
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
послухайте мого слова, покиньте свої страшнi замисли: працюймо далi разом так, як зачали, а пiмсту оставмо тому, котрий важить правду-неправду i кождому вимiрює по дiлом его.
- Те-те-те, ти вже щось спопiвська затинаєш, - вiдказав насмiшливо Сень. - Не час нам ждати на той вимiр, о котрiм досi якось ми нiчого не знаємо. Моя гадка: у кого мiцнi кулаки, той сам собi впмiрить правду. I нам так треба робити. Хто сам собi помагає, тому й бог поможе!
- Так, побратиме Бенедю, - сказав лагiднiше Андрусь, - годi нам уже вертатися. Розмахнули сокирою, то треба вже врубати, хоч би мала нам сокира i в зуби пирснути. Коли ти не хочеш з нами кумпанiю держати, то ми тебе не силуємо. Розумiєся, що надiємся по тобi, що не видаш нас.
- Га, коли iнакше не можна, коли так мусить бути, - сказав Бенедьо, - то нехай i так, останусь з вами до кiнця. Палити з вами не пiду, того вiд мене не жадайте, але останусь туй на мiсцi. Може, вам зможу в чiм iншiм порадити або помогчи, - то грiх би був. коли б я в таку гарячу пору втiкав з-помiж вас для власного безпеченства.
- I я так само! I я так само! - сказали Стасюра i Матiй. - Всi ми стояли досi дружно, в щасливiйшiм часi, то треба нам держатися разом i в тих тяжких хвилях, якi для нас настануть.
- Так, побратими! Спасибi вам за те, - сказав Андрусь, стискаючи одного по другiм за руку, - тепер я спокiйний i сильний, тепер можуть тремтiти нашi вороги, бо хвиля пiмсти надходить. Яке сiм'я доля дає нам у руки, таке й сiймо. А що з нього зiйде i хто збере єго плоди, се рiч не наша. - ми, може, й не дожиєм того. А тепер остаєсь нам обговорити докладно, коли i як має се статися.
Всi побратими, окрiм Бенедя, Матiя i Стасюри, стовпилися довкола Андруся i тихiшим голосом розпочали оживлену нараду. Матiй сидiв на припiчку, держачи нетямно в зубах давно вигаслу люльку, Стасюра шпортав палицею по землi, а Бенедьо сидiв на лавi, звiсивши голову, а по довгiй хвилi встав, утер рукавом двi пекучi сльози, що туй-туй хотiли бризнути з його очей, i вийшов надвiр. Се вiн прощався з своїми золотими надiями...
XXI
Мортко, Германiв вiрник, проспав нiч дуже неспокiйно. Поганi сни торопили його i стискали його серце смертельною тривогою. Раз йому снилося, що падав стрiмголов з якоїсь височенної скали i бачив пiд с&бою настобурченi обриви i шпилi; то знов йому здавалося, що хата горить, а вiн, серед удушливого диму i ослiпляючих огняних язикiв, лежить прикований до лiжка, з величезним каменем на грудi, не може анi рушитись, анi крикнути, анi навiть подумати свобiдно. А коли серед такого сну, в найбiльшiй тривозi, весь тремтячий i гарячим потом облитий, вiн пробудився, то й наявi йому морочилось у головi, всяка погань лiзла на думку, i вiн нiяк не мiг позбутися своїх власних привидiв. Йому уперто нагадувавсь чомусь Iван Пiвторак, котрого вiн пiдпоїв, обдер з грошей i втрутив до глибокої ями; згадка тота займала йому дух, немов хтось холодною рукою стискав його за горло, колiном давив його груди. Надармо Мортко сплювував i щипав себе в литку, i шептав якiсь жидiвськi закляття, - нiщо не могло розвiяти поганого настрою його духу. Не дожидаючи рана, вiн схопився з лiжка i, убравшися, побiг до ям. Вiдколи копання воску сталося головним дiлом бориславсьного промислу, а широкий розвиток того промислу чимраз бiльшi обiпював користi, вiдтодi, крiм денної, введено також нiчну роботу в ямах. Робiтники чередувалися в роботi: одна часть робила денну "шахту", то єсть 12 годин, а друга часть - нiчну. До денних був окремий, дньовий касiєр, а до нiчних - нiчний. Мортко був дньовим касiєром, i до нього належав найвищий надзiр над ямами. Для того вiн, услужний i вiрний свому пану, вiд котрого брав за те добру плату, приходив до кошар вчаснiше, нiж зачиналася дньова шахта, щоб кiлько можна наглядати й за роботою нiчних робiтникiв.
А особливо нинi догляд його був дуже потрiбний. Велика маса земного воску, котру Герман зобов'язався доставити "Спiлцi визискування", мусила нинi рано бути доповнена, бо на полуднє Герман назначив несхибний термiн, в котрiм мав увесь вiск вiддати повномочним "Спiлки", по чiм зараз мав одержати вiд них за той вiск грошi, - так як до достави воску на мiсце переробки, будь вона де-небудь, Герман контрактом не зобов'язався. Приходилось за тим Мортковi чимало набiгатись, накричатись i налютитись: то робiтники робили не так, як треба, то поставкували собi там, де треба було квапитись, то млинок зiпсувався, то ключ вiд магазину загубився, - словом, усе немов iзмовилось нинi робити збитки бiдному Мортковi, котрий аж охрип i впрiв, отiпаючи собою на всi боки i доводячи все до ладу.
Вкiнцi здавалося, що ось уже все скiнчено: послiдня до контрактової суми недостаюча брила воску була перетоплена, уформована, зважена i нацiхована. Три величезнi магазини, найбiльшi на весь Борислав, повнi були воску. Ось надторохтiли з Дрогобича двi пишнi карети: в однiй Герман з Ван-Гехтом, а в другiй два повномочнi вiд "Спiлки визискування". Герман немов на шпильках сидiв у своїм повозi на м'якiм
Останні події
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів