Re: цензії

20.01.2025|Олександра Салій
Пароль: Маньо
16.01.2025|Ігор Чорний
Бориславу не до сміху
09.01.2025|Богдан Смоляк
Подвижництво, задокументоване серцем
07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Володимир Полєк – жива енциклопедія
03.01.2025|Віктор Вербич
Обітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
02.01.2025|Галина Максимів, письменниця
Про вибір ким бути: ножицями чи папером
31.12.2024|Михайло Жайворон
Між рядками незвіданих тиш
31.12.2024|Галина Максимів, письменниця
Подорож, яка змінила світ на краще
30.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Femina est…
30.12.2024|Віктор Вербич
Коли любов триваліша за життя
Головна\Події\Інтерв'ю

Події

01.03.2012|17:17|Буквоїд

Почався березень? Ні – віршень!

1 березня у Києві стартував «Віршень» - поетичний марафон, що за задумом його організаторів, покликаний перетворити День поезії (для тих, хто не знає, - він відзначається 21 березня) на Місяць поезії.

Власне, для цього місяця й запропонована нова українська назва. На запитання «Буквоїда» відповідає один з ініціаторів заходу - Максим Розумний.

Максиме, як народилася ідея поетичного мегафестивалю?

Ідея зродилася у кількох людей одночасно. Можу сказати про себе - ще з середини 90-х років виношував ідею великого фестивалю української поезії у Києві. І це мало бути обов´язково навесні, з багатьма колективними та індивідуальними виступами, по-сучасному, але й із залученням всього історичного ресурсу вітчизняної поезії.

Для подібного проекту були прецеденти початку 90-х - «Золотий гомін», презентації смолоскипівських антологій. Таким задумувався фестиваль «Молоде вино» 1997 року, який потім зайняв свою нішу виявлення і промоції лідерів молодіжної поетичної тусовки.  Про такий фестиваль колись ми говорили з покійним Анатолієм Погрібним, на той час головою київської письменницької організації. Ідея такого фестивалю була запропонована Володимиру Яворівському, новообраному голові СПУ. Але з різних причин усе якось не складалося.

Попри все, переконання в необхідності й перспективності такого фестивалю не зникло і з роками тільки зміцніло. Тому коли наші сподівання з Сергієм Пантюком, нині функціонером Спілки, співпали (а він якраз міркував над трансформацією Сліва-фесту), народилася ідея фестивалю «Віршень».

Фестиваль поезії - це саме те, чого бракує сучасній Україні? В часи економічної кризи, політичних потрясінь, еміграційних настроїв, що ширяться серед молоді...

Думаю, саме зараз треба підтримати українську культуру і зокрема гідно представити сучасній аудиторії багатства української поезії.

Адже поезія завжди була для української культури дуже вдячним полем, на якому ми зазвичай вигравали - це для любителів футбольних аналогій, або збирали добрий урожай. Це вже у контексті аграрної метафорики. Так, ми запозичували якісь ідеї, перебували в річищі загальноєвропейських течій і віянь, але при тому поетичне самовираження українців було повнокровним, природним і не мало того присмаку вторинності і штучності, яким хибують багато наших спроб у більш раціоналізованих формах творчості.

Ти вважаєш, що українською поезією можна пишатися. А що в ній є такого цінного для нас, для світу, для тієї ж таки Європи, куди ми так прагнемо?

Наша фольклорна і барокова спадщина, творчість романтиків, розмаїття течій і багатство талантів початку ХХ сторіччя, нове дихання 60-х і навіть сплеск поетичного життя 90-х - це якраз те, з чим не соромно іти будь-куди. Та й удома залишатися з цим багажем теж не погано.

Нехай це звучить пафосно, але я хочу, щоб світ української поезії жив і надалі, щоб для нього була своя територія, щоб на цій території було часом по-справжньому весело, часом по-справжньому сумно, а разом з тим - інтелігентно і людяно.

Фестиваль «Віршень» очевидно і має «застовпити» таку територію. Він пов´язаний якось із Всесвітніми поетичними читаннями, що проводилися якраз напередодні - 29 лютого? До речі, в Україні також.

Про читання ми дізналися, коли задум фестивалю вже сформувався. Я не належу до міжнародних літературних тусовок. Та й в українських тусовках останніх років п´ятнадцять почуваюся скоріше гостем. Але такому збігові можу тільки порадіти, це означає, що ми відчули не лише внутрішній український запит, але й втрапили у світову тенденцію. Це обіцяє успіх нашій безнадійній справі.

Ви плануєте цілий місяць читати вірші...

План - начитати 500 поетогодин! Це, звичайно, з врахуванням виступів в університетах.

Хто буде цей план виконувати?

Ми б хотіли представити усі покоління - і патріархів, включно з нобелівськими номінантами, дійсними та імовірними, і молодих класиків, і наймолодших невизнаних геніїв. Однією з найцікавіших поетичних імпрез обіцяє бути вечір, на якому сучасні автори читатимуть твори з поетичного доробку минулих сторіч.

Які ще заходи в програмі фестивалю?

Заходи відбуватимуться практично кожного дня. Програма формується досить стихійно, і ми сподіваємося, що до їх організації багато хто долучиться вже на марші. Поки що точно відомий розклад на 1-10 березня, і ми його будемо максимально широко оприлюднювати.

Я особисто займаюся організацією вечора лауреатів фестивалю «Молоде вино» усіх років. Захід почнеться 17 березня о 17-ій годині у Будинку письменників. Зараз я цих лауреатів активно розшукую, тож усіх, із ким втрачено зв´язок, прошу зголошуватися за адресою rozum@ukr.net.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери