Сербський письменник і літературознавець Сава Дам’янов (по-сербськи: Сава Дамјанов, Sava Damjanov) народився 29 вересня 1956 року у столиці Воєводини Новому Саді, де живе і досі. Закінчив філософський факультет університету в Новому Саді. Університетським наставником Сави Дам’янова був письменник і академік Мілорад Павич. Маґістр (1986) і доктор філософії (1996). Працює ординарним професором на філософському факультеті в університеті рідного міста (предмети: сербська література ХІХ ст. та креативна література). Сава Дам’янов викладав на кафедрі славістики в Тюбінґені, читав лекції в університетах Берліна, Галле, Тріра, Реґенсбурґа, Ґеттінґена, Кракова, Вроцлава, Ґданська, Любляни, Скоп’є, Фрайбурґа, Бонна, Ополя, Велико-Тирново, Венеції, Варшави, Лодзі, Будапешта, Києва, Львова. Наукові дослідження Сави Дам’янова стосуються перш за все вивчення фантастичної літератури, еротичних і експериментальних тенденцій в сербській літературі, постмодернізму й компаративістики. Сава Дам’янов пише художню прозу, літературно-історичні огляди та літературну критику. Оповідання Сави Дам’янова представлені у більшості антологій сучасної сербської прози; його тексти перекладені англійською, німецькою, французькою, угорською, російською, польською, словацькою, українською, словенською, македонською, болгарською та русинською мовами.

Сава Дам’янов написав романи «Дослідження Досконалості» («Истраживање Савршенства», 1983) та «Історія як Апокриф» («Историја као Апокриф», 2008), видав збірки оповідань «Тістечка, Омани, Нонсенси» («Колачи, Обмане, Нонсенси», 1989), «Повідки/Повійки» («Причке/Пичке», 1994), «Повісті різні: ліричні, епічні, але найбільш невимовні» («Повести различне: лирске, епске, но највише неизрециве», 1997), «Глосолалія» («Глосолалија», 2001 та 2007), «Шедеврики» («Ремек-делца», 2005), «Порно-літургія Архиєпископа Сави» («Порно-литургија Архиепископа Саве», 2010).

Сава Дам’янов опублікував монографії та збірки есеїв «Корені модерної сербської фантастики» («Корени модерне српске фантастике», 1988), «Що ж то була за молода сербська проза?» («Шта то беше млада српска проза?», 1990), «Кодер: історія однієї рецепції» («Кодер: историја једне рецепције», 1997), «Нове прочитання традиції (історико-літературні огляди)» («Ново читање традиције (књижевно-историјски огледи)», 2002), «Ерос і По(р)нос» («Ерос и По(р)нос», 2006), «Апокрифічна історія сербського (пост)модернізму» («Апокрифна историја српске (пост)модерне», 2008).

Сава Дам’янов упорядкував антології «Міщанський еротикон» («Граждански еротикон», 1987, 1997, 2005), «Постмодерна сербська фантастика» («Нова (постмодерна) српска фантастика», 1994 та 2004), «Новий Сад – земля-рай І-ІІ» («Нови Сад – земљи рај I-II», у співавторстві з Лідією Мустеданагич, 2003–2004); упорядковував для друку твори сербських письменників ХVIII–XX ст., редагував часопис світової літератури «Письмо» («Писмо») та часопис «Святий Дунай» («Свети Дунав»), присвячений середньоєвропейській культурі, а також «Бібліотеку сербської фантастики» («Библиотека српске фантастике»). Українське видання «Антології сербської постмодерної фантастики» вийшло у 2004 році.

У 2011–2012 роках у Белграді вийшов п’ятитомник історико-літературних і літературно-критичних праць Сави Дам’янова «Дам’янов: сербська література навскіс» («Дамјанов: српска књижевност искоса»): т. 1 «Сади несправжнього» («Вртови нестварног»), статті про сербську фантастику; т. 2 «Великий код: Джордже Маркович Кодер» («Велики код: Ђорђе Марковић Кодер»), дослідження та есеї; т. 3 «Сербський еротикон» («Српски еротикон»), еротографія в сербській літературі; т. 4 «Нове прочитання традиції 1–3» («Нова читања традиције 1–3»), історико-літературні огляди; т. 5 «Що ж то був за сербський постмодернізм?» («Шта то беше српска постмодерна?»), есеї та літературно-критичні статті.

Сам Сава Дам’янов дотепно визначив своє місце в літературі: «Як сербський письменник, живе і працює на Марсі, від моменту, коли його батьківщина – виселена зі Старого континенту – знайшла прихисток на Червоній планеті. Як світовий письменник, живе і працює в Сербії, за адресою, відомою лише каральним органам: будь-яка схожість з чужими особами й подіями є випадковою та зловмисною». Гумором позначена й така автодефініція – «культуролог-андролог-гінеколог, футуролог-нумеролог-Бог; студіював і викладав історичні науки у провідних християнсько-буддистських та ісламсько-пантеїстичних навчальних закладах, де виконував функції Проректора у справах молоді, прав меншин і національного інвестиційного плану, а також Продекана у справах автономії, всесвітніх досліджень і євроінтеґрації».

На запитання Алли Татаренко «Як в одному тілі вживається і літературознавець, і письменник. Чи розповідає літературознавець письменнику, як краще написати?», Сава Дам’янов відповів: «Моєю особистістю як людини є одна дуже цікава річ, що я не тільки двояка людина гомо-дуплекс, тобто письменник і критик, а в тому, що я багатогранна особа. Я часто жартома кажу, що шизофренія надто обмежене слово, тут для мене потрібно щось ширше і різногранніше. Кожна людина є багатовимірною особистістю, але моє щастя в тому, що я мав шанс у житті реалізуватися принаймні у двох вимірах. А тепер конкретніше скажу, що письменник каже науковцю, коли той пише, і що письменник каже критику, коли той пише. Кожен з них каже іншому: “Взагалі, ти не слухай того іншого – обдури його”. Якщо метафорично, то цей письменник і літературний критик є подружжям, але не моногамним, а подружжям, яке постійно зраджує один одному».

Українською мовою окремі твори Сави Дам’янова переклали Алла Татаренко, Ольга Мартишева, Наталія Хороз (Ерос і Порнос: божественне мистецтво тілесного // Ї. – 2004. – № 33: Ґендер, ерос, порно; Ліліт // Київська старовина. – 2004. – № 3; Сава Пост-Дам’янов і Бог // Смарагдовий жмуток казусів від вельми цікавих людей. – Львів, 2004; Сербська фантастика від середньовіччя до постмодерну // Антологія сербської постмодерної фантастики. – Львів, 2004; Гіпостаза кохання // Потяг 76: Балканський експрес. – Чернівці, 2007; Зародження сербського просвітництва, класицизму та передромантизму: рецепція як творчість // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 2009. – Вип. 58; [Оповідання] // Всесвіт. – 2009. – № 5/6; Гіпостаза кохання. Перевтілення // Нездоланний ерос оповіді: Сучасне сербське оповідання. – Львів, 2009; Антиутопічні початки модерної сербської фантастики // Слов’янська фантастика: Збірник наукових праць. – Київ, 2012).

Творчості Сави Дам’янова присвячена стаття Алли Татаренко «Гетерогенна прозова структура як ергодичний гіпертекст («Дослідження досконалості» Сави Дам’янова)» (Слово і Час. – 2009. – № 7).