Едвард Сент-Обін. Патрік Мелроуз. Не зважай. – Х.: Фабула, 2020 

За сюжетом цього роману, героя якого зіграв у однойменній екранізації сам Бенедикт Кембербетч, малий Патрік мешкає у великому будинку з мамою і татом, але найприхильнішою до нього людиною є економка Іветта. Хлопчик живе у власному світі вигаданих ігор і дитячих страхів, але єдине батькове покарання переносить його у світ дорослих. Тепер він ще самотніший, ніж був до цього. Тож перший роман "Не зважай" із циклу "Патрік Мелроуз" знайомить читача з дитинством головного героя і показує атмосферу, у якій він виростав. Життя англійського аристократа й американської багатійки підкорялося "високим" стандартам, за якими головним було зовнішнє, блискуче і зверхнє, а справжні проблеми і переживання завжди залишалися десь там, за щільно зачиненими дверима спалень.

Террі Пратчетт. Поштова лихоманка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2020

Це чергова частина "Дискосвіту" Террі Пратчетта та перший роман циклу про Мокра фон Губперука. За сюжетом, засуджений до страти, цей шахрай і пройдисвіт отримує шанс на нове життя (якщо, звісно, державну роботу можна назвати життям) і повинен взятися за відновлення місцевої пошти. Його обов’язкам генерального поштмейстера не видно кінця-краю, приміщення пошти по стелю завалене старими листами і притрушене голубиним послідом, а крім того, це ще й дуже небезпечна посада, адже за останні кілька тижнів четверо його попередників пішли з життя за нез’ясованих обставин. І все це на фоні успіху монополіста зі зв’язку — семафорної компанії "Великий шлях". Залишившись на ніч в будівлі, наш герой став чути голоси листів, які жадали бути доставленими до призначення, тож він вирішив почати відродження пошти з відправки цих листів. Йому на допомогу прийшли кілька ветеранів пошти, а ще він почав наймати нових співробітників…

Юлія Чернінька. Гільдія м’ясників. Червоногород. – Одеса: Картуш, 2020

За сюжетом цього захоплюючого роману, до Заліщиків, цієї "української Рив’єри", як називали допіру це курортне містечко із середземноморським кліматом, приїздить столична зірка балету, всесвітньовідомий артист, що прагне покинути все і написати книгу. Тридцятирічний молодик одразу бачиться із загадковими місцевими диваками, божевільним панотцем, дивакуватим оператором, а далі – цілим гроном колоритних персонажів з таємничої Гільдії м’ясників, що має багатовікову історію. Тож, з одного боку, багато що змінилося за останні часи, і "галас туристів був не для Заліщиків — тут діяли свої енергетичні канали, які безсоромно випльовували чужинців", а з іншого, прибулий герой виявився саме тим, хто робив містечку всесвітню славу. Адже Заліщики у романі – це місце сили, оскільки довколишні поклади урану утворюють портал у безсмертя, а всі його мешканці – учасники карнавальної історії, в якій і показ мод на мосту над Дністром, і місцевий некрополь з порожніми могилами, і кохання з відьмою, і магічні обряди з пошуком Артефакту Священного Єдинорога стають складовими одного чудового міфу про безсмертя. Що ж до жанру, визначеного авторкою, як "іронічний саспенс", то насправді "Гільдія м’ясників" – це сучасна "тернопільсько-чернівецька" екзотика, обрамлена у стилістичні шати справжнього "європейського" чтива – майстерного, вишуканого, з детективною інтригою і "масонською" містикою. Словом, як кажуть у самому романі, "історія тягнула на голлівудський фільм жахів і аж ніяк не на будні райцентру".

Василь Махно. Уздовж океану на ровері. — Київ : Yakaboo Publishing, 2020

…Щодо задуму цієї книжки її автор нагадує героя Гашека, який раніше не любив підливи, а тепер пив би її, як каву. Тобто, як зізнається сам автор, щоденників ніколи не вів, мовляв, головне завжди й без того запам’ятається. "У дитинстві я не мав власного ровера, – також додає він. – Виростав, навчившись їздити на чужих, а тепер, майже в 50 років, мчу вздовж океану, уздовж стейтен-айлендської берегової лінії, яка десь там чіпляє виступ бруклінського Сі Ґейту, завислу дугу моста Верразано, кораблі й танкери". Отже, про що ця "родина" сповідь поета, яка починається зі смерті батька, з яким майже ніколи не бачився, продовжується не лише велопробігом в Америці, а завершується аж у Європі та на Близькому Сході? Наспраді мандрівка триває не лише в межах Бруклину, Лонґ-Айленду чи майстерень сучасних американських художників, лекторіїв і Метрополітального музею. Вона тягнеться гайвеєм на позашляховику, трансатлантикою до Європи й далі аж до Індії. Ми простуємо за Аґноном бруком Бучача, забрідаємо до чортківського водоноші, потрапляємо до Кривого Рогу і квартири Драча у Києві, у квартали Старого міста в Єрусалимі, до Італії, а зокрема, й до Венеції, щоправда, нью-йоркської – тої, яку заподіяв ураган Сенді, затопивши довколишні острови.

Рейчел Спретт. Діти шпигунки. Мисливці на тарганів. – К.: Книголав, 2020

Ця зaxoпливa книжкa – пpo життя тpьox підлітків, Eйпpiл, Фiнa тa Джo, якe piзкo змiнюєтьcя, кoли oднoгo дня paптoвo зникaє їxня мaмa. Poзгублeнi i з купoю зaпитaнь бeз вiдпoвiдeй, дiти мaють пepeїxaти дo тaтa. Життя у нoвoму мicтeчку виявляєтьcя нeпpocтим. Дiтям пoтpiбнo нe лишe пopoзумiтиcя з тaтoм, aлe й влитиcя у нoву гpoмaду. Нa зaвaдi ocтaнньoму cтaє низкa тaємничиx злoчинiв. Пepeд щopiчними тapгaнячими пepeгoнaми – нaйпoпуляpнiшoю poзвaгoю для мicтян – xтocь пoчинaє cпpaвжнє пoлювaння нa pудoвуcиx учacникiв. Для нoвaчкiв є cпpaвoю чecтi з’яcувaти, xтo зa цим cтoїть, i oчиcтити cвoє iм’я вiд пiдoзp. Paзoм iз нoвoю cуciдкoю Лopeттoю тa бeшкeтним пecикoм Гapбузoм дiти бepутьcя зa poзcлiдувaння...

Ігор Бондар-Терещенко