Сучасний темп життя доводить неможливість раз і назавжди підготувати будь-кого з нас до професійної діяльності. А тим паче — одночасно зробити цей процес набуття знань цікавою й пізнавальною мандрівкою.

На думку дослідників сучасних реалій, нині зниження компетентності фахівців настає ще до закінчення ними навчання та здобуття певного фаху. Саме тому абітурієнтам, а ще краще — школярам, щоб пристосовуватись до нових вимог конкуренції, а згодом стати затребуваними фахівцями, потрібно готуватись до безперервної освіти протягом всього життя. Сьогодні ця потреба частково задовольняється додатковими навчальними програмами: курсами, тренінгами, семінарами, відеолекціями тощо. 

Отже, випускникові вишу потрібно бути гнучким і адаптивним до цього світу та професій, набір навичок для яких постійно змінюються. І тут знадобляться вміння комунікації, планування, підвищення ефективності, а найголовніше — організації самонавчання та облаштування комфортного продуктивного простору для безперервного самонавчання. Як ніколи, актуальною та дієвою в цьому плані постає методологія самоосвіти (постпсихологічної автодидактики), напрацьована українським філософом-новатором Валерієм Курінським. 

Насправді ґрунтовних книг про самоосвіту, особливо монографій, не перекладів, не кальок з чужих іноземних методик, а власне українських досліджень, вийшло в сучасній Україні не так вже й багато. У вас є нагода прочитати одну з таких книг, написану в дружній, заохочувальній формі, скомпоновану у вигляді тематичних лекцій, авторського курсу Курінського про самостійне навчання. 

У чому полягає концепція постпсихологічної автодидактики Валерія Курінського?

Курінський передбачив майбутнє безперервного самонавчання ще в 1990-х, коли почав говорити про інше розуміння людини, гуманітарної складової освіти, важливість розширення бачення підходів до навчання через культуру та важливість збільшення “діапазону внутрішнього голосу”.

В. Курінський — український філософ, педагог-автодидакт, письменник, музикант, художник, композитор, дослідник, перекладач, поліглот, наукова та культурна спадщина якого ще досі не досліджена. Маестро випередив свій час та передбачив явище безперервного самонавчання у добу інтернету та ШІ, він писав про автодидактику не лишень як про своєрідний ключ розширення особистісного потенціалу, але й — як про інструмент суто практичного фізично-зовнішнього виживання внаслідок “позитивної творчості”.

Для своєї книги В. Курінський запозичив назву з давньогрецької —  «Автодидактика», що перекладається як самонавчання, (авто — «сам», дидакт — «вчу»). Але автор переосмислив цей термін, доповнив його власним досвідом самоосвіти, створивши таким чином нову науку, яку назвав  “постпсихологія”. Тоді, більше 30-ти років тому, ним сформувалися такі  поняття як «Постпсихологічна автодидактика» та Homo globalis. Ці поняття — саме про нове бачення сучасної людини, яка має “світ у кишені”.

Курінський відходить від сприйняття людини з позицій дарвінізму (Homo sapiens) та є творцем нової парадигми людини, Homo Globalis, яка не може існувати окремо від Культури та пов’язана з поняттям Прекрасного. А ще він вважає, що сакральний зміст є в будь-якій діяльності, дотичній до серйозного мистецтва.

Тут ми не можемо не згадати цитату учня В. Курінського, перекладача Юрія Бесараба: “Психологи ставляться до людей, як до вищих тварин. В. Курінський запропонував інший підхід — як можна розглядати людину. Хоч ми і є тваринами в якомусь сенсі, але маємо у своїй реальності  багато чого, що тварина ніколи не буде здатна робити. Вона не буде читати книжки, не буде писати для видавництва, вона не буде воювати за свою країну, бо в неї нема такої країни або усвідомлення, що це її країна”.

Для ілюстрації ознак, які роблять людину людиною, філософ згадує про флейту, знайдену у печері «Trois freres» — практично ровесницю людства. Дослідник вважає, що ця знахідка ще раз підштовхує нас до розуміння сутності людини, спираючись саме на сприйняття нею Прекрасного. 

Філософ впевнений, що ця орієнтація на прекрасне відкриває перед людством нові горизонти для пошуку свого призначення, окреслює нову метафізику життя, що тісно переплетена зі станами замилування та захвату.

Маестро Курінський вважав, що завдяки використанню поняття та різних форм прекрасного можна вийти з ентропії, яка домінує в загальноприйнятих поглядах на те, чим є людський організм та як його можна використовувати.  

Як писав Валерій Олександрович, психічні та індивідуальні стани формують загальну психіку. Але на відміну від класичних психологів, які весь час звертались до такого явища як «колективне підсвідоме», В. Курінський звертається до колективного усвідомленого. Саме тому автор пропонує новий підхід до навчання та життя — усвідомлення людини через сприйняття Прекрасного.

Підсумовуючи вище перераховане можна тезисно окреслити деякі теми книги “Постпсихологічна автодидактика” В. Курінського, які точно мають зацікавити сучасного читача та підштовхнути його обов´язково придбати та прочитати цю  книгу. Отже, ця книга  про те, як:

• навчитись нестандартно та усвідомлено підходити до процесу отримання нових знань та навичок;

• щоразу дивитися на себе та світ під новим кутом;

• насолоджуватись не лише результатом, а й процесом навчання;

• знімати психологічні обмеження, які заважають навчатися;

• уникати вигорання під час навчання;

• максимально розкрити свій творчий та розумовий потенціал;

• оптимізувати навчальний процес;

• організовувати навчання як роботу не з одним предметом, а з культурологічною групою предметів.

Методика Курінського не просто навчає запам’ятовувати інформацію, а змінює сам спосіб її фіксації, пропонуючи нічого не запам’ятовувати “в лоб”, готує для вас методики “парадоксальних асоціацій”. Все це задля того, щоб ви стали автономними в опануванні будь-яких вмінь та навичок.

Ідея постпсихологічної автодидактики полягає в тому, щоб людина навчалася, залишаючисьцілісною, щоб опановувала знання без насилля, завдяки гармонійному поєднанню інтуїції, уваги та внутрішнього діалогу.

“Спостереження за нашим біологічним інструментом у межах поетичного, вибір найпрекрасніших і найприйнятніших для індивідуальності «місць буття» для постійного спілкування, — та ще й у достатній кількості, — веде нас до виправлення багатьох навіяних традицією помилок. Внутрішній монолог стає діалогом (Спостерігач-Спостережуване), а частіше — бесідою за участю персоніфікованого Великого, який постійно постачає видатні психічні стани, які зміцнюють нас”, – пише В. Курінський у книзі “Постпсихологіча автодидактика. Том 2”

Чому методика Курінського актуальна саме зараз?

В епоху постійного інформаційного та емоційного перевантаження,  частково пов´язаного з появою та розвитком інтернету, частково зі стресами, які переживає людство, важливо не просто навчитися отримувати знання, а інтегрувати їх у власний досвід, систематизувати, відсіювати непотрібну інформацію та навчитися швидко використовувати всі ці знання на практиці. 

У книзі “Постпсихологіча автодидактика. Том 2” В. Курінський окремо зупиняється саме на вмінні застосовувати знання. Він проти безцільного накопичення інформації в освіті, бо бачить відверту шкідливість такого підходу: “Знавецтво за будь-яку ціну — ось що є саме по собі зрозумілим в нашій рутинній педагогіці, яка намагається без висування на перший план взаємовідносин людини із власним “Я” (і до того ж — взаємин людини, яка «спостерігає за спостерігачем»), вирішувати проблему цілісної освіти.”

В. Курінський наполягає на творчому підході до використання однакових прийомів: “Саме завдяки тому для нормального, тобто безперервного породження осяянь (інсайтів), потрібно насамперед здійснювати методологічну творчість і ретельно спостерігати за зміною методик, що застосовуються. Вони обов´язково трансформуються під час кожного повторного застосування, і помітити це означає перетворити їх на дещо іншу.”

Людина, яка опанує методи постпсихологічної автодидактики Курінського, зможе швидше адаптуватися до змін, легше освоюватиме нові професії, прибере зі свого життя рутинність. До того ж повертаючись на початок статті, класична вища освіта сьогодні вже не є настільки ефективною, як в минулому сторіччі, чи навіть на початку XXI сторіччя. Тому людина щодня має навчатися по-новому сприймати та систематизувати отриману інформацію. Методи автодидактики дозволяють кожному отримувати нові знання швидше та автономно без допомоги викладачів.

Використання ШІ відкриває нові інструменти для навчання, але без розвинених навичок управління увагою, аналізу та глибокого розуміння людина залишається лише споживачем інформації, а не її творцем. Саме тому В. Курінський вчить усвідомлено засвоювати, а не “зазубрювати” інформацію.

Курінський говорить про "організацію уваги" як фундаментальну навичку — без неї хаотичний потік знань перетворюється на інформаційний шум. Тому й важливо не лише отримувати знання, а позбуватися знань: “Сенси, які ми не пережили, не відчули — справжня отрута для підсвідомості. Вона від природи не пристосована для зберігання вкладеного в неї лише за соціальними зобов´язаннями. Однак еластичність нашого єства дозволяє знущатися з самої його суті й перетворювати на комори та мішки з чим завгодно дороге і священне місце збереження Прекрасного.”

Які техніки самонавчання пропонує Валерій Курінський?

В. Курінський згадує про “ламання іграшок” – подрібнення матеріалу. Цей метод є ефективним у разі адаптації до навчального матеріалу, коли об’єкт зацікавлення перестає бути цікавим. Людина повинна спостерігати за собою, до того часу поки внутрішній рух не почне бути цікавим. Коли вже цей рух відточується, народжується сам, то людині стає все цікавіше й цікавіше. Саме тому самороздвоєння за Курінським – це більш ніж нормальне явище, бо воно сприяє саморефлексії й самоспостереженню. Тут доречно згадати цю його цитату з книги: “Наївно вважати, що людина без рефлексії може залишатися людиною хоча б мить. Головна її відмінність від тварини полягає саме в цьому феномені, саме в постійній роботі спостерігача, що розмірковує, за будь-яким міркуванням, за будь-якою подією внутрішнього життя.”

Ось декілька методик, які пропонує В. Курінський для вдосконалення процесу самонавчання та розширення власного розумового та творчого потенціалу:

• “Підглядання за собою” – техніка, яка дозволяє відпрацювати особливий вид концентрації та саморефлексії;

• “Поєднання з ідеалом” – метод, який дозволяє налаштувати потрібний спосіб мислення, уповільнити хід думок і виділити основне над другорядним шляхом відсторонення “угору”;

• “Порівняння колишнього з теперішнім” – цей метод посилює “тактильні” властивості того, що обмірковується, а також нагадує про швидкоплинність існування і цим сприяє ретельнішому відбору занять “між великими снами”;

• “Зіставлення станів” – психічні стани В. Курінський радить оцінювати за їхнім походженням. Ці стани можуть мати як анімальну, так і духовну природу, або змішану із різною акцентуацією. Цей метод дуже корисний під час оцінювання роботи методів самонавчання, які ми винаходимо.

• “Чекання клювання” — це метод, в основі якого лежить “ненасильницька терплячість” мисливця-рибалки, що дає можливість зрозуміти індивідуальні особливості поведінки в стані очікування певних подій.

• “Крик у колодязь” — назва цього методу асоціюється з ситуацією на природою, що відбувається далеко від цивілізації та дозволяє навчитися краще відчувати акустику “внутрішнього світу”.

• “Зумисно необдумане говоріння” — метод, який дозволяє видобути з глибин підсвідомості важливі думки. В. Курінський пояснює це тим, що спонтанна вербалізація може бути надзвичайно ефективною для того, щоб дізнатися таємниці, які ховаються у нашому мозку.

• “Біг тінистою алеєю” — методика, яка полягає у тому, щоб подивитись на себе з боку і хоча б на деякий час відключати обмеження, які диктує соціум для дорослої людини. В. Курінський пише про те, що дорослі часто пригнічують свої бажання, які, на їх думку, є природними й нібито нормальними тільки для дітей. Це табуювання стає звичним і перетворюється на скутість, детренованість та відчуття старіння. У той час, коли людина використовує методику “Біг тінистою алеєю”, відбувається регенерація стимулів і підтримання молодості новою манерою поведінки, яка не обмежується соціальними стереотипами.

З цими та іншими методиками самонавчання та розширення власного потенціалу ви можете ознайомитись у книжці В. Курінського “Постпсихологічна автодидактика. Том 2” від видавництва “Zaлізний тато”.

Автодидактика та ШІ: як використовувати сучасні технології правильно

Штучний інтелект (ШІ) з моменту своєї появи використовувався у різних сферах життя, враховуючи медицину, бізнес, науку, творчість, а також освіту. Однією з галузей, в яких ШІ використовується найефективніше, є саме освіта. ШІ має неабиякий потенціал вплинути на систему освіти в цілому, а також оптимізувати процес навчання.

Найпопулярнішим трендом у галузі освіти сьогодні є самонавчання. У добу інтернету та ШІ самонавчання стає доступним для будь-якої людини у будь-якому куточку планети. Здається, що більше не треба йти в бібліотеку або читальний зал, можна в пошуковій системі або у чаті GPT ввести те, що ви шукаєте, і Google або Chat GPT відповість вам на ваше питання.  З одного боку — це в десятки разів пришвидшує збір інформації, з іншого — потребує вдумливості. 

Завдяки ШІ та онлайн-курсам кожна людина може навчатися у власному темпі, використовуючи відео, аудіо та інтерактивні заняття. Перед кожним відкривається можливість обрати свій стиль та темп навчання.

Але якщо людина не навчиться правильно робити дослідження та використовувати, відфільтровувати інформацію, її самонавчання не буде ефективним. В. Курінський вчить активно взаємодіяти зі знаннями, а не пасивно споживати інформацію. Використовуючи методи, про які йдеться у книзі “Постпсихологічна автодидактика. Том 2” В. Курінського, ви можете навчитись правильно систематизувати та аналізувати потрібну та цікаву вам інформацію в будь-яких об’ємах, а також — відсіювати все зайве та позбуватися від непотрібних даних. Окрім того, на думку майстра сучасна людина повинна розуміти, як комбінувати знання з різних галузей. Це є однією зі складових методики Валерія Курінського.

Висновки

Ознайомившись з працями Валерія Олександровича Курінського ми вкотре переконуємось, що його методики випередили час, в якому він жив та працював. Він передбачив появу ШІ, та запропонував методику самонавчання та здобуття знань навіть без вчителів, натреновуючи певним чином свій творчий та розумовий потенціал. Проте, система, яку пропонує дослідник, — це не просто методика самонавчання, це філософія пізнання себе та світу, яка відкриває перед людиною цілий спектр можливостей для виходу з неусвідомленого проживання життя та механічного виконання щоденних задач.

“В. Курінський колись сказав, що головне завдання – це вивести людину з вегетативного стану. Кожна його книга, його сонети та афоризми — це те, що виводить кожного з нас з вегетативного стану”, — редакторка книги “Постпсихологічна дидактика. Том. 2” Ярослава Парака.

Джерела:

1.https://www.niss.gov.ua/doslidzhennya/gumanitarniy-rozvitok/osvita-protyagom-zhittya-svitoviy-dosvid-i-ukrainska-praktika

2.https://neoplatonik.com.ua/webinar/kurinsky_yak_shvydko_ta_efectyvno_zdobuvaty_novi_znannya/

3.В. Курінський. Постпсихологічна автодидактика. Том2. – Видавництво “Zалізний тато”, м. Київ, – 600 с.

4.https://arbook.info/majbutnye-shtuchnogo-intelektu-v-osviti-ta-povsyakdennomu-zhitti/