Роман «Клітка для вивільги» увійшов до книжки Володимира Даниленка «Грози над Туровцем», у якій автор створив регіональний міф історії України від Гетьманщини до нашого часу.

У центрі твору – драма геніальної співачки Аліни Іванюк, якій радянська влада не дала можливості виступати на сцені через її зв’язки з дисидентами. Це роман про любов, людське щастя, дружбу і зраду, покликання, мораль і аморальність. У сюжеті переплелися наш час і різні періоди радянської епохи.

Основні події в романі відбуваються в кінці сімдесятих років двадцятого століття у Житомирі навколо двох інтелектуальних салонів, де збиралася українська богема того часу. Це салони Миколи Хомичевського, більше відомого як перекладач Гомера Борис Тен, і письменника-дисидента Євгена Концевича. Через ці салони в романі проходять поети, журналісти, художники, артисти, скульптори, студенти і… стукачі. Тут слухають вірші, співають українські пісні, дізнаються останні плітки, передають один одному твори самвидаву. А сексоти збирають інформацію для доносів.

Крім цих салонів, у романі є ще один паралельний світ, який не має нічого спільного з богемою, — це  військове містечко, в якому живуть сім’ї пілотів. Там працює авіаційним техніком батько оповідача Владика. А третій світ, навколо якого обертаються події в романі, – село Туровець під Житомиром, де живуть Аліна і Григорій Іванюки, їхні діти Мілка і Владик. Аліна Іванюк – напівсільська жінка, яка задихається в селі з його заземленістю і прагматизмом.

Екзотики в романі додають вставні історії з життя радянських концтаборів, які розповідає Микола Хомичевський. Якщо говорити стисло, то це роман про любов і радянську репресивну систему, яка калічила таланти.

У «Клітці для вивільги» перед читачами постає галерея сильних героїв, котрі поєднали в собі кращі людські якості: розум, силу духу і шляхетність. А ще в романі є ностальгія за фундаментальними людськими принципами, без яких не може існувати сучасна цивілізація. І це робить «Клітку для вивільги» актуальним твором сучасної літератури.