Re: цензії

13.08.2018|Ніна Головченко
Про «Зайчикову книжечку» Івана Андрусяка
13.08.2018|Світлана Лупаренко
Мандри у казкову країну Шпалереон
08.08.2018|Ірина Фотуйма
На біржі поезії
03.08.2018|Ніна Головченко
ПроСТО вірші поета Сергія Пантюка – експериментатора і лірика
02.08.2018|Ігор Фарина, член НСПУ
Увага до деталі народжує образ
30.07.2018|Олеся Кізима
«Монстри, що живуть у шафах» і сила усмішки
30.07.2018|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, Львів
Мисляча поезія Ірини Калинець
29.07.2018|Буквоїд
Валерій Калниш: Рекомендую “Герой імперії” Кендіса Мілларда та “Могилу Леніна” Девіда Ремніка
29.07.2018|Ірина Фотуйма
Серед думок – як серед янголів
28.07.2018|Наталка Позняк
«Сіра зона» нашого болю
Головна\Події\Культура

Події

08.08.2018|16:17|Іван Лучук

Уельський поетичний принц.

Робертові Мінгінніку виповнюється 66 років

Валлійський письменник Роберт Мінгіннік (Robert Minhinnick) народився 8 серпня 1952 року в місті Ніт у Південному Уельсі, а зараз живе неподалік у місті Портковл. Навчався Роберт Мінгіннік у Валлійському університеті в Аберісвіті в Західному Уельсі і в столичному Валлійському університеті в Кардіффі. Роберт Мінгіннік став співзасновником благодійних товариств «Друзі Землі» («Friends of the Earth») і «Стійкий Уельс» («Sustainable Wales»). Його діяльність стосується і рідного Уельсу, і виходить на міжнародні обшири. Роберт Мінгіннік був редактором часопису «Поезія Уельсу» («Poetry Wales») від 1997 до 2008 року. 

Найбільших успіхів Роберт Мінгіннік досягнув у поезії. Роберт Мінгіннік видав поетичні збірки «Жовта пальма» («The Yellow Palm», 1998), «Нитка в лабіринті» («A Thread in the Maze», 1978), «Рідній землі» («Native Ground», 1979), «Довічне ув’язнення» («Life Sentences», 1983), «Парк динозаврів» («The Dinosaur Park», 1985), «Мародери» («The Looters», 1989), «Гей, Товстуне» («Hey Fatman», 1994), «Вибрані вірші» («Selected Poems», 1999), «Після урагану» («After the Hurricane», 2002), «Король Дрейфоліс» («King Driftwood», 2008). 

Наразі єдиним романом Роберта Мінгінніка є «Море Падуб» («Sea Holly», 2007). 

Роберт Мінгіннік видав збірки есеїв «Спостерігаючи за пожирачем вогню» («Watching the Fire Eater», 1992), «Безплідні землі» («Badlands», 1996), «До Вавилону і назад» («To Babel and Back», 2005). У збірці Роберта Мінгінніка «До Вавилону і назад» описана мандрівка на Близький Схід. 

Роберт Мінгіннік упорядкував есеїстичний збірник «Зелений порядок денний: Есеї про довкілля Уельсу» («The Green Agenda: Essays on The Environment of Wales», 1994). 

Роберт Мінгіннік отримав премію «Forward Prize» за найкращий вірш 1999 році, у 2003 році став лауреатом премії «The Fox» Національного музею Уельсу. Його вірш «Потерпілий кораблетрощу» («The Castaway») став кращим віршем 2004 року. Товариство британських поетів нагородило Роберта Мінгінніка премією ім. Еріка Ґреґорі (1980) і премією «Cholmondeley» (1998). Роберт Мінгіннік двічі отримував відзнаку за найкращу англомовну валлійську книжку року: в 1993 році за книжку «Спостерігаючи за пожирачем вогню», у 2006 році – за книжку «До Вавилону і назад». 

Чималий резонанс мала упорядкована Робертом Мінгінніком антологія «Мова зрадників: Шість валлійських поетів» («The Adulterer’s Tongue: Six Welsh Poets», 2003). Назву цієї антології можна перекласти і як «Язик перелюбників». У цій антології присутні шість поетів, твори яких переклав із валлійської на англійську Роберт Мінгіннік, який, хоча й сам є поетом, проте зі скромності не вмістив у свою антологію власних віршів у власних же перекладах (чи радше варіантах, бо він є двомовним поетом – пише валлійською та англійською мовами). 

У першій декаді жовтня 2003 року в столиці Хорватії Загребі відбулися традиційні, уже 26-ті Загребські літературні розмови. Я був учасником тих «розмов». А темою стали рівні літературної ґлобалізації. Розмов було три, але тут згадаю лише про першу, на якій виступив і я , і Мінгіннік. 

Задля бодай схематичної об’єктивності дотримуватимусь строгої послідовності в переліку доповідачів. Після коротеньких офіційних церемоній, які є обов’язковими вимогами жанру, слово мав Десмонд Іґен (Egan) з Ірландії. Всесвітньо відомий поет, автор 16 ориґінальних збірок поезій та 18 перекладених іншими мовами, вельми стурбований наступом ґлобалізації на повнокровне функціювання мови, нехай навіть такої поширеної і захищеної, як англійська. Тому й доповідь його мала назву «Глобалізація і загроза мові». Збіднення мови, зокрема – в інтернеті та мобільному зв’язку, коли замість повноцінних слів використовують різноманітні скорочення, переходить і на інші рівні мовного спілкування. І саме поети мають священний обов’язок оберігати мову від тотального збіднення. Згадав він і про рідну ірландську мову, якою послуговується теж уряди-годи. А продемонструвати Десмонду Іґенові свою поезію в читаному вигляді, ба навіть в авторському співаному виконанні, довелося того ж вечора на персональній (єдиній, до речі, такого зразка в рамках симпозіуму) поетичній акції.

Одноліток Іґена, теж народжений 1936 року, італієць Джіо Феррі заторкнув цілий спектр тем у доповіді з розлогою назвою «Ґлобалізація. Опір мов і поезії у світі. Проблеми перекладання. Нові комунікаційні технології». Як приклад протистояння і спротиву глобалізаційному нівелюванню мов та поезії, доповідач навів міланський часопис «Тесто а фронте», в якому друкують переклади і переспіви всіма мовами і зі всіх мов. Ґлобальна поетична антиґлобалізація, так би мовити. Показово, що у Феррі, як і в Іґена, світовідчуття глибоко занурене в античну традицію – давньогрецьку та римську.

Третім був мій виступ на тему «Слов’янські назви місяців у глобальному плані». Свою концепцію я побудував на... зрештою, текст доповіді (мовою ориґіналу, зрозуміло) слугує додатком до цих нотаток. А на хорватську мову цей текст переклав мій приятель, поет Джуро Відмарович. Не оминув я і своєї улюбленої паліндромії. До речі, згадка про паліндромію спричинила і моє знайомство з Дубравкою Ораїч-Толич, авторкою єдиної в хорватській літературі паліндромної книжки. За такої нагоди я прийняв її до Планетарної Управи Паліндромії, скориставшись своїм правом президента ПУП.

Роберт Мінгіннік з Валлії, Велика Британія, для назви доповіді використав заголовок своєї антології валлійської поезії «Язик перелюбників», до якої увійшли вірші шести сучасних валлійських поетів в оригіналі та в англійському перекладі Мінгінніка. У Валлії з трьох мільйонів мешканців лише півмільйона розмовляє валлійською. І хоч валлійська мова є старшою від англійської, а найдавніша поезія валлійською написана ще півтори тисячі років тому, все одно перед нею стоїть загроза вимирання. Спричинено це і численними міграціями, і дешевою ціною на землю (до прикладу, за ту саму ціну можна купити або будиночок у Лондоні, або цілу вулицю в будь-якому населеному пункті Валлії, навіть у його столиці Кардіффі), і немилосердним засиллям англо-американської культури. Проте ще не все втрачено, бо багато валлійців саме тепер повертаються до рідної мови. Та й, зрештою, і сам Мінгіннік навернувся до рідних джерел уже у свідомому віці, маючи вищу освіту та певний літературний досвід.

Ізабель-Клара Сімо з Каталонії, що в Іспанії, виголосила доповідь на тему «Каталонці та світ», зосередивши свою увагу на рідних каталонських мовних, літературних та загалом культурних проблемах. Доволі іронічно дама з Барселони покепкувала над термінами «етнічна література» та «жіноча література», мовляв, «справжньою» (без епітетів) літературою, до того ж вельми глобалізованою, є література англосаксонських мужчин-християн.

Бредлі Р. Стреган (Bradley R. Strahan) зі Сполучених Штатів Америки, актуальний професор університету святих Кирила та Методія в Македонії, доповідь під титулом «Ґлобалізація в мініатюрі: велетенський вплив малесенького міжнародного літературного часопису» присвятив власному журналові «Віжн Інтернешнл», що його він почав видавати ще 1979 року і не полишає цієї справи й досі. Цей часопис є місцем зустрічі талановитих поетів, славних і невідомих, та серйозних перекладачів з усього світу – із прихильниками поезії, цього найскладнішого з мистецтв.

Десмонд Іґен, Іван Лучук, Роберт Мінгіннік. Вараждін (Хорватія), ресторан «Золота гуска», жовтень 2003 року.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери