
Re: цензії
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Події
Духовна посуха від Бориса Олійника
«Нарешті прокинулися», - здається, саме так можна почати осмислення того повідомлення, що сьогодні стало доступним для всієї України – номінування на Нобелівську премію з літератури Бориса Олійника.
Обговорення (назвемо це так, адже дискусії ще попереду) почалися другою хвилею - лише нещодавно затихла перша хвиля, після нагородження Нобелівського лауреата за 2011 рік - Тумаса Транстрьомера, і вкотре стосувалися апатії українських літературних та інших громадських кіл у питаннях промоції української культури в світі, зокрема, висуненні своїх кандидатів на здобуття Нобелівської премії, адже диспутанти розуміли - справа саме в дистрофії громадських інститутів в Україні, але аж ніяк не у відсутності талановитих авторів. Називали імена від В. Шевчука та С. Вишенського до О. Забужко, Л. Костенко та Ю. Андруховича. І ось раптом - Б. Олійник. З одного боку - неочікувано, оскільки саме це ім´я вкрай слабко згадувалося в різноманітних матеріалах, що заполонили пресу та Інтернет відносно даної проблематики, а з іншого - логічно - академік, зі значною творчою спадщиною, відомою громадянською позицію та потужною інституційною підтримкою.
Зрештою, щодо позиції - він людина не без заслуг, сюди слід віднести і перші публічні згадки про Голодомор і сталінські репресії ще в УРСР, оцінки подвійних стандартів у західній демократії, але будьмо послідовними - його заслуги почали осмислювати через заперечення: «людина не без заслуг». І це не випадково, а цілком закономірно.
Людина, що одержить від України Нобелівську премію з літератури, відповідним чином і охарактеризує свою країну, і свою культуру у глобальному інтелектуальному контексті. Тому, слід добре помислити над тим, в якому костюмі ми вкотре вийдемо в світ.
Отже, не слід замовчувати цю тему чи просто голо інформувати про факт, мовляв, висунули, спромоглися. Її треба обміркувати, аби зрозуміти саму суть нашої цивілізаційної ідентичності й того, що ми несемо світові й самі собі. При всій патетичності таких заяв, мова, насправді, йде саме про це.
Б. Олійник представляє певний тип культурної ідентичності - радянської. Саме тої радянської, а не «совєтської», як часто її характеризують у публіцистиці. Тої, що сформувалася на уривках пам´яті про автентично лівий рух доби Розстріляного Відродження, а також наслідках, власне, «совєтської» пропаганди, пропаганди зовнішньої та неукраїнської, що вже за декілька десятиліть породила ту кондицію, з якою і взяли свій початок Олесь Гончар, Б. Олійник, Ю. Мейтус, багато в чому А. Малишко й далі за текстом. Це специфічний соціокультурний покруч, який прагне підкреслити свою автентику постійною апеляцію до етнографічних традицій: рідні стріхи, рідні села, і як писав Б. Олійник в одному зі своїх віршів: «...тільки вишні... тільки вишні... тільки вишні». Саме така поверховість - свідчення далекого стосунку до української культурної традиції. Адже який зв´язок між лівим, доби Розстріляного Відродження, М. Хвильовим та О. Гончарем, якого Б. Олійник нарік - «батьком нації», що в своїх Щоденниках, вказував на М. Хвильового як «не нашого» в культурі, тим короткозоро відсікаючи колосальний досвід осмислення наших доль, міцно вкорінений в історичні контексти свого часу?! Який зв´язок між «лівим» громадівством М. Драгоманова, В. Антоновича та Лесі Українки, в дійсності, аристократичного чину, з генетично зовсім іншим лаврово-бакунівським «народництвом», що його спадкує більшовизм та українська радянська ідентичність?! І вони далі відтворюється. Пригадую себе ще учнем типової пострадянської української школи, з сентенцію вчительки мови й літератури про поезію Б. Олійника як «прекрасну». Я не вестиму дискусій про суб´єктивні вподобання в поезії, бо мова, насправді, йде зовсім не про це. Б. Олійник, насамперед, несе ось цю кондицію нашої типово постколоніальної культури, при всій своїй зовнішній автентичності - внутрішньо хаотичної, де хаос смислів лише з великим зусиллям ретушування ідеології, набуває хоча би якоїсь цілісності. Звісно, якщо він одержить премію - хоча поет одержав її минулого року, це буде відзнака української культури, але якої культури?! У порівнянні з фактом «нагородження/ не нагородження», куди більш показовим буде факт самого номінування Б. Олійника на дану премію. Це свідчить, що наші академічні структури досі несуть в собі потужний заряд радянської ідентичності, настільки вкоріненої в свідомість, що вже сприймається як питомо «своя».
Отже, предмет для постколоніальних студій - розширюється.
Поет-академік, саме таке визначення, поряд із поетом-демократом, дане Лесею Українкою Д. Кардуччі, найбільше личить Б. Олійнику як найкращому автору, що репрезентує «офіційний» бік української літератури - безперервної, радянської, і умовно народної, а в дійсності - плебейської. Останнє зовсім не слід сприймати як образу - нація, що позбавлена інтелектуальної еліти, здійснювала спроби віднайти якісь опори, лишилася на тому рівні, що й відображає творчість самого Б. Олійника. Це не є особистий докір йому. Це є докір стану нашої культури, яка досі живе тими стандартами a-la «Україно, наша Радянська». І, якщо від О. Забужко ще можна почекати одну-дві нових книги для номінування, Ю. Андрухович - надто зажартувався, а І. Драч комусь може видаватися надто одіозним, то ще є низка авторів, чия творчість розкриває зовсім інший бік української культури - дійсно автентичної, при тому, відкритої світу, модерної. В. Шевчук та його грандіозні філософські полотна чи поезії та есе С. Вишенського. Але ні, ми зупинилися на стані нашого неврозу й прагнемо з нього зробити «цукерку», але наша культура глибша, ніж поверховий етнографізм і досвід останніх п´яти десятиліть. І ця глибина зовсім не заважає нам претендувати на модерну складову європейського культурного простору. А поки - це посуха, що непомітно відтяла від нас важливу частину нашого ментального досвіду.
Додаткові матеріали
- Борис Олійник очолив Шевченківський комітет
- Борис Олійник перевидав книжку «Невідомий Горбачов. Князь Темряви»
- Бориса Олійника висунуто на Нобелівську премію
- Борис Олійник: «Я нікого не здав і не продав»
Коментарі
Останні події
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів