Електронна бібліотека/Проза

Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Завантажити

швидко, але проти батькової волi не пiшла б.
- Так ти мене любиш?
- Готлiб! - I вона впала в його обняття. Жаль i грозяча розлука додавали сили їх пестощам, сльози доливали жару їх поцiлункам.
- Але якi види може твiй батько мати з тобою, Фаннi?
- Або я знаю! Адже знаєш, мiй батько богатий, має зв'язки з усякими купцями та банкiрами, - може, хоче мене вiддати за котрого з них.
- Прокляте богатство! - воркнув крiзь зуби Готлiб.
- Я би волiла, щоби мiй батько був бiдний, - сказала сумовито Фаннi, - тодi вiн потребував би ласки твого батька i з радiстю вiддав би мене за тебе.
Очi Готлiба заiскрилися при тих словах дiвчини. Вiн крiпко стиснув її руку, так, що вона аж скрикнула.
- Добре мовиш, Фаннi, - сказав вiн рiшуче, - i я так кажу! Бувай здорова!
- Куди йдеш?
- Не питай! Я постараюсь усунути всi завади, що стоять в дорозi нашому щастю! Ти мусиш бути моєю, а хоч би ту...
Вона не дочула його слiв. Мов громова хмара, вибiг вiн з Леонового дому, i в бiдної Фаннi тривожно стискалося серце.
- Що вiн хоче зробити? - прошептала вона. - Вiн такий бистрий i палкий, вiн так гаряче i безпам'ятно любить мене, що готов наробити якого лиха. Господи, хорони його!
А Готлiб, вийшовши на улицю, став на хвилю, немов роздумуючи, куди йти. Далi стрепенувся i погнав додому.
- Мамо! - скрикнув вiн, впадаючи до материного покою. - Пощо ви одурили мене?
- Як, коли?
- Пощо ви сказали, що Леон прирiк вiддати свою доньку за мене?
- Або що, не хоче?
- Адже ж вiн i вам казав, що не хоче? Чи нi?
- Та так. Поганець вiн, синку, я тобi давно казала, щоб ти з ними не заходився! - Все те говорила Рифка, мов сонна, мов iз яких неясних столiтнiх споминок. Але Готлiба тота сонливiсть вивела з терпцю. Вiн тупнув ногою, аж вiкна забринiли, i крикнув:
- Мамо! Раз я вам казав, щоб ви говорили зо мною по-розумному! Раз я вам сказав, що люблю Леонову доньку i що вона мусить бути моєю, тож не говорiть менi нiчо против неї! Розумiєте чи нi?
Рифка тремтiла всiм тiлом вiд тих грiзних слiв, котрих значення вона лиш через половину розумiла, i, мов причарована, не зводила очей з його лиця.
- Та добре, синку, добре, але чого ж ти вiд мене хочеш?
- Я хочу, щоб Фаннi була моєю.
- Та що ж, коли той поганець не хоче дати її за тебе.
- Мусить, мамо!
- Мусить? А як же ти його всилуєш?
- Отож о тiм я хотiв з вами порадитися, мамо.
- Зо мною? Що ж я тобi в тiм пораджу? Ти, синку, маєш свiй розум, лiпший, нiж мiй, радь собi сам!
- А так, ви розгнiвали Леона, вiдопхнули його, а тепер "радь собi сам"! Виджу, виджу, як ви мене любите!
Рифка захлипала, мов мала дитина:
- Синку, синку, лиш того менi не кажи! Все, що хочеш, лиш того менi не кажи, що я тебе не люблю.
- Ба, як же маю не казати, коли ви всьому мойому лиху виннi, а тепер i порадити не хочете, як з того лиха випутатися.
Бiдна Рифка билася, мов риба в саку. Вона так рада була подумати i придумати щось дуже, дуже мудрого для свого сина, але її недужi, надломанi i блуднi думки мiшалися i розлазилися без ладу i складу, - вона прибирала тисячi рад, одну за другою, i, не висказавши нiчого, вiдкидала їх, видячи, що всi тi ради безумнi i зовсiм не ведучi до цiлi.
- Ти, ти, синку, пiди до нього i проси його... або нi, лiпше намов деяких рiпникiв, щоб його добре вибили... або ще нi, найлiпше би було трутити того поганця де з моста в воду, - або нi, - ох, що то я хотiла сказати...
- Дурнi ви, мамо!
Рифку врадувало те слово, воно зняло з неї страшний тягар - думання.
- А видиш, синку, я тобi то казала, що я нiчо путнього не придумаю, бо я дурна, синку, дуже дурна, як стовп, як туман вiсiмнадцятий! Ох, моя голово, моя бiдна, дурна, нетямуща голово! - I Рифка тяжко заридала, сама не знаючи чого.
Нараз вона стрепенулася, живiша iскра заблисла в її оцi.
- Слухай, синку, що я придумала!
- Що таке?
- Вiн казав, що має iншi види з донькою, - певно, за богача якого хоче її дати.
- А певно.
- Якби вiн був бiдний, то дав би доньку за тебе.
- А певно.
- Ну, а хiба ж то така велика рiч з богача зробити бiдного?
- Невелика.
- I я так думаю. Пiди вночi i пiдложи огонь пiд його кляту фабрику, все його богатство за годину з димом пiде - i донька його буде твоєю!
Готлiбовi очi заярiлися рiшучим огнем.
- Добре кажете, мамо! I я сам так гадаю. Дякую вам!
I вiн побiг з покою, оставивши Рифку саму з її думками. Вона зразу сидiла безсильна, втомлена незвичайною працею думок, сидiла i всмiхалася, що ось яку то мудру раду дала вона синовi. Лице її в тiй хвилi мало вираз того iдiота, що регочеться, вiдтявши голову свому любленому котовi. Але недовго тривав той iдiотичний супокiй. Нi вiдси нi вiдти налетiла яснiша хвиля - Рифцi разом ясно стало, в яку бездонну пропасть попхнула вона свого сина, їй разом показалося, що її син пiдкрадається з засвiченим вiхтем пiд якийсь високий темний будинок, що пiдпалює його, втiкає, його ловлять, б'ють, кують в кайдани, вкидають в якусь глибоку-глибоку пiдземну

Останні події

29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі


Партнери