Електронна бібліотека/Проза

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити

там. Ти, Мартіне, спрямуй свій легіон на сам Дунай, до города Неї. Ітимете так, аби менте зтгали йро вас, а прийшовши, явіть себе якомога гучніше. Я ж мав, авари — суспіль комонні вої. У його легіонах теж переважають вони, а проте є й лучники та щитоносці.
На ліпше чи на гірше це? — питав себе. — Коли доведеться брати городи з високими й прямовисними стінами чи давати табором у полі, і щитоносці, і лучники будуть он ад потрібні; коли ж зійдемося із турмами аварів зневацька, і ті, і другі мало вдіють. Тоді потрібні будуть лики і лише мечники”.
Звідники доповідають: турми Баянові гасають всюди, сам іде Баян поки що не вирушив із Анхіала. Як то поведеться аварський привідця, коли зійдуться саме там? Засяде за щами й боронитиме, як усі, ворота та стіни чи виведу урми в поле? Здоровий глузд стратега каже: мав би сиді за стінами. І все ж це каже глузд просвіщенного стратега. Що мислить варвар, один бог відає.
Тільки правився до Анхіала, стільки й думав про це та прийдав, як поведеться в одному випадку і як — у другому. А підійшов до нього та постукався у ворота — очам не повірив: йому відчинили їх і, відчинивши, сказали: авар немає в городі, знялися на світанні й подалися, толочачи тумани.
Ось тобі й варвар, — не йняв собі віри. — Га, таке утнуги каже маю розуміти його? Довідався, яка сила йде на тал, і почув остуду в серці чи подався на поміч тим, супроти яких пішли Каст і Мартін?”
— Куди пішли авари?
— На скіфську путь, достойний.
— І всі одразу чи одні звечора, інші вдосвіта?
— Усі одразу.
Ясно, виходить, і таки на скіфську путь.
— Послати услід за аварами вивідників, — повелів одному із стратигів. — Вивідати, де в каган із своїми турмами” І не спускати ока. Від того багато чого залежатиме. Можливо, уся наша виправа.
Від такого тлумиська комонних, яким в каганові турми, йшли з Анхіала, не важко нагледіти. В спечну годи з ними стояли хмари куряви, а широка й бита кінськимі копитами скіфська путь нагадувала знівечену ниву. Ваіке виявилось угнатися ромейським легіонам, де були и инші, за суспіль кінними. Авари віддалялись та й віддала для них. Коли ж примітили, що за ними йдуть названі засіли в глухомані обіч путі та й накинули на вивідппків аркапи, а тих, що ухилилися від них, догнали й витнули до ноги. На лихо, пройшла одної буряної ночі злива, залила водою путь і скрила аварські сліди. Послані Коментіолом нові вивідники гнали комоней скіфським трактом день, гнали другий, третій і не виявили аварів. Схоже було, що скористалися зливою і звернули з путі, а куди — піди та вивідай тепер.
Коментіол гримав на всіх, хто підвертався під руку називав бевзями, а ради та розради від того як не було та й не було. Аби не вскочити в ще більшу халепу, мусив стати табором та розіслати кінних по околіях, питати люд окольний, чи не бачили валечне тлумисько татей, чи не знають, куди подалося.
Істину люди речуть: ловить рибалка рибу, та колинебудь і риба його спіймав. Кагана з його турмами вивідиики не надибали — геть здимів десь, зате натрапили на Кастових нарочитих, а нарочиті потішили всіх і найбільше Коментіола доброю вістю: легіонери Каста вислідили при горі Ема, неподалік від города Золдапи, три аварські турми з полоном та награбованим по ромейських сельбищах добром і погромили іх дощенту. Лише поодинокі комонники зуміли вихопитися із уміло накинутого зашморгу й понесли тривожну вість про безліття, що постигло непереможних аварів, до найближчих, а то й не лише найближчих турм. Всі інші або ж лягли потяті, або зняли угору руки й самі стали полонениками при обозі.
Коментіолу яко привідці й не випадало ніби аж надто виказувати свою радість. Та хто втримає її в собі, коли пре, мовби вода з дна. “Слава звитяжцям!” — хотілося крикнути, аби всі чули та знали: звитяжець передусім він, той, що мудро розмислив і примусив аварів забігати по Фракії, уподібнюючись сполоханим вівцям у пепадійній загороді. Вдалий умисел привідці завжди багато важив, тут, у поєдинку з аварами, і поготів.
— Передайте Касту, — повелів не без погорди, — я втішений доблестю воїв його легіону. А ще скажіть: з-під Золдапи хай іде, вишукуючи та громлячи варварів, до города Неї — туди, де має бути Мартін. Я теж знімаюся цієї ж миті й простую туди. Коли поможе бог, там, при Дунаї, й зійдемось докупи.
Сказав одне, а вчинив інше. Зібрав передусім привідців когорт і возніс у їхніх очах Каста. Було то незвичне зібрання — щось схоже на маленький пир по звитязі, тож не обійшлося без веселого застілля, а за столом — без похвальби. Підносив братницю — і розтікався мислію по древу, випивав наявне в ній — і знову мислив уголос: коли всі будуть такі старанні та йтимуть визначеними ним, привідцею, слідами, каган аварський неодмінно опростоволоситься і змушений буде піти геть. Найперше, що мають вчинити, полишивши табір, — розшукати кагана Баяна і його турми. Це альфа і омега всіх подальших діянь їхніх легіонів, запорука повної звитяги, коли хочуть знати.
Казав та й казав, чому мислить так. А доки мислив та хвалився,

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери