
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Ірена Карпа. ЄВРО: Послєвкусіє і гендер-бендер
От деколи мені дуже шкода, що історії моїх друзів не стаються зі мною безпосередньо, або, принаймні, я не є їх активним учасником. Чи бодай пасивним свідком.
Бо душить велика і красива нац-жаба, коли все доводиться лише переповідати з їхніх слів. А втриматися від переповідання і не можеш...
Отже. Євро - всьо. На вулицях ще не встигли прибрати розтоптане карнавальне сміття, метро на радість киянам знову працює нормально, в оглядових двоповерхових автобусах їздять поодинокі туристи, сумно махаючи ручками з даху учасникам чергового протесту під Радою.
У Франції, каже моя паризька подруга, під час фіналу коментатори дуже схвально відгукувалися про Україну, купа людей її просто для себе відкрила, всі вражені релаксом, гостинністю й невідповідністю обіцяним страшилкам. І навіть якісь випадкові знайомі в потязі Діжон-Париж перепитували мою подругу з повагою: "О, так ти насправді з України? "
Ну але видно, не всі слідкували за французькими коментаторами. До деяких гостей столиці фактаж або доходить із ділеєм, або, в силу особистих обставин, доходить у специфічному вигляді.
Понеділок. Либідська. Середина дня.
Моя подруга, дівчина з велетенськими блакитними очима, чорним волоссям і пропорціями Венери Мелоської, задумано сидить у потязі. Навпроти дверей стоїть високий, дуже красивий, ебонітовий просто хлопець.
Дівчина, ковзнувши по ньому поглядом й задовольнивши в собі естетку, краєм мозку згадала собі настирне, одноголосне твердження жіночих глянцевих журналів про легендарні розміри чоловічої суті африканців. Тільки не встигли її очі й на секунду на його причинному місці зафіксуватися: красунчик відчайдушно заволав.
Англійською дівчина володіє не особливо, але слово "Секс" і в віддалених племенах Океанії ні з чим не сплутаєш. Верещав ебонітовий ідеал чітко в її бік, робив це агресивно, вимахуючи руками й не на жарт лякаючи дівчинку-волонтерку, приставлену до нього з давніх-давен, від Початку Євро.
Моя подруга, доїхавши до своєї зупинки, поспішила на вихід, від скандалу подалі. Тільки ж дзузьки - хлопець вистрибнув за нею, ні на півтону не стишуючи свій обурений дискурс.
- Та шо він від мене хоче?! - обернулася до волонтерки дівчина.
- Він... він... - волонтерка знітилася.
- Що "він"?!
- Він каже, ви до нього залицялися...
- Я?! та переклади йому, аби йшов (....)!
- Ні. я таке не можу перекласти...
В цей час на тлі червоного обличчя волонтерки заманячило кілька метрополітенських правоохоронців. До них, як до рідних, кинувся гість Євро-2012.
- Що сталося? - поцікавилися доволі, до їх честі, розслаблені українські міліціонери. (Їх, до речі, впродовж всього Євро навіть обходити десятою дорогою не хотілося, як то зазвичай буває. Були навіть такі, що цілим загоном посміхалися і повторювали за мною англійські слова, які я казала в телефон).
Волонтерка переклала. Моя подруга за цей час також второпала, що в контексті занадто часто мелькало оце "Секшуал харасмент".
- Сексуальне домагання? - зацікавилась міліція. - Він до неї чи вона до нього?
- Та вона...
- І в чому, дєвушка, це виражалося?
Волонтерка ще раз напровсяк перепитала в свого підопічного англійською.
- Вона дивилася на мій пеніс!!! - вибухнув він і тут вже навіть тітонька, що протирала балюстраду ескалатора, все зрозуміла.
- Мені треба написати заяву?! - не вщухав сплюндрований іноземець.
- Ні, - заспокоїв його винахідливий міліціонер, - українське законодавство збудоване так, що ми її й без заяви покараємо. Оштрафуємо дуже серйозно, обіцяємо. Так, дєвушка, прайдьомтє-ка.
І якщо трьом міліціонерам ще на платформі було важко стриматися, то, закривши двері "прийомника", вони зареготали на повну силу. Аж того їх колегу, що весь час сидів у святому невіданні, переписуючи папірці, ледь кіндрат не вхопив.
- Що, що сталося?!
Коли йому, припинивши реготати, розповіли про суть правопорушення, дядько замалим не сповз на землю, до ніг моєї голубоокої чорнявки.
- Та якби я... Якби мені... та хоч колись би хоч якась дєвушка туда подивилася, я би не знаю, на яких сьомих небесах був! От ідіот же!
І поки вони за вечерею розповідали про оказію тестю чи сусіду Льоліку, я собі подумала, що, ну нашо сміятися. Раптом справді людина трохи слаба на голову?
Бо як собі навіть із стереотипів про український расизм, легкодоступних жінок і знущання з тварин можна було зліпити СЕКСУАЛЬНЕ ДОМАГАННЯ, пояснити може хіба геніальний творець всім відомої голландської реклами.
Моя подруга ще й досі в шоці. А в правдивість цієї історії не можуть повірити ні мої знайомі французи, ні американці. Поширюватимуть, кажуть, як анекдот про небезпечних українок.
А тим часом дослідники гендерної проблематики на пост-радянських теренах можуть полегшено зітхнути: чоловіки нарешті перестали цуратися жіночих іпостасей. Та ще й спокійнісінько суміщають їх із любов´ю до футболу й доступного... пива
Додаткові матеріали
- Ірена Карпа: Це неправда, що мене із Полежакою затримали біля Верховної Ради
- Ірена Карпа проти використання її імені опозиціонерами
- Ірена Карпа: реакція влади – реакція заляканих покидьків
- Завтра Ірена Карпа влаштовує концерт у Києві
- Ірена Карпа вже дала ім’я новонародженій донечці, але боїться його говорити своїм батькам
- Ірена Карпа чекає на другу дитину
- Гурт QARPA з програмою «Mama Cum Back» у Києві
- Ірена Карпа: Ця влада є антиукраїнською і окупаційною
- Ірена Карпа: «Життя надто коротке, щоб присвячувати його кар´єрі»
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем