
Електронна бібліотека/Проза
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
аварів стали сіяти настороженість. Вивідники щораз певніше та й певніше стверджували: аварські турми правляться на Маркіанополь. Не інакше як кличуть їх туди, а коли так, кличе каган.
— Того не може бути! — чи то дивувався лиш, чи й обурювався Мартін. — Що ж це він не додому, а з дому втікав?
— А коли втікав спереляку? — пожартував хтось із стратигів.
— І те могло важити, — мислив уголос Коментіол. — Та найбільше поява його в Маркіанополі схиляє до іншої думки: саме там зосереджена аварська сила. Коли не в самому Маркіанополі, то поблизу від нього.
Помовчав мить і знову до Мартіна:
— Ти переслідував його досі, переслідуй і далі. Пошли загони вивідників на всі путі і по всіх околіях. Мусять не лише бачити, а й напевне знати, чи тільки тих, що рискають по Мізії, збирає каган, чи й тих, що має в Паннонії.
— Буде зроблено.
Мартін круто обернувся, відходячи, і в тій його рвійності виділася не лише рішучість будь-що доконати Баяна, а й певність: таки доконає.
“А коли й справді станеться таке? — підозріло занепокоївся Коментіол. — Привідця він не з гірших, а молодість дозволяй бути до безуму одважішм. Як украну юді перед легіонерами, а надто перед імператором? Чи не скажуть: Каст мав над обрами звитягу, Мартін — також. А де був і що робив, аби взяти гору над аварами, Коментіол? Може, час та й треба були б уже на себе взяти Баяна?.. А втім, — передумує, — була б звитяга, славу якось уже поділимо”.
Знав: Мартін не так швидко упорається з тим, що поклав на нього, тож мусив розмислити і визначитись, де стати табором, аби і захист був певний, і супостата свого не випускати з поля зору. Надійної фортеці поблизу не було.
“Найліпше вдію, — став на мислі, — коли перекрию проходи в горах. А так, і з каганом не розминуся там, тим паче, як надумається іти до Фракії, і горами підіпру себе твердо”.
Так і Мартіну сказав: “Гінців шли до гори Еми”. А коли прибув, та отаборився, та розглянувся, одіспавшись у наметі, не міг не похвалити себе: це ж те, що треба! Позаду он які гори, а в горах звіра всякого, дичини. Лови — його давня, вивірена за літа утіха. Як не скористатися нагодою і не бути вдячним нагоді за даровану можливість погуляти в горах. Одне, заколисав себе привіллям та дозвіллям, а друге, буде привід зібрати веселе товариство, погомоніти за трапезою. Не все ж сольства та січі, єству людському і дозвілля он як потрібне.
Варто було започаткувати їх, лови та застілля, як не мав уже спину. І днів не лічив, купаючись у вині та утіхах, і про виправу та аварів забув. Тим паче, що й Мартін довго не нагадував про них. Десь щось казали, щоправда, як повертався з гір, проте дрібне і нікчемне. Єдинижди тільки й замислився, чи не варто прислухатись до ради, коли хтось із стратигів зауважив: “Привідцю, ми втрачаємо мент, що може згодом не повторитися. Чом даємо каганові можливість зібратися на силі та бути дужим у виправі супроти нас. Може, слід було б ударити на нього, доки турми розпорошені, а ляк, що його нагнав Мартін, сидить ще в п'ятах?” Замислитись замислився, а винести слушні резони з того не визнав за потрібне. “Маркіанополь, — сказав радникам, — міцна фортеця, кагана за тими стінами не так просто взяти”.
Чи втішив радників, не відає. Себе ж напевне утішив, бо знову подався у гори, ганявся за звіриною, ділив із стратигами застілля по ловах. Аж поки не грянув грім. Мартін не гінців прислав уже, сам завітав одного надвечір'я й забив тривогу: каган полишив Маркіанололь, схоже, іцо иристуб в гори, прямісінько на ромейський табір.
— Скільки ж у нього турм? Яка його сила?
— Достеменно не знаю, та щоб помірятися з нами, гадаю, стане. Бо не тільки тих веде, що гасали по Мізії, з Паннонії теж покликав.
Коментіол одбілився на виду й не забарився явити Мартіну своє невдоволення.
— І ти тільки зараз кажеш мені цро це? Чому раніш не повідомив? Чому сам не став на путі тим, що йшли з Паннонії, дозволив їм з'єднатися з каганом?
— Бо довідався тоді вже, як були під Маркіанополем. Хто міг знати наперед, що йтимуть?
“Прокляття! Як же це могло статися? Баян давно кликав поміч із Папнонії чи тепер уже встиг покликати?
— То ти певен, що йдуть на нас?
— Коли б ішли в Паннонію, давно звернули б на іншу путь.
— Через ріку не переправилися ще?
— Ні, хоча й недалеко вже від неї. Я повелів своїм когортам стати там заступом, на місці можливої переправи, і стятися.
— Розумно і все ж того не доста. Ми встигнемо ще перейти на супротивний берег?
— Чом ні? Хоча поспішити й не завадить.
— Тоді так і зробимо. Зайняті тобою позиції посилять мої когорти. Каст переправиться десь обіч від нас і обринів на супротивний берег — по одну і другу руч. Коли станеться так, як мислимо, і обрини ув'язнуть в справжню січу, вдарить на них з одного і з другого боку. Удар той буде несподіваним і посіє страх, примусить аварів стенутися, а з тими, що стенулися, упораємось і меншими, ніж у нашого супостата, силами.
Вивідники завчасно доповіли Баянові: ромеї засіли по другий бік ріки,
Останні події
- 02.05.2025|13:48В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
- 01.05.2025|16:51V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
- 01.05.2025|10:38В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
- 30.04.2025|09:36Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата