Re: цензії
- 05.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, мов цвяхи, вийняті з долонь
- 05.11.2024|Ігор ПавлюкПароль до вирію
- 30.10.2024|Михайло ЖайворонВоскресіння у слові
- 30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови«Хотіла б я піснею стати...»
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Події
Духовна посуха від Бориса Олійника
«Нарешті прокинулися», - здається, саме так можна почати осмислення того повідомлення, що сьогодні стало доступним для всієї України – номінування на Нобелівську премію з літератури Бориса Олійника.
Обговорення (назвемо це так, адже дискусії ще попереду) почалися другою хвилею - лише нещодавно затихла перша хвиля, після нагородження Нобелівського лауреата за 2011 рік - Тумаса Транстрьомера, і вкотре стосувалися апатії українських літературних та інших громадських кіл у питаннях промоції української культури в світі, зокрема, висуненні своїх кандидатів на здобуття Нобелівської премії, адже диспутанти розуміли - справа саме в дистрофії громадських інститутів в Україні, але аж ніяк не у відсутності талановитих авторів. Називали імена від В. Шевчука та С. Вишенського до О. Забужко, Л. Костенко та Ю. Андруховича. І ось раптом - Б. Олійник. З одного боку - неочікувано, оскільки саме це ім´я вкрай слабко згадувалося в різноманітних матеріалах, що заполонили пресу та Інтернет відносно даної проблематики, а з іншого - логічно - академік, зі значною творчою спадщиною, відомою громадянською позицію та потужною інституційною підтримкою.
Зрештою, щодо позиції - він людина не без заслуг, сюди слід віднести і перші публічні згадки про Голодомор і сталінські репресії ще в УРСР, оцінки подвійних стандартів у західній демократії, але будьмо послідовними - його заслуги почали осмислювати через заперечення: «людина не без заслуг». І це не випадково, а цілком закономірно.
Людина, що одержить від України Нобелівську премію з літератури, відповідним чином і охарактеризує свою країну, і свою культуру у глобальному інтелектуальному контексті. Тому, слід добре помислити над тим, в якому костюмі ми вкотре вийдемо в світ.
Отже, не слід замовчувати цю тему чи просто голо інформувати про факт, мовляв, висунули, спромоглися. Її треба обміркувати, аби зрозуміти саму суть нашої цивілізаційної ідентичності й того, що ми несемо світові й самі собі. При всій патетичності таких заяв, мова, насправді, йде саме про це.
Б. Олійник представляє певний тип культурної ідентичності - радянської. Саме тої радянської, а не «совєтської», як часто її характеризують у публіцистиці. Тої, що сформувалася на уривках пам´яті про автентично лівий рух доби Розстріляного Відродження, а також наслідках, власне, «совєтської» пропаганди, пропаганди зовнішньої та неукраїнської, що вже за декілька десятиліть породила ту кондицію, з якою і взяли свій початок Олесь Гончар, Б. Олійник, Ю. Мейтус, багато в чому А. Малишко й далі за текстом. Це специфічний соціокультурний покруч, який прагне підкреслити свою автентику постійною апеляцію до етнографічних традицій: рідні стріхи, рідні села, і як писав Б. Олійник в одному зі своїх віршів: «...тільки вишні... тільки вишні... тільки вишні». Саме така поверховість - свідчення далекого стосунку до української культурної традиції. Адже який зв´язок між лівим, доби Розстріляного Відродження, М. Хвильовим та О. Гончарем, якого Б. Олійник нарік - «батьком нації», що в своїх Щоденниках, вказував на М. Хвильового як «не нашого» в культурі, тим короткозоро відсікаючи колосальний досвід осмислення наших доль, міцно вкорінений в історичні контексти свого часу?! Який зв´язок між «лівим» громадівством М. Драгоманова, В. Антоновича та Лесі Українки, в дійсності, аристократичного чину, з генетично зовсім іншим лаврово-бакунівським «народництвом», що його спадкує більшовизм та українська радянська ідентичність?! І вони далі відтворюється. Пригадую себе ще учнем типової пострадянської української школи, з сентенцію вчительки мови й літератури про поезію Б. Олійника як «прекрасну». Я не вестиму дискусій про суб´єктивні вподобання в поезії, бо мова, насправді, йде зовсім не про це. Б. Олійник, насамперед, несе ось цю кондицію нашої типово постколоніальної культури, при всій своїй зовнішній автентичності - внутрішньо хаотичної, де хаос смислів лише з великим зусиллям ретушування ідеології, набуває хоча би якоїсь цілісності. Звісно, якщо він одержить премію - хоча поет одержав її минулого року, це буде відзнака української культури, але якої культури?! У порівнянні з фактом «нагородження/ не нагородження», куди більш показовим буде факт самого номінування Б. Олійника на дану премію. Це свідчить, що наші академічні структури досі несуть в собі потужний заряд радянської ідентичності, настільки вкоріненої в свідомість, що вже сприймається як питомо «своя».
Отже, предмет для постколоніальних студій - розширюється.
Поет-академік, саме таке визначення, поряд із поетом-демократом, дане Лесею Українкою Д. Кардуччі, найбільше личить Б. Олійнику як найкращому автору, що репрезентує «офіційний» бік української літератури - безперервної, радянської, і умовно народної, а в дійсності - плебейської. Останнє зовсім не слід сприймати як образу - нація, що позбавлена інтелектуальної еліти, здійснювала спроби віднайти якісь опори, лишилася на тому рівні, що й відображає творчість самого Б. Олійника. Це не є особистий докір йому. Це є докір стану нашої культури, яка досі живе тими стандартами a-la «Україно, наша Радянська». І, якщо від О. Забужко ще можна почекати одну-дві нових книги для номінування, Ю. Андрухович - надто зажартувався, а І. Драч комусь може видаватися надто одіозним, то ще є низка авторів, чия творчість розкриває зовсім інший бік української культури - дійсно автентичної, при тому, відкритої світу, модерної. В. Шевчук та його грандіозні філософські полотна чи поезії та есе С. Вишенського. Але ні, ми зупинилися на стані нашого неврозу й прагнемо з нього зробити «цукерку», але наша культура глибша, ніж поверховий етнографізм і досвід останніх п´яти десятиліть. І ця глибина зовсім не заважає нам претендувати на модерну складову європейського культурного простору. А поки - це посуха, що непомітно відтяла від нас важливу частину нашого ментального досвіду.
Додаткові матеріали
- Борис Олійник очолив Шевченківський комітет
- Борис Олійник перевидав книжку «Невідомий Горбачов. Князь Темряви»
- Бориса Олійника висунуто на Нобелівську премію
- Борис Олійник: «Я нікого не здав і не продав»
Коментарі
Останні події
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
- 30.10.2024|13:4410 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”