Німецький письменник Ганс Маґнус Енценсберґер (по-німецьки: Hans Magnus Enzensberger) народився 11 листопада 1929 року в невеликому баварському селищі Кауфбойрен в Баварії. Дитинство провів у Нюрнберзі. Його батько був інженером і працював генеральним директором пошти та телекомунікації в Нюрнберзі. Мати працювала вихователькою в дитячому садку. Ганс Маґнус був найстаршим із чотирьох братів. Як і багато дітей чиновників Третього райху, був призваний в гітлерюґенд. Після війни закінчив середню школу в Нердлінґені. Щоб забезпечити родину харчами, приторговував на чорному ринку, працював перекладачем і барменом на базі британських військово-повітряних сил. Із 1949 року студіював літературознавство та філософію в університетах Ерланґена, Фрайбурґа, Гамбурґа, в Сорбонні в Парижі. У 1955 році здобув докторський ступінь за дисертацію про Клеменса Брентано. До 1957 року працював редактором на радіо в Штутґарті. Був присутнім на декількох зустрічах літературної «Групи 47». У 1960-і роки брав участь у студентському русі, підтримував популярну серед лівих ідею про невинність німецького народу у військових злочинах. У 1965–1975 роки був редактором журналу «Розпис поїздів» («Kursbuch»). У 1968–1969 роки був одружений із Марією Аліґер, дочкою російських письменників Олександра Фадєєва та Марґарити Аліґер. Від 1985 року був редактором престижної книжкової серії «Інша бібліотека» («Die Andere Bibliothek»), в якій до цього часу вийшло понад 250 назв. Ганс Маґнус Енценсберґер є засновником місячника «ТрансАтлантик» («TransAtlantik»). Деякі свої книжки видавав під псевдонімами Andreas Thalmayr, Linda Quilt, Elisabeth Ambras, Giorgio Pellizzi, Benedikt Pfaff, Trevisa Buddensiek, Serenus M. Brezengang. Твори Ганса Маґнуса Енценсберґера перекладені на понад сорок мов. Живе Ганс Маґнус Енценсберґер у Мюнхені.

Ганс Маґнус Енценсберґер видав цілу низку поетичних збірок: «Захист вовків» («verteidigung der wölfe», 1957), «Місцева мова» («landessprache», 1960), «Вірші. Виникнення вірша» («Gedichte. Die Entstehung eines Gedichts», 1962), «Шрифт Брайля» («blindenschrift», 1964), «Мавзолей: 37 балад з історії поступу» («Mausoleum: 37 Balladen aus der Geschichte des Fortschritts», 1975), «Загибель Титаніка: Комедія» («Der Untergang der Titanic: Eine Komödie», 1978), «Фурія зникнення» («Die Furie des Verschwindens», 1980), «Музика майбутнього» («Zukunftsmusik», 1991), «Кіоск: Нові вірші» («Kiosk: Neue Gedichte», 1995), «Легше від повітря: Моральні вірші» («Leichter als Luft: Moralische Gedichte», 1999), «Історія хмар» («Die Geschichte der Wolken», 2003),. 99 Meditationen. «Ребус» («Rebus», 2009), «Синьохід» («Blauwärts», 2013). Для поетики Ганса Маґнуса Енценсберґера характерним є вірш «Про труднощі перевиховання»:

Направду величними є

великі задуми:

рай на землі,

тотальне братерство,

перманентні перетворення…

Це було б цілком досяжним,

якби не люди.

Люди тільки заважають,

плутаються під ногами,

весь час чогось хочуть.

Від них – самі неприємності.

Треба йти на штурм – визволяти людство,

а вони йдуть до перукарні.

Сьогодні на карб поставлено

все наше майбуття,

а вони кажуть:

от би випити пива!

Замість того, щоб боротися

за праве діло,

вони ведуть боротьбу

з епідемією грипу,

зі спазмами,

з кором чи кашлюком!

У часи, коли вирішуються вселенські долі,

їм потрібна поштова скринька

чи постіль для кохання.

Напередодні золотого віку

вони перуть пелюшки,

варять зупу…

Чим вони тільки не займаються?

Бренькають на гітарах,

ріжуться в карти,

гладять кішок,

няньчать дітей.

Та скажіть-бо,

чи можливо з ними збудувати

могутню державу?

Все йде прахом!

Обивателі,

ходячі пережитки минулого,

збіговисько ницих посередностей,

позбавлене думки!

Що ж із ними зробити?

Адже не можна їх усіх знищити!

Не можна їх умовляти цілоденно!

Якщо б не вони,

якщо б не люди,

яке б життя настало!

Якщо б не вони,

як би нам було легко,

як би все було просто!..

Якби їх не було,

о, тоді б,

тоді…

Тоді б і я не заважав вам своїми віршами!

(Переклав Іван Лучук).

Ганс Маґнус Енценсберґер написав романи «Коротке літо анархії. Життя і смерть Бонавентури Дурруті» («Der kurze Sommer der Anarchie. Buenaventura DurrutisLeben und Tod», 1972) і «Де ти був, Роберте?» («Wo warst du, Robert?», 1998), видав низку прозових книжок: «Шлях до простору. П’ять життєписів» («Der Weg ins Freie. Fünf Lebensläufe», 1975), «Гаряче й холодно: Еротичні оповідання» («Heiss & Kalt: Erotische Erzählungen», 1987; під псевдонімом Elisabeth Ambras), «Пульт дистанційного керування: Казки на ніч» («Fernsteuerung: Bettgeschichten», 1992; під псевдонімом Elisabeth Ambras), «Реквієм для романтичної жінки: Історія Авґусти Бусманн і Клеменса Боентано. Переказ» («Requiem für eine romantische Frau: Die Geschichte von Auguste Bußmann und Clemens Brentano. Nacherzählung», 1995), «Жозефіна і я – оповідання» («Josefine und ich – Eine Erzählung», 2006), «Жахливі вундеркінди» («Schauderhafte Wunderkinder», 2006; під псевдонімом Linda Quilt), «Гаммерштайн, або Впертість. Німецька історія» («Hammerstein, oder der Eigensinn. Eine deutsche Geschichte», 2008), «Міркування пана Цетта, або Крихти, які він розкидав, взявши їх у своїх слухачів» («Herrn Zetts Betrachtungen, oder Brosamen, die er fallen ließ, aufgelesen von seinen Zuhörern», 2013).

Ганс Маґнус Енценсберґер є автором п’єс «Допит у Гавані» («Das Verhör von Habana», 1970), «Дідро і темне яйце. Інтерв’ю» («Diderotund das dunkle Ei. Ein Interview», 1990), «Дочка повітря» («Die Tochter der Luft», 1992), «Племінник Вольтера. Підробка в стилі Дідро» («Voltaires Neffe. Eine Fälschung in Diderots Manier», 1996).

Ганс Маґнус Енценсберґер написав книжки для дітей та молоді «Цупп» («Zupp», 1958; у співавторстві з Ґізеллою Андерш), «Біс лічби. Книжка під подушку для всіх, хто боїться математики» («Der Zahlenteufel. Ein Kopfkissenbuch für alle, die Angst vor der Mathematik haben», 1997), «Нагрудники» («Bibs», 2009).

Перу Ганса Маґнуса Енценсберґера належить велика кількість есеїв. Він видав чимало есеїстичних книжок: «Поетика Брентано» («Brentanos Poetik», 1961), «Подробиці» («Einzelheiten», 1962), «Політика і злочин» («Politik und Verbrechen», 1964), «Німеччина, Німеччина між іншим. Вмсловлювання про політику» («Deutschland, Deutschland unter anderm. Äußerungen zur Politik», 1967), «Шкідливі для держави інтриги: Промова на врученні Норнберзької літературної премії» («Staatsgefährdende Umtriebe: Rede zur Verleihung des Nürnberger Literaturpreises», 1968), «Балаканина. Політичні міркування 1967–1973» («Palaver. Politische Überlegungen 1967–1973», 1974), «Політичні крихти» («Politische Brosamen», 1982), «Ах, Європа! Спостереження з семи країн» («Ach, Europa! Wahrnehmungen aus sieben Ländern», 1987), «Посередність і помилка: Зібрані розваги» («Mittelmaß und Wahn: Gesammelte Zerstreuungen», 1988), «Велика прогулянка» («Die Große Wanderung», 1992), «Перспективи громадянської війни» («Aussichten auf den Bürgerkrieg», 1993), «Зиґзаґ» («Zickzack», 1997), «Запрошення до поетичних автоматів» («Einladung zu einem Poesie-Automaten», 2000), «Кочівники на полиці» («Nomaden im Regal», 2003), «Лірика дратує! Перша допомога напруженому читачеві» («Lyrik nervt! Erste Hilfe für gestresste Leser», 2004; під псевдонімом Andreas Thalmayr), «Зовнішня мова – трохи німецької для німців, австрійців, швейцарців та інших іноземців і громадян» («Heraus mit der Sprache – Ein bißchen Deutsch für Deutsche, Österreicher, Schweizer und andere Aus- und Inländer», 2005; під псевдонімом Andreas Thalmayr), «Жахи чоловіка – дослідження про радикального невдаху» («Schreckens Männer – Versuch über den radikalen Verlierer», 2006), «У лабіринті інтелекту: Путівник для ідіотів» («Im Irrgarten der Intelligenz: Ein Idiotenführer», 2006), «Фортуна й обчислення – Дві матеметичні розваги» («Fortuna und Kalkül – Zwei mathematische Belustigungen», 2009), «Лагідний монстр Брюссель, або Опіка Європи» («Sanftes Monster Brüssel, oder Die Entmündigung Europas», 2011), «Паноптикум Енценсберґера. Двадцять десятихвилинних есеїв» («Enzensbergers Panoptikum: Zwanzig Zehn-Minuten-Essays», 2012).

Вийшла ціла низка вибраних творів Ганса Маґнуса Енценсберґера: «Летючий Роберт: вірші, сценки, есеї» («Der Fliegende Robert: Gedichte, Szenen, Essays», 1989), «Тінь Дідро: Бесіди, сценки, есеї» («Diderots Schatten: Unterhaltungen, Szenen, Essays», 1994), «Геть Ґете / Реквієм для романтичної жінки» («Nieder mit Goethe/ Requiem für eine romantische Frau», 1995), «Тридцять три вірші» («Dreiunddreißig Gedichte», 2001), «Еліксири науки. Погляди скоса в поезії та прозі» («Die Elixiere der Wissenschaft. Seitenblicke in Poesie und Prosa», 2002), «Діалог між безсмертними, живими й мертвими» («Dialoge zwischen Unsterblichen, Lebendigen und Toten», 2004), «Звичайні вірші» («Natürliche Gedichte», 2004), «Вірші 1950–2005» («Gedichte 1950–2005», 2006), «Завеликі питання: Бесіжи та інтерв’ю 2005–1970» («Zu große Fragen: Gespräche und Interviews 2005–1970», 2007), «Любовні вірші» («Liebesgedichte», 2008), «Перестрілка і схолії: Про літературу» («Scharmützel und Scholien: Über Literatur», 2009), «Мої улюбені капці, а потім журнал ідей» («Meine Lieblings-Flops, gefolgt von einem Ideen-Magazin», 2010), «Альбом» («Album», 2011), «Вірші 1950–2010» («Gedichte 1950–2010», 2010).

Українською мовою окремі вірші Ганса Маґнуса Енценсберґера переклали Василь Стус, Леонід Череватенко, Олег Жупанський, Іван Лучук та інші.