Електронна бібліотека/Проза

СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
Завантажити

аварів стали сіяти настороженість. Вивідники щораз певніше та й певніше стверджували: аварські турми правляться на Маркіанополь. Не інакше як кличуть їх туди, а коли так, кличе каган.
— Того не може бути! — чи то дивувався лиш, чи й обурювався Мартін. — Що ж це він не додому, а з дому втікав?
— А коли втікав спереляку? — пожартував хтось із стратигів.
— І те могло важити, — мислив уголос Коментіол. — Та найбільше поява його в Маркіанополі схиляє до іншої думки: саме там зосереджена аварська сила. Коли не в самому Маркіанополі, то поблизу від нього.
Помовчав мить і знову до Мартіна:
— Ти переслідував його досі, переслідуй і далі. Пошли загони вивідників на всі путі і по всіх околіях. Мусять не лише бачити, а й напевне знати, чи тільки тих, що рискають по Мізії, збирає каган, чи й тих, що має в Паннонії.
— Буде зроблено.
Мартін круто обернувся, відходячи, і в тій його рвійності виділася не лише рішучість будь-що доконати Баяна, а й певність: таки доконає.
“А коли й справді станеться таке? — підозріло занепокоївся Коментіол. — Привідця він не з гірших, а молодість дозволяй бути до безуму одважішм. Як украну юді перед легіонерами, а надто перед імператором? Чи не скажуть: Каст мав над обрами звитягу, Мартін — також. А де був і що робив, аби взяти гору над аварами, Коментіол? Може, час та й треба були б уже на себе взяти Баяна?.. А втім, — передумує, — була б звитяга, славу якось уже поділимо”.
Знав: Мартін не так швидко упорається з тим, що поклав на нього, тож мусив розмислити і визначитись, де стати табором, аби і захист був певний, і супостата свого не випускати з поля зору. Надійної фортеці поблизу не було.
“Найліпше вдію, — став на мислі, — коли перекрию проходи в горах. А так, і з каганом не розминуся там, тим паче, як надумається іти до Фракії, і горами підіпру себе твердо”.
Так і Мартіну сказав: “Гінців шли до гори Еми”. А коли прибув, та отаборився, та розглянувся, одіспавшись у наметі, не міг не похвалити себе: це ж те, що треба! Позаду он які гори, а в горах звіра всякого, дичини. Лови — його давня, вивірена за літа утіха. Як не скористатися нагодою і не бути вдячним нагоді за даровану можливість погуляти в горах. Одне, заколисав себе привіллям та дозвіллям, а друге, буде привід зібрати веселе товариство, погомоніти за трапезою. Не все ж сольства та січі, єству людському і дозвілля он як потрібне.
Варто було започаткувати їх, лови та застілля, як не мав уже спину. І днів не лічив, купаючись у вині та утіхах, і про виправу та аварів забув. Тим паче, що й Мартін довго не нагадував про них. Десь щось казали, щоправда, як повертався з гір, проте дрібне і нікчемне. Єдинижди тільки й замислився, чи не варто прислухатись до ради, коли хтось із стратигів зауважив: “Привідцю, ми втрачаємо мент, що може згодом не повторитися. Чом даємо каганові можливість зібратися на силі та бути дужим у виправі супроти нас. Може, слід було б ударити на нього, доки турми розпорошені, а ляк, що його нагнав Мартін, сидить ще в п'ятах?” Замислитись замислився, а винести слушні резони з того не визнав за потрібне. “Маркіанополь, — сказав радникам, — міцна фортеця, кагана за тими стінами не так просто взяти”.
Чи втішив радників, не відає. Себе ж напевне утішив, бо знову подався у гори, ганявся за звіриною, ділив із стратигами застілля по ловах. Аж поки не грянув грім. Мартін не гінців прислав уже, сам завітав одного надвечір'я й забив тривогу: каган полишив Маркіанололь, схоже, іцо иристуб в гори, прямісінько на ромейський табір.
— Скільки ж у нього турм? Яка його сила?
— Достеменно не знаю, та щоб помірятися з нами, гадаю, стане. Бо не тільки тих веде, що гасали по Мізії, з Паннонії теж покликав.
Коментіол одбілився на виду й не забарився явити Мартіну своє невдоволення.
— І ти тільки зараз кажеш мені цро це? Чому раніш не повідомив? Чому сам не став на путі тим, що йшли з Паннонії, дозволив їм з'єднатися з каганом?
— Бо довідався тоді вже, як були під Маркіанополем. Хто міг знати наперед, що йтимуть?
“Прокляття! Як же це могло статися? Баян давно кликав поміч із Папнонії чи тепер уже встиг покликати?
— То ти певен, що йдуть на нас?
— Коли б ішли в Паннонію, давно звернули б на іншу путь.
— Через ріку не переправилися ще?
— Ні, хоча й недалеко вже від неї. Я повелів своїм когортам стати там заступом, на місці можливої переправи, і стятися.
— Розумно і все ж того не доста. Ми встигнемо ще перейти на супротивний берег?
— Чом ні? Хоча поспішити й не завадить.
— Тоді так і зробимо. Зайняті тобою позиції посилять мої когорти. Каст переправиться десь обіч від нас і обринів на супротивний берег — по одну і другу руч. Коли станеться так, як мислимо, і обрини ув'язнуть в справжню січу, вдарить на них з одного і з другого боку. Удар той буде несподіваним і посіє страх, примусить аварів стенутися, а з тими, що стенулися, упораємось і меншими, ніж у нашого супостата, силами.
Вивідники завчасно доповіли Баянові: ромеї засіли по другий бік ріки,

Останні події

25.08.2025|17:49
У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
25.08.2025|17:39
Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
23.08.2025|18:25
В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
18.08.2025|19:27
Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
18.08.2025|19:05
У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
18.08.2025|18:56
Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
18.08.2025|18:51
На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»
17.08.2025|11:36
«Книжка року’2025». ЛІДЕРИ ЛІТА. Номінація «ВІЗИТІВКА»


Партнери