсто?
- Не гонися, Юхриме, за фортуною-долею, ой, не гонися, - аж мало не зiтхнув дядько Себастiян.
- То чому? - здивувались пiдбiрчастi вуста i квасолистi нiздрi Юхрима.
- Бо ти, коли наздоженеш долю, - собакою вчепишся в її приполи i триматимеш тiльки побiля своєї парсуни. А доля i людям потрiбна.
Юхрим стрепенувся, не знаючи, що йому робити. Подумавши, вiн став таким, про яких кажуть: зверху смiється, а всерединi сичить.
- Передав ти, Себастiяне, кутi меду, а менi характеру! - викривлює усмiшку на обiдочках уст. - Налихословити, натурально, кожний зможе, але на твоїй посадi треба мати вежливiсть по всiх статутах. Знаю, ти гнiваєшся на мене за он ту iсторiю iз комiсiєю. Винюсь, каюсь, зарiкаюсь - бiльше не буду. Не по дуростi, а по пильностi збочив, бо забрело менi в розмишленiя, що ти дiяв не за революцiйними параграфами. I я хотiв теорiєю пiдправити твою практику, бо хто ж має за революцiю болiти? Лише такi, як ти, з практичного боку, i такi, як я, з теоретичного.
- За шкуру, тiльки за свою шкуру болiєш ти з практичного i теоретичного боку! - розгнiвався дядько Себастiян. - За неї, коли її доведеться рятувати, усiх людей, увесь свiт продасиш i не скривишся!
- Чого тобi так далеко наперед заглядати? - позлiшав Юхрим, i потвердiшали грубi пружки його уст. - Шкура - дiло тонке, всякий її по-своєму рятує, а iнший ще й вiдрощує на нiй те, що має їжак. Резон?
- Чого ти ще не сказав, що iнший назбирує на шкуру слизь?
- I про це, согласовано, скажу, коли доведеться десь давати свою класифiкацiю, - жорстокiсть спотворює обличчя Юхрима, i тiльки тепер його очi розрiзають темiнь, що зiбралась у очницях. - А зараз я до тебе, натурально, з iншим прийшов. Говорити далi чи звелиш зашити вуста?
- Говори, щоб губи не гуляли, - стримує обурення дядько Себастiян. - І чого менi iнодi здається, що в тебе з рота вискакують не слова, а жаби?
- Перебор фантазiї, - не задумуючись, пояснив Юхрим.
- Ну, що в тебе?
- Та нiчого возвишеного. Дуже прошу тебе: черкни для движенiя лiчностi характеристику, таку, невеличку, але, натурально, з душею.
- А без неї приятелi з повiту не вiрять твоїй лiчностi?
- Вiрять, але революцiйний закон є законом. Черкни, Себастiяне. Робота не важка, а полегкiсть дасть нам обом.
- Менi й так легко, - уперто хитнув головою дядько Себастiян. - А характеристики тобi не дам!
- Дасиш! - нахабно витрiщився Юхрим.
- Не дам.
- Не маєш такого закону! - в слизькуватих Юхримових очах затрепетав лихий полиск. - Всяка iндивiдуальнiсть має тепер право на характеристику лiчностi, хоч подобається чи не подобається вона комусь. Не дасиш тепер, дасиш у четвер! Заставлять дати! I пам'ятай: усякiй людинi, при охотi, можна обламати крила.
- Я й не знав, що ти такий криложер! - навiть здивувався дядько Себастiян.
- То знай! I лiпше зараз же пиши характеристику, та й не будемо гризтися. Тобi ж спокiйнiше буде, коли мене сплавиш iз села.
- Переконав! Дiдько з тобою - дам характеристику, щоб ти щез iз очей! - погодився дядько Себастiян.
- Отак би й зразу, - задоволене хихикнув Юхрим. - Якби ти не дав, я б з м'ясом видрав її. Я свого нiде не попущу: права є правами! Може, пiсля цього й могорич для обоюдного мечтанiя зап'ємо! У мене дещиця забряжчала в кишенi.
- Тримай її на подзвiння таких добрих, як сам! -вiдрiзав голова комбiду.
- Вольному - воля, а спасенному, по всiх параграфах, рай, - здвигнув плечима Юхрим. Лихий полиск осiдає на денця його круглих очей, а наверх спливає вдоволення.
Тим часом голова комбiду дiстав папiр, чорнило, ручку i сiв писати характеристику.
- Може, тобi пособити коментарiями? - прихилив голову до столу Юхрим.
- Обiйдеться без них. Не застуй свiтла.
- I прошу тебе, Себастiяне, натурально, iз документальним ефектом увернути, що я був у рядах робiтничо-селянської Червоної Армiї. Це тепер усюди вiдчиняє дверi й коридори.
- Пiдкреслю, натурально, i з ефектом: твоє вiд тебе нiкуди не втече, - заспокоїв Юхрима дядько Себастiян. - Ти вже хоч трохи спокiйно посидь.
Юхрим розкапустився на ослонi й полегшено зiтхнув: адже через кiлька

читати