Re: цензії

14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. Дніпро
За якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя

Події

01.07.2014|08:23|Буквоїд

Помер Анатолій Дімаров

29 червня пішов з життя український письменник, лауреат Державної премії України імені Шевченка (1982) Анатолій Дімаров.

Анатолій Дімаров народився 5 травня 1922 у Миргороді в сім´ї вчителя Андроника Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки задля безпеки дітей розлучилися: мати вказала, що чоловік помер, змінила документи і дала дітям своє дівоче прізвище. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров.

У повоєнні роки працював у газеті «Радянська Волинь». У 1949 році він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині».

Протягом 1950–1951 років Анатолій Дімаров навчався в Літературному інституті імені Горького в Москві. У 1951–1953 роках — у Львівському педагогічному інституті.

Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах.

Письменник є автором нарису «Дві Марії», збірки оповідань та новел «На волинській землі», «Волинські легенди», «Через місточок», повісті «Син капітана», збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною», романів «Його сім´я», «Ідол», «І будуть люди». 

Творчий доробок письменника становить кілька десятків томів.

Прощання з Анатолієм Дімаровим відбудеться 2-го липня, об 11.00, в Будинку Письменників (вул. Банкова, 2). Похорон на Байковому кладовищі.

"Буквоїд" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Анатолія Дімарова.



Додаткові матеріали

Анатолій Дімаров: «Я все життя прожив під псевдо, як оунівські вояки»
30.05.2012|08:00|Новинки
Анатолій Дімаров. «Для чого людині серце»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери