Серед них найяскравіші та вже добре відомі українській читацькій аудиторії «Криза, як це робиться» та «Шукайте нафту» за період останніх років вже неодноразово посідали перші позиції хіт-парадів читацьких вподобань популярних вітчизняних книгарень.

Безперечно, Ніколай Старіков є одним з найсуперечливіших авторів сучасного літературного процесу. Його гостросюжетні книжки з гучними назвами та змістом, викликають бурхливі рефлексії з боку як його прихильників, так й антагоністів. Йому приписують теорію хаосу, а він стримано посміхається та обґрунтовано розтлумачує свою позицію, фактами доводить кожен зі своїх висновків та зауважень.

Книга  «Хто змусив Гітлера нападати на Сталіна»  не про Велику Вітчизняну війну. Ця книга не про Другу світову війну. Ви не знайдете тут конкретних даних про кількість танків, гармат і літаків у  ворогуючих арміях. Ця книга навіть не є біографією Адольфа Гітлера чи скрупульозним дослідженням історії НСДАП. Ця книга про інше.

Вона про тих, хто зробив цю жахливу війну можливою. Тих, хто фінансував Гітлера і його партію. Тих, хто допоміг їм прийти до влади. Вона про тих, хто надав їм зброю, нові території та впевненість у своїй силі, хто має всі підстави сидіти на лаві підсудних та розділити з лідерами фашистської Німеччини відповідальність за їхні злочини.

Ця книга розповість про справжніх творців та натхненників найстрашнішої війни в історії людства.

З 21 по 23 травня Ніколай Старіков втретє відвідає Київ та, в рамках авторського туру зустрінеться із читачами, які прагнуть якомога більше знати про історичні та економічні процеси України, Росії та світу, інтелектуалами, готовими вступити в полеміку з одним із найвідоміших та найвпливовіших слов’янських політологів.

Напередодні його візиту ми вирішили взяти інтерв’ю у автора скандальної книги «Хто змусив Гітлера нападати на Сталіна».

 - Миколо Вікторовичу, за період вашої творчої активності в Україні сформувалася досить чисельна група ваших літературних фанів, які перш за все, цікавляться питаннями розвитку, тенденцій світової економіки. Ваша книга «Хто змусив Гітлера нападати на Сталіна» належить до жанру історичної публіцистики. Чи не боїтеся ви відчути послаблення інтересу до вашої літературної діяльності та зменшення попиту на ваші книги?

- Я з повагою ставлюсь до своїх читачів та вважаю, що людей, які люблять читати книги треба називати саме так. Слово «фан» доречніше вживати під час чемпіонату з футболу, який проходитиме в Україні найближчим часом. На сьогоднішній день я є автором 10 книг і розділити їх на «економічні» і «історичні» не можу. У кожній із моїх робіт я прагну дати об´єктивну картину того, що відбувалося і відбувається. Не секрет, що всі політичні рішення, які з часом починають називатися історичними подіями, обумовлені потребами економіки свого часу, а економічні бурі і катаклізми є прямим наслідком тих або інших політичних рішень. Все взаємопов’язано.

- Після розміщення інформації, пов´язаного з виходом Вашої нової книги, присвяченої подіям ВВВ, на форумі одного з популярних літературних Інтернет-ресурсів виникла палка полеміка, пов’язана зі твердженням, про те, що після творів Віктора Суворова читачів складно буде здивувати новими книгами на тему Великої Вітчизняної. Як ви прокоментуєте зазначену позицію?

- Найменше я хотів би когось дивувати своїми книгами. Я почав їх писати тому, що мені здалося,  що мені є чим поділитись з моїм читачем. Судячи з інтересу людей – я не помилився. Що стосується книг Віктора Суворова-Різуна, то для мене абсолютно ясно, хто є справжнім «автором» цієї літератури. Досить пригадати, що кадровий співробітник військової розвідки СРСР Різун був завербований британськими спецслужбами. Зловили його на «класиці жанру», так званій «медовій пастці». Тобто, на жінці. Після чого Різуна вивезли до Англії, де він і почав писати свої книги. Є твердження про те, що «колишніх чекістів не буває». Ви думаєте, бувають колишні розвідники? Або колишні зрадники розвідки своєї країни? Якщо все це розуміти, то книги Різуна зрозумілі. Сподіваюся, що прочитавши мою книгу «Хто змусив Гітлера нападати на Сталіна» читач матиме можливість самостійно розібратися в заплутаній історії ХХ століття.

- В процесі роботи над своїми книгами Ви користуєтеся великою кількістю першоджерел. Книга про Гітлера — не виняток. Назвіть, будь ласка, основні, використані в процесі підготовки книги.
- Під кожним твердженням, під кожним фактом моєї книги стоїть посилання на джерело. Перерахувати та підтвердити всі майже неможливо, тож за бажанням, читач зможе перевірити все самостійно. Єдине, що маю підкреслити  – я навмисно максимально використовував книги англосакських авторів, для того, щоб довести головну лінію моєї книги – Гітлера до влади привели політики з Британії та США.

 - В одному з Ваших інтерв´ю я натрапила на твердження про те, що Радянський Союз був практично ідеальною для його громадян моделлю держави. Ви дійсно шкодуєте про його падінням?

 - У такій формі я ніколи цього не говорив. Можливо, ви мене не правильно зрозуміли, або я не так висловився. Тому підтверджую свою думку: ідеальних моделей держави людство досі не вигадано, крім того, за ідеальною  моделлю  краще звертатися до Платона або Арістотеля.

Що стосується Радянського Союзу — це була держава з особливою моделлю економіки, з ніколи раніше не баченим бажанням зробити людей однаково ситими і щасливими. І знищений Радянський Союз був в результаті деструктивної діяльності його вищого керівництва на чолі з Горбачовим, і зовсім не з якихось там об´єктивних економічних причин.

Вірність такої думки доводить сьогоднішня криза, яка неухильно посилюється. Альтернативної радянській моделі економіки  «злих комуністів» давно вже немає на політичній карті світу, а золоте століття людства все не настає і навряд чи коли-небудь настане.