Дивлячись на сьогоднішні випуски журналу, дивуєшся, що видання святкує настільки серйозний ювілей. Редакція  «Дніпра» приділяє увагу тому, щоб "Дніпро" виглядало сучасним і його сторінки були насичені актуальним ритмом життя. Колектив журналу вирішує це питання професійно і вишукано - дизайн, підбір матеріалів, різноманіття тем вражають читачів. Це підтверджується високим накладом для нашого часу. Більш ніж 10 тисяч примірників журналу виходить щомісяця і потрапляють у найрізноманітніші куточки України і світу. Головний редактор Микола Луків підкреслює, що наклад журналу "Дніпро" складає загальну сукупність накладів усіх українських літературних журналів, а також вдвічі більше, ніж у відомих і шанованих нами російських журналів «Новый мир», «Иностранная литература».



Микола Луків зізнався, що живе за принципом «Немає Дніпра без України і України - без Дніпра». Такою метафорою для нього позначена місія журналу "Дніпро" і те, що він несе своїм читачам. На прес-конференції з приводу ювілею зазначали про складнощі, які були у радянські часи і нині. Якщо раніше це було пов´язано з цензурою, то нині - фінансове становище. У радянські часи шукали різні способи, щоб друкувати тексти незважаючи на заборони. «Ми подавали багатьох шістдесятників під псевдонімами, - згадує поет і тодішній головний редактор Юрій Мушкетик. - Василь Стус, Євген Сверстюк, Іван Світличний та багатьох інших доводилося подавати таким чином. Нас попереджали відповідні структури, що це може погано закінчитись, але творчість для нас тоді була і нині залишається передусім». Цю думку, але вже в іншому ракурсі, продовжив професор і один з тогочасних редакторів Василь Яременко: «Геній проявляється лише в національній формі».

Журнал "Дніпро" плекав і плекає українську культуру. На його сторінках друкувалися Олесь Гончар, Ліна Костенко, Борис Олійник, Андрій Малишко, Павло Усенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук, та ін. На сторінках "Дніпра" вперше з´явились твори, яким судилось стати хрестоматійними і вивчатись в українських школах. Тут побачила світ «Зачарована Десна» Олександра Довженка. Твори Ліни Костенко друкувались відкрито і були відвертими і гострими на той час.

Василь Яременко зізнався, що загалом за 15 років роботи в журналі  "Дніпро" пережив 29 судів, які всі виграв. Юрій Мушкетик розповів про деякі тонкощі редакційного життя і як доводилось викручуватись з лещат режиму того часу. Поет також пережив велику кількість судів і навіть звільнення за цілий ряд «ізмів», де на першому місці був «український буржуазний націоналізм». «У тоді телефон замовк, друзі перестали ходити в гості», - згадує Юрій Мушкетик.

Сьогоднішні проблеми пов´язані з фінансовою ситуацією вдало вирішується шеф-редактором Євгеном Юхницею і всім небайдужим до українського слова.

Журнал переживав різні часи. Були підйоми з накладом 100 тисяч примірників, були і занепади, коли в редакції працювало лише кілька чоловік. Але колектив видання завжди був відкритим до читача і незважаючи на часи вірним собі. Адже немає України без «Дніпра», і «Дніпра» без України.