
Re: цензії
- 18.04.2025|Ігор ЗіньчукРоман про бібліотеку, як джерело знань
- 18.04.2025|Валентина Семеняк, письменницяЗа кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
- 12.04.2025|Андрій СодомораІ ритмів суголосся, й ран...
- 06.04.2025|Валентина СеменякЧитаю «Фрактали» і… приміряю до себе
- 05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ«Ненаситність» Віткація
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Руслан Горовий: можливо, книжка стала діагнозом 90-м
В інтерв’ю BBC Україна журналіст та режисер Руслан Горовий, чия книга "Гагарін і Барселона" увійшла до довгого списку Книги року ВВС-2013, розповів, чому в його книзі немає еротики та матюків, проте достатньо алкоголю.
Керівник відомого проекту "Служба розшуку дітей" з легкістю формулює головну ідею своєї книги: "Стався до інших так, як хотів би, аби ставилися до тебе. Й чини так завжди, незважаючи ні на які життєві негаразди".
BBC Україна: Коли ви писали історії, які увійшли до книги, то намагалися їх прив’язати до цієї ідеї?
Руслан Горовий: Я ніколи не пишу спеціально. Взагалі намагаюся не писати, у мене девіз: можеш не писати – не пиши. Але в якийсь момент життя емоції переповнюють голову, тому маю викласти думки та емоції на папері, щоб мене відпустило. Інакше я не можу працювати.
Тому, мабуть, у мене й виходять невеликі оповідання. Можливо, я не вмію працювати так, як звикли письменники, як вони працюють над текстами. Для мене головне - викласти емоції на папір.
BBC Україна: Кожна історія в книзі окреслює якийсь аспект життя України на зламі 80-90-х років. Це діагноз цьому періоду?
Руслан Горовий: Знаєте, все те, що там описано, нікуди не зникло. Хіба що трансформувалося та перейшло на інший рівень. Я жив у 90-х і несу все це в собі. Можливо, книжка дійсно вийшла діагнозом 90-м рокам. Думаю, що це буде цікаво читати людям, які живуть після того періоду історії. Як мінімум, через покоління або два точно буде цікаво.
BBC Україна: Сучасні молоді українські автори люблять заправляти свої книжки лайкою. Чому ці жорстокі часи 90-х років у вас передані майже без її використання?
Руслан Горовий: Зовсім без лайки не обійшлося, але вона вживана так, як і у житті. Ми ж у розмовах з дітьми чи друзями не педалюємо на матюках. Якщо нецензурне слово замінити ніяк не можна, його вживаю. Якщо ж воно замінюється, то це краще зробити. Мої герої можуть матом накрити, але навіщо?
BBC Україна: Історія "дев’яноста хвиля еміграції" - ваша автобіографічна. Звідки брали сюжети всіх інших?
Руслан Горовий: Я близько п’яти років прожив у Європі, від чого було дуже багато вражень. Дуже шкода, проте я загубив свій нотатник записів того періоду життя, але дещо я відновив. Тому це не мемуари, бо десь я щось взяв з чужих слів, щось трапилося з моїми друзями, проте все це переживалося реальними людьми.
Ці розповіді точно не взяті з космосу, тому в усіх історіях проходять якісь речі з мого життя і життя знайомих. Вигадати такі речі з чистого аркуша складно.
BBC Україна: В оповіданні про еміграцію ви розповідаєте про неймовірну сцену незаконного переходу циганів польсько-німецьким кордоном. Вона реальна?
Руслан Горовий: Це саме та річ, яку я пережив сам. Разом з ними тоді таким дивним способом намагався потрапити до Німеччини. Мене ця сцена дуже вразила й досі стоїть перед очима.
BBC Україна: Майже в усіх оповіданнях алкоголь грає ледь не вирішальну роль у долях героїв. Чому так, таке життя було в 90-х?
Руслан Горовий: Навіть не думав раніше про роль алкоголю у моїх оповіданнях. Якщо розібратися, то період після перебудови й 90-ті роки – це той час, коли люди були загнані в якійсь шпаринки і ніхто не розумів, що відбувається навколо.
Не дивно, що багато людей зверталися до алкоголю, знаю багатьох, які фізично не пережили той період. Я й сам вмію самогонку вигнати, якщо треба, це частина нашої культури. В часи змін алкоголь, на жаль, відіграє значну роль, бо людина має якось відволікатися від болю. В 90-х це було особливо гостро.
BBC Україна: Ви намагалися підігнати свої історії під екранізацію?
Руслан Горовий: Я режисер. Деякі оповідання, які не ввійшли до книги, були екранізовані. Я зняв фільм за сюжетом "Страшної казки", "Країни У". Не дивно, що дивлюсь на історії з точки зору режисера. Картинку в голові одразу зняти неможливо, а викласти на папері реально. Так у мене і виходить. Тому пишу історії так, як хотів би їх екранізувати.
BBC Україна: Як уявляєте читача, якому буде цікаво читати вашу книжку?
Руслан Горовий: Сподівався, що є люди, яким цікаво це читати, але не міг їх уявити. Я пишу вже майже десять років, але перед очима так і не маю людей, яким це подобається. Часто друзі кажуть, що подобається.
BBC Україна: Яку останню книжку прочитали?
Руслан Горовий: "Завиграшки" Валерія Нечипоренка, також давно лежала "З роси, з води і калабані" Ірени Карпи, то я її добив. Читаю одразу кілька книжок. Вони в мене лежать в різних частинах квартири, можу натрапити на одну – і дочитувати.
BBC Україна: Чому вибрали для книги назву історії "Гагарін і Барселона", адже центральним оповіданням все ж таки є емігрантська сага?
Руслан Горовий: Однозначної відповіді немає. Ми дивилися назви оповідань і шукали таку, яка б привернула увагу читача, зачепити. Чомусь здалося, що така назва буде вигідно вирізняти книгу, бо інші назви історій занадто специфічні.
BBC Україна: Що спонукає вас писати оповідання української мовою?
Руслан Горовий: Російською просто не вмію писати, хоча виріс в абсолютно російськомовному середовищі. В Конотопі дуже специфічний суржик, з елементами білоруських акцентів. В дитинстві в мене були дві дуже гарні вчительки – одна української мови, інша – російської. Вони весь час перетягували ковдру уваги на себе. Так вийшло, що в побуті я більше розмовляю російською, але писати нею не можу. Не знаю навіть як це сталося.
З Русланом Горовим спілкувався Віталій Червоненко
Коментарі
Останні події
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра