Re: цензії

12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавець
Путівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
10.06.2026|Ігор Зіньчук
Як знайти шлях до успіху компанії?
05.06.2026|Ганна Клименко-Синьоок
Перетин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника
«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
31.05.2026|Надія Позняк
Вивільнення пам´яті
31.05.2026|Ігор Чорний
Коли жінці нудно
«Війна у лісовій пісні»
30.05.2026|Ігор Зіньчук
Нова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
29.05.2026|Василь Кузан
Безгрішні тексти
Анімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії

Літературний дайджест

20.11.2014|07:27|Читомо

Прорватися у «Червону зону»: соцфантастика від Чапая

Артем Чапай. Червона зона. – К.: Нора-Друк, 2014. – 304 с.

Давно хотілося, щоб в сучасній українській літературі  з’явився письменник, який би працював  у жанрі фантастики. Та не просто фантастики, а фантастики соціальної. Тобто нахил не на ботів та космічні кораблі у війні супроти інопланетних загарбників , а на майбутнє людств а через призму сьогодення.

Саме таким відкриттям цього року був для мене Артем Чапай (Антон Водяний) зі своїм соціально-фантастичним романом «Червона зона». Артем є молодим письменником та журналістом, який дуже любить подорожувати. Раніше автор писав тревелоги, тому «Червона зона» є дебютним фантастичним твором, що перегукується із Дж. Орвеллом із «1984» та Р. Бредбері з «451 градус по Фаренгейту».

Українське суспільство часів Олімпіади 2050 року, описане в романі, несильно відрізняється від сучасного. Уже зараз помітний розподіл між багатими та бідними районами великих міст, будинки політиків та знаменитостей часто відгороджені високими парканами від решти світу. Тому майбутнє з відділеними бідними та багатими кварталами, між якими двадцятисантиметрова бетонна стіна, з колючим дротом і автоматниками, як правило, націленими тільки в одну сторону, не здивує нікого.

На території Green-зон – чисті вулиці, щасливі, усміхнені,  успішні люди, будуються нові висотки. Найстрашніше, це не закордонні загарбники, а свої ж, українці, нащадки теперішніх еліт, олігархів і селебрітіс. Red-зона – повна протилежність – стародавній транспорт, дороги, по суті, відсутні, епідемія туберкульозу, напівзруйновані будинки, заселені людьми, які нечасто мають причину для усміху. І цим людям ще й потрібно боротися як за ліки, так і за кожен сантиметр своєї території. Адже Зелена зона на місці не стоїть, їй треба кудись розширюватися. Відповідно – мітинги, заворушення, натовпи, гасла, коктейлі Молотова. Щось нагадує, правда? Але роман писався до початку Революції Гідності.

Головним героєм твору є молодий журналіст Антон Ципердюк, який змушений подорожувати. Його подорож-втеча за межі своєї зони комфорту, так званої Green-зони, на територію абсолютно н знайому, підсвідомо ворожу, ізольовану, населену жителями, які «враз пограбують, уб’ють і поглумляться на тілом» – Red-зону. Надалі зміна світогляду, нові друзі, кохання, перебудова цінностей, спроби їх захистити. І найважче – боротьба з собою та власним страхом, зрада самого себе.

Автору вдався головний герой. Це звичайний молодий чоловік із вулиці, нехай і з вулиці майбутнього. Це не богзна-який вчений-інтелектуал чи супермен із купою м’язів.  Просто людина – здатна як до вчинків героїчних, так і до банальних боягузтва чи зради.

Головні герої, як і Антон, прописані добре. Вони «живі», і ми розуміємо їхні вчинки і їхні причини. Пейзажі майбутнього Києва постають перед нами ненаграно. Добре прислухавшись, можна  почути гамір ринку, скрип гальм стареньких автомобілів, шум повстання.

Авторська манера розповіді легка. Трапляються кілька словосполучень англійською, та для їх  розуміння достатньо шкільного курсу іноземної мови. Сам твір не затягнутий і дозволяє тримати читача в напрузі до останньої сторінки.

Роман «Червона зона» заслуговує бути прочитаним. І дуже радісно, що українські автори відроджують фантастику як жанр сучасної  літератури.

napys1

шанувальникам фантастики;читачам Бредрері, Орвелла і Шинкаренка;чиновникам, які впроваджують реформи;всім хто вірить, що за майбутнє треба боротися.

napys2

колишнім «беркутівцям»;олігархам, бо знатимуть своє майбутнє;школярам до 12 років.

Микола Петращук



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

11.06.2026|14:37
«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
31.05.2026|06:35
Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
31.05.2026|06:21
Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
30.05.2026|15:00
Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
29.05.2026|07:54
Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
29.05.2026|07:50
«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
25.05.2026|17:00
Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
23.05.2026|04:17
Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
23.05.2026|04:11
Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
21.05.2026|13:07
В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея


Партнери