Електронна бібліотека/Проза

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити

брат у первих, маркiз де Пурверсе, посол при одному дворi, писав менi,щоб я їхала за границю на води, але я, вважаючи на дiло просвiти країн, не думаю й з мiсця рушить. В цiм Києвi такi чуда творяться, громадянство таке дике, люди такi, що не вмiють навiть до ладу говорить по-руськiй, не то що по-французькiй.
При тих словах Турман знов спустила очi, почувши дуже примiтну українську вимову в розмовi киянок.
- Я не поїду, бо мушу розносить свiт на далекi країни... кахи-кахи-кахи! Яке важке завдання буть дiячем на далекiй сторонi.

- О, певно! Для того, хто зрiс у великому свiтi, така жертва повинна здаваться ще важчою! - промовила Марта.
Турман не мала нiяких родичiв послiв i навiть не водилась з мiнiстрами, а розводилась при Мартi й Степанидi тим, що знала про той чималий вчений кружок, в котрому були їх чоловiки. В той час одчинились боковi дверi, i в залу ввiйшов ще один дiяч на країнi. То була дуже немолода класна дама; по лицi й по зросту не трудно було впiзнать рiдну сестру начальницi, петербурзьку дiвствени-цю, мадмуазель де Пурверсе. Гостi встали. Начальниця порекомендувала їм свою сестру. У старої дiвулi брови були вже не такi гарнi, очi були не такi блискучi, як колись у начальницi; тим-то вона й генерала не достала за чоловiка i виїхала на провiнцiю меншим дiячем, нiж її сестра.

- Quelle charmante eleve que nous aurons! (Яку чарiвну вихованку ми будемо мати! (франц.) - промовила мадмуазель де Пурверсе, дивлячись на Дашковичеву Ольгу. - Ходи, душко, до мене.
Ольга, аж червона, спустила очi й не рушила з мiсця.

- Ходи ж до мене! Ой, яка ти дикуночка! - промовила класна дама. Ольга пiдiйшла до неї й присiла. Класна дама взяла її за пiдборiддя й за руку. Ольжинi голi ручки були налитi, як огiрочки; її очки блищали, як у матерi; чорнi кучерi були довгi, зовсiм не по її зросту. Ольга вiщувала й теперечки велику красуню.
- Ой, яка ж ти гарна дiвчинка! Якi в неї очки, брiвки, ручки! - промовила класна дама, перебираючи ручки й кучерi, неначе то була кукла, а не дiвчина.

А Воздвиженських Катерина сидiла й головку похилила. Вона була дуже негарна з своїм широким лицем, з широким ротом, з кiсьми, схожими на коноплянi пачоси, з ясними очима. Класна дама й начальниця, милуючись Ольгою, поглядали на Катерину й нiби говорили очима:
"Яка ж ти погана!" Катерина ждала, що, оглядiвши Ольгу, потiм покличуть i її на розгляд. Одначе її не покликали, i в її маленькому серцi заворушилось недобре почування.
- Souvenez-vous des enfants de l'ambassadeur de Rome. Son ainee c'est comme deux gouttes d'eau la petite Дашкович! (Згадайте дiтей римського посла i його старшу дочку - двi краплi води маленька Дашкович! (франц.) - промовила маркiза де Пурверсе.

- Ere! - сказала Турман...
Вони говорили чистою французькою мовою, наче парижанки.
- Будьте ж ласкавi, просимо вас якнайпокорнiше, доглядайте наших дiтей, щоб вони вчились i не пустували, бо вони дома любили-таки пустувать, - сказала Марта, обертаючись до обох маркiз.
- О, comment done; soyez tranquille! (О, як же; будьте спокiйнi! (франц.) - .сказала Турман тоном трохи зобиженим. - У нас усi дiти не пустують i вчаться, бо на те ми й живемо в iнститутi. Наш iнститут - найвища панянська школа... все одно, що унiверситет... еге ж, iнститут - то дiвочий унiверситет, бо в нас i програма сливе унiверситетська, i багато маємо вчителiв з професорiв унiверситету. Як побачите колись своїх дiтей, то й не впiзнаєте! - сказала Турман, нацiлюючись просто в очi провiнцiальним дамам.

- В нас є такi iнститутки, що навiть вмiють писати вiршi, i не руськi тiльки, а навiть французькi, - додала маркiза де Пурверсе.

- Скажiть! Ото диво! - промовила Степанида i так хитнула головою з такого дива, що аж золотi колоски й огнянi рожi зашумiли й затрусились на головi. Обидвi маркiзи знов спустили очi додолу. А Степанида подивилась на свою Ольгу, i материному серцю чогось забажалось, щоб дочка вивчилась в iнститутi писать вiршi не тiльки руськi, але й французькi.

Начальницi той вiзит здався довгим аж надто! Щоб показать провiнцiальним панiям їх незвичайнiсть, вона почала закутуваться у шаль i тихесенько пiдiйматься, неначе хто пiдкручував пружини пiд канапою. Тi пружини пiдiймали її вгору, нiби ляльку. Марта й Степанида посхоплювались з мiсця й почали прощаться.
- Будьте ласкавi, доглядайте наших дiтей! Ми надiємось на вас, як на себе; сподiваємось, що нашi дiти будуть вмитi, не голоднi й не холоднi, не забудуть молиться богу... - промовила Марта.
- Чи можна буде нам брать своїх дiтей будлi-коли, хоч на gразники, часом в недiлю абощо? - питали дами в начальницi.
Турман подумала, глянула на сестру й сказала: "Вибачайте, будьте ласкавi! по наших постановах нам не можна пускать дiтей до батькiв... I вам, i дiтям треба буде повудиться трохи. Pour Ie reste n'ayez pas d'inquietude. Quoique d'origine francaise, de religion - Je suis orthodoxe" (За останнє не турбуйтесь. Хоча я й французького походження, але щодо релiгiї - я

Останні події

09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
07.05.2025|11:38
У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка
06.05.2025|15:24
«Читаємо ложками»: у Луцьку відбудеться перша зустріч літературно-гастрономічного клубу
06.05.2025|15:20
Помер Валерій Шевчук
02.05.2025|13:48
В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша


Партнери