Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Євгенія Кононенко: «Не раз купувала книжку, знаючи, що то не вічна цінність, але мені дуже хотілося її прочитати»
Невже письменниця викидає книжки? Це хотілося з’ясувати у знаної белетристки й есеїстки Євгенії КОНОНЕНКО, котра своєрідним способом позбувається томів, які стали зайвими в її домашній книгозбірні.
— Почула, що ти радикально «прополюєш» свою книгозбірню. Це ж за яким принципом? І куди запроторюєш «забраковані» книжки?
— Так, я справді звільняюся від книжок, яких у моєму домі вже давно забагато, і роблю це не вперше. І хоча чудово розумію, що по світу викидається безліч застарілих книжок, котрі давно пережили себе, котрі можуть цікавити лише як свідчення епохи, коли вони створювалися для дуже вузького кола фахівців, — навіть такі книжки, буває, викидати важко. Адже їх ніхто не прийме навіть у подарунок, їх доведеться нести на смітник, тобто прирікати на ганебну смерть. А ми, ті, хто протягом багатьох років збирали домашні бібліотеки, мимоволі увібрали в себе побожне ставлення до книжки, що не завжди є позитивним, яке заважає, але якого не так і легко позбутися. Адже домашня книгозбірня, як і будь-яке явище у світі, має й темну сторону: велика кількість книжок у невеликому помешканні мимоволі поступово вбиває господарів, перестає бути джерелом знань, стає абсурдним нагромадженням паперу, що призводить не до розширення життєвих обріїв, а до легеневих захворювань. Та й не всі книжки є аж таким джерелом знань: деякі не розкриваєш роками, деякі не береш з полиці десятиріччями й усвідомлюєш, що не візьмеш ніколи... І однак викинути їх важко, бо тим самим ніби приєднуєшся до гурту варварів, котрі палили книжки прилюдно — саме як джерело великих ідей. Адже вогнища з книжок на вулицях — то такий самий жах, які і публічні (та й не публічні) масові страти. Спалювання книжок було символічною демонстрацією варварської влади навіть не над життями людей, а над ідеями, які живлять людське життя. Але все тече, все змінюється... Деякі з книжок, які палили, боячись написаного в них, уже давно застаріли й нікого не лякають. А сучасні варвари, які правлять світом, не палять книжок, а створили якомога потужнішу індустрію розваг. Чи не вона зведе до мінімуму кількість читачів?
— Але ж вони все одно лишаються. Нині в Інтернеті можна знайти мало не все, чого інтелект і душа забажає... Може, саме Інтернет є тим віртуальним вогнищем, яке спалить книгозбірні публічні й домашні?
— Так, нині ми переживаємо інформаційну революцію. Є молоді люди, які майже не тримали в руках паперових книжок, одначе вони прочитали й прочитають. Але все одно — не всі готові читати з екрана. Я є активним користувачем Інтернету вже понад десять років, але великі тексти волію читати в паперовому вигляді. Я ще не засвоїла рідер, хоча, мабуть, уже настав час. Статті здебільшого читаю з екрана, книжки проглядаю, але, якщо котрась мене дуже зацікавить, куплю її в паперовій версії. Може, потім «сплавлю», але спочатку куплю. Хоча, повторюю, викидати все одно важко. Я чомусь дуже вдячна тим, хто бере в мене якісь книжки в дарунок, тим самим зменшуючи мій «гріх» знищення книжок, хоче це, мабуть, у моєму випадку, й не гріх.
— А які саме книжки в тебе беруть, а які не беруть навіть «за так»? Чи є певні закономірності?
— Охоче беруть покети детективів і трилерів, брали б і жіночі романи, але такі в мене не водяться. А детективи іноді купую, бо є потреба в інтризі, яка тримає увагу протягом усього тексту... Я охоче віддаю прочитані покети, бо їх і на полицю не поставиш: вони не для цього робилися навіть із огляду поліграфії. А щодо інших книжок — тут залежить від кола мого спілкування. Судячи з того, які книжки пропонують букіністи, є певне коло людей, котрі й досі хочуть мати книжки радянських письменників, за якими колись стояли черги в бібліотеках: Анатолія Іванова, Петра Проскуріна. Таких авторів у мене на полицях ніколи не було, а от книжки Юрія Трифонова, значно кращого письменника, які я свого часу прочитала із певним задоволенням, я викинула. Хоча колись вони мені здавалися наближенням до істини. Нині зрозуміла, що вони застаріли, що істина — не там. І серед моїх знайомих виявилися люди, які люблять україніку всілякого гатунку, тож кілька кілограмів томів перейшло до них. Також узяли в мене чи не десять кілограмів книжок ті, хто вивчає іноземні мови.
— Ти згадала букіністів — може, щось узяли б вони, бодай за копійки?
— Це сталося в першу «прочистку» моєї бібліотеки. Забрали все, що «піде». Тих, хто хоче продати ненові книжки, суттєво більше, ніж тих, хто хоче їх купити. Букіністи — як посередники між ними — дуже «перебирають харчами», беруть лише те, що напевне продадуть. А ризикувати не хочуть навіть даром: адже тягати книжки — теж робота, що має бодай якоїсь винагороди.
— А бібліотеки? Адже вони майже не поповнюються, а до районних бібліотек все-таки люди ще ходять.
— Я занесла до районної бібліотеки кілька художніх книжок сучасної західної літератури. На це в них є попит. А старі книжки й там брати не хочуть, і це, мабуть, зрозуміло. Бібліотекам варто мати у своїх фондах те, що цікавить їхню цільову аудиторію.
— Але чи взагалі потрібні нові надходження до бібліотек?
— Звісно потрібні! Люди не ходять до бібліотек, бо не сподіваються знайти там щось цікаве. Адже добре укомплектовані бібліотеки — то все-таки порятунок від гріха викидання книжок. Я не раз купувала якусь книжку, знаючи, що то не вічна цінність, але мені дуже хотілось її прочитати. А так би взяла в бібліотеці, прочитала, повернула б — і гроші б зекономила!
Людмила ТАРАН
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"