Шевченки розповіли і про те, що на початку наступного року вони завершать роботу над «хоррорним» романом, який, за їхніми словами, буде «максимально моторошним і атмосферним». 

Подаємо відповіді Олександра та Наталії Шевченків на запитання читачів.  

- Может, этот вопрос покажется дурацким, но объясните, как два человека, два писателя могут писать одно произведение? Я о технологии... Как это получается?

- Дуже популярне запитання :) Насправді нічого складного. Спочатку ми в усній дискусії народжуємо сюжет майбутнього твору, з чого все почнеться, чим продовжиться, розробляємо образи героїв і т.д. Далі сідаємо й пишемо по черзі - в кого більше натхнення на даний момент, або хто як бачить конкретну сцену. У «Бранцях мороку», наприклад, ми чергувалися, пишучи то від імені героя, то від імені героїні. Потім все це з´єднується в один текст, а я (Олександр Шевченко) остаточно вичитую й рівняю під один стиль, щоби не було різких контрастів і перепадів між окремими частинами. Ось і все. Хоча, звісно, в різних письменницьких дуетах це відбувається по-різному, за всіх не скажемо, але у нас - саме так.

- Доброго дня, Натусю та Сашко! Я от що хотів спитати: коли вже буде новий Ваш роман друком, бо останній ковтнув за день, то не можу дочекатися нового! І також цікаво, чому Сашко покинув «сольну кар´єру»?? Бо останній його роман вийшов в 2005! Дуже чекаю нових робіт! Успіхів Вам обом, всього найкращого!!!

- Доброго дня, Федоре. Наступний повноцінний роман буде не раніше весни, це у кращому випадку - ми плануємо його дописати до кінця січня, а далі як карта ляже - або видамо самостійно, або випробуємо удачу і пошлемо на чергову «Коронацію слова». Поки що точно можемо сказати, що це буде найбільш «хоррорний» твір з усіх наших романів, хочеться виписати його максимально моторошним і атмосферним, дещо знизивши відсоток гумору. Це буде така своєрідна данина творчості Гоголя. Що ж до сольної кар´єри, то я її не кидав, а просто призупинив на певний строк, і ще планую самостійно писати у майбутньому. Не гарантую, що це буде швидко, але, можливо, за рік-два таки станеться. Дуже багато цікавих ідей для реалізації, але, на жаль, катастрофічно бракує часу для їх втілення. Ще й досі займаюся малюванням мультфільму за мотивами своєї «Глибинки» із сподіванням завершити її наступного року. Також ми щомісяця пишемо невеличкі дитячі детективи для видавництва «Грані-Т», і дуже скоро цей серіал з 12 оповідок почне виходити. Як кажуть, стежте за анонсами :) А за побажання щиро дякуємо.

- Цікаво, а як ви ставитесь до новітніх технологій, у які «запаковують» книгу? Наприклад, до адіокниги чи до книги у електронному варіанті? ваші книги читають у рідерах? не знаєте?

- Це на любителя. Можливо, комусь дійсно так зручніше й «мобільніше», але не нам. Ми - фанати паперової продукції, яку можна потримати в руках і поставити на полицю. Поки що у варіанті для рідерів зустрічався тільки «Містичний вальс» Наталки.

- 1. В Україні можна жити за письменницькі гонорари? Ви, крім написання своїх текстів, ще чимось займаєтеся? 2. Чи пробували ви виходити на російський ринок?

- Практично неможливо, хоча ми й чесно намагаємося. Дитячі детективи, які ми пишемо щомісяця, приносять нам близько 300$ на місяць, але це можна вважати щасливим винятком. Загалом же гонорар за повноцінну велику книжку складає півтори-дві тисячі гривень. Самі розумієте - за такі гроші можна прожити хіба що місяць. До того ж багато хто з видавців дуже неохоче виплачує відсотки з продажу. Тому Наталка періодично підпрацьовує бухгалтером, аби хоч якось звести кінці з кінцями. На все це і йде наш час. На російський ринок виходити поки що не пробували, але робимо спроби вийти відразу на європейський :) Побачимо, що з цього вийде.

- Для того, щоб писати містику треба вірити в неї? хочу також писати містичні твори. що порадите робити? де брати сюжети?:)

- Мабуть, так :) Щоби переконливо писати про любов, теж треба в неї вірити. Не можемо сказати, що ми віримо в те, у чому намагаються переконати аудиторію бульварні газетки і передачі про «екстрасенсів», але певні незбагненні й недосліджені сили дійсно існують. Як казав один мудрець, «я знаю тільки те, що нічого не знаю». Радимо поцікавитися українським фольклором, віруваннями, демонологією. А якоїсь «комори» з сюжетами не існує, вони народжуються самі по собі, або ж під впливом цікавих подій у житті, чи навіть у снах. В генерації ідей дуже допомагає атмосферна музика, хороші книги та фільми, кава і зняття будь-яких гальм з власної фантазії. Єдиними межами в містиці, на відміну від, приміром, детектива, є Ваша, авторська уява.

- Я не совсем понимаю: если книги вам писать не выгодно экономически, не проще ли их вообще не писать?

- В нашій країні економічно вигідно лише красти, але це не означає, що всі, хто не хоче або не вміє цього робити, мають лягати і вмирати :) Поки що література - це, на жаль, лише хобі, але все ж є віра в те, що рано чи пізно це стане повноцінною і оплачуваною професією. Не все в житті повинно керуватися питаннями вигоди. Це заняття для душі, і це варте того, щоби продовжувати ним займатися.

- 1. Яким ви бачите свого читача? Хто в нас читає хорор? Пенсіонерки, військовослужбовці, ПТУшники - хто? Кому не вистачає жахів в реальному житті? 2. Було два, скажімо так, бренди. І в кожного з вас була якась своя читацька аудиторія. Чи стала вона вдвічі більшою від того, що ви стали писати разом? Чи, може, були і якісь втрати читачів?

- 1. Читачі зовсім різні, ми маємо змогу поспілкуватися з ними під час книжкових виставок - від школярок до бабусь-пенсіонерок, що надзвичайно приємно. Їм явно не бракує жахів реального життя, та ми й пишемо не для того. Насправді жахи уявні вигадуються, щоби опанувати жахи реальні. Це така своєрідна терапія :) Приміром, в США розквіт жахів у кіно припадав якраз на часи, коли була напружена політична ситуація і в буденному житті також вистачало проблем – «холодна війна», В´єтнам і т.д. Так що жахи реальні і жахи в мистецтві - це не тотожні речі, а, скоріше, протилежні. Крім того, корені хорору - це зазвичай фольклор, і навіть казки. Якщо в читачеві лишається щось дитяче, то він любить казки для дорослих, якими є і хорор, і любовний роман, і фентезі. 2. Тепер кожна з аудиторій знаходить щось нове. Багато хто з тих, хто прочитав «Глибинку» й «Аутсайдерів», тепер купує «Містичний вальс» і «Учора й завжди», і навпаки. Так що, скоріше, відбулася асиміляція, й коло читачів таки збільшилося, судячи з відгуків, які ми отримуємо :)

- Кого із українських письменників читаєте? Хто подобається, а хто дратує?

- Намагаємося читати якомога більше, любимо Роздобудько, Денисенко, Матіос, Кокотюху, Сергія Грабара, Валерія і Наталю Лапікур, Іру Хомин. Не дуже любимо еклектику і потоки підсвідомості, віддаючи перевагу жанровій літературі - але разом із тим переконані, що в літературі мають бути будь-які жанри та стилі, бо на все знайдеться свій читач. А дратують не стільки автори, скільки так звана інтернетівська «критика» - безпідставні «наїзди» на авторів, суржикоподібна мова, і впевненість, що, якщо книга тобі не сподобалася, то автор маст дай.