Цього разу партнерами харківського письменника став харківський же електронно-етнічний гурт «Ойра», Андрій Кириченко (музика) та київська художня студія «Антресоля» (відео-арт).

Умовно київський вечір можна було б назвати «Закінчення мандрівки», оскільки він став завершальним етапом всеукраїнського туру виконавців.

Сергій Жадан: «Організовувався цей тур спонтанно - за допомогою друзів у різних містах. На жаль, всі ми трішки зайняті й вирватись на довшу поїздку не маємо можливості. Але дуже вже хотілося презентувати цей матеріал. Виступали ми в п’ятьох містах: почали з Харкова, а потім були Дніпропетровськ, Полтава, Луцьк і Київ .»

Взагалі слід сказати, що співпраця Жадана з «Ойрою» нараховує вже не один рік, і не один виступ. Перші тексти для гурту письменник написав, за його словами, років 12 тому. Проте ця співпраця якось гальмувалась іншими проектами, тому деякі з написаних тоді речей чекали свого часу ціле десятиліття. Неквапна робота над виходом цього цілісного, композиційно продуманого проекту почалася близько двох років тому, і оце аж тепер він став готовий для показу ширшому колу поціновувачів. І слід сказати, викликав у них значний інтерес.

Найбільшою інтригою вечора, окрім того, як звучатимуть усі ці інструменти та що вони гратимуть, була, власне, можливість  такого синтезу. Всі, хто зайняв столики та повністю виповнив залу, добре пам’ятали загалом дуже вдалий досвід виступів Жадана із «Собаками у космосі», коли динамічні тексти отримали відповідний музичний супровід. Тепер же викликали зацікавлення, якщо не настороження, слова «електронно-етнічний» (особливо другий компонент) у назві гурту. Уявити собі соціальні балади Жадана, його кримінальні епоси чи переосмислені у тій же кримінальній стилістиці біблійні сюжети (а саме такими були домінанти в останньому етапі творчості письменника, які, без сумніву, стали одним із найвищих її, творчості, досягнень), у супроводі етноінструментів та жіночого народного вокалу було справою не з легких. Надто вже відмінний від цього образ витворив сам Жадан у колективній свідомості своїх шанувальників. Тому атмосфера до початку виступу була просто наелектризована очікуваннями.

Скептики, які попередньо встигли відмовити проектові в органічності, мусили переоцінити свої погляди вже по кількох перших композиціях: після першого вірша без супроводу, кожна наступна композиція поступово, одна за одною, обростала звучанням усе більшої кількості інструментів, усе ширшим емоційним діапазоном. У кількох композиціях Жадан навіть заспівав, а в одній виконав соло на якомусь екзотичному інструменті.

Наскрізною темою проекту, звідки і назва, стала тема подорожі. І не важливо, була то буквальна морська мандрівка чи символічна внутрішня, а атмосфера долання шляху, неодмінно супроводжувана у Жаданових віршах замисленням і задивленням, у музичних вирішеннях була підхоплена і відтворена дуже тонко. І хай місцями внутрішня боротьба і динаміка тексту виривались за межу музики, звучали якось осібно, якось збоку, проте таке уповільнення «мандрівки» дало можливість слухачам по-новому подивитись на поезію Жадана. Головне, на що змусив звернути увагу саме такий музичний супровід – це дуже тісне переплетіння її філософічності із інтимністю. Кожен, будь то останній негідник чи перший серед авторитетів, напівживий кочегар чи вже мертвий браток – усі в Жадана якось особливо відчувають життя, його безглуздість, але в той самий час аж нестерпну красу, усі, у найглибшій своїй сутності, по-екзистенціалістському спокійні, не залежно від того копають вони зараз вугілля, чи розстрілюють конкурентів. От цей тяжко вловлюваний глибинний спокій, бачиться, і є тим, що поєднував ці позірно різні явища слова, музики і відео ув одне ціле.

Усі ж, хто не потрапив на вечір і хоче переконатись у правдивості всього тут сказаного, у майбутньому матимуть таку можливість. Письменник і музиканти планують зайнятись сценічною роботою, і вже скоро, надіймося, світ побачить їхній спільний диск.

Сергій Жадан на запитання чи планується вихід проекту студійним диском відповів: « Так, планується. Більше того - в процесі підготовки до виступів ми, крім наших музичних речей, створили паралельні композиції - вірші з мінімалістичним музичним супроводом. Так що несподівано з’ясувалось, що в нас є матеріалу аж на два диски. Тепер думаємо, де і як їх видавати .»

А от щоб побачити калейдоскопічні відеоряди від «Антресолі», які підсилювали атмосферу внутрішньої боротьби, мінливості вірша й світу, слід було прийти на вечір, бо вони собі місця на диску навряд чи знайдуть. 

Роман Романюк