Re: цензії
- 22.08.2026|Марія Федорів, письменниця, редакторкаОдного разу ти знайдеш цей щоденник: маленькі клаптики вдячності за трансформації
- 21.08.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДитячий світ недитячого поета
- 21.08.2026|Наталія МартинюкПравда і вигадка у книжці Володимира Даниленка «Ліки від любовної лихоманки»
- 19.08.2026|Людмила Даниленко, літературознавиця«Обійми мої – це твоє укриття»: образ прифронтового Запоріжжя в поетичній збірці «Ми є» Валентини Вісленко
- 19.08.2026|Олена ВолинськаДиво, що рятує від прірви
- 14.08.2026|Тетяна Безушко-ГрабНезламна Олена Пчілка: відгук на роман «Мармурова жінка»
- 08.08.2026|Юрій Горблянський, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана ФранкаІсторична реконструкція націєтворчих змагань в ретроромані Юрка Вовка (Юрія Зилюка) «Передбачення Курта Зіберта»
- 06.08.2026|Віктор ПалинськийІноземець
- 04.08.2026|Тетяна Мороз, письменниця, книжкова оглядачка, бібліотекаркаСтрокате літо під однією обкладинкою
- 02.08.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун лікарка-психіатриня, психотерапевтка, письменницяПісля цієї книжки хочеться подзвонити мамі
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Борис Акунин. Город Львов
На прошлой неделе я съездил во Львов – по профессиональной надобности, но заодно, конечно, и посмотрел всё интересное, что успел. Хочу поделиться впечатлениями – очень поверхностными и не исключаю, что неверными.
Про то, какой Львов красивый, рассказывать не буду - вы и без меня знаете. Замечу лишь, что он и вправду город львов. Их там, уверен, самое большое поголовье за пределами африканского континента.
С самого начала мне привиделась в старом Львове какая-то трудно дефинируемая странность, к тому же смутно знакомая. Побродив по улицам и поглазев на людей, я понял, в чем дело.
Этот город построен не предками нынешних жителей . Его строили не для тех, кто там сегодня обитает .
Львовяне, которых я видел, - дети и внуки западноукраинских крестьян из окрестных сел и приезжих с востока. А выстроили эту обветшалую, но прекрасную габсбургско-пилсудскую фантазию немцы, поляки и евреи. Их никого здесь больше нет. Одних убили, других выслали, кто-то сам уехал. Осталась только ностальгия по прошлому, которой Львов переполнен до краев - на мой вкус, даже слишком, во вред дню сегодняшнему.
Этот диссонанс показался мне смутно знакомым потому, что примерно то же чувство вызвал у меня Ленинград, когда я впервые попал туда в семидесятые годы: город приезжих. Но про Питер как-нибудь в другой раз. Меня же очень интересовала Украина. Три месяца назад я был в Севастополе и ее там не увидел. Зато я слышал, что настоящую украинскость нужно искать именно во Львове. Мне очень хотелось понять или хотя бы ощутить, что это такое.
Ни черта я не понял и мало что ощутил - слишком короток был срок. Мне показалось, что украинцы похожи на россиян, как однояйцевые близнецы: тот же культурный багаж, те же книжки в детстве читали, те же фильмы смотрели, даже телепередачи у нас (вздох) те же самые.
Но есть и два серьезных отличия - одно со знаком плюс, другое со знаком минус. (Нефтегазовую ренту не считаю, потому что она для России разом и плюс, и минус).
Украинцам очень повезло в том, что они не тащат на себе тяжеленный груз имперского сознания. Это наследие СССР целиком и полностью досталось жителям РФ, и мы безропотно, даже охотно кряхтим под этой ношей.
Главная же проблема Украины, по-моему, состоит в том, что эта большая страна не объяснила ни миру, ни самой себе, чем она, собственно, является. Понимаете, к России можно относиться как угодно, но объяснять, что такое Россия и русскость, никому не нужно; набор клише и легко опознаваемых символов отлично известен.
А вот что такое «украинскость», что объединяет людей, живущих на этой территории, и куда они все вместе хотят двигаться, внешнему миру пока неясно. Я пообщался с очень симпатичной львовской профессурой, которая у нас тут слывет рассадником украинского национализма, и был удивлен, когда убедился, что вопрос о национальной украинской идее погружает их в задумчивость. А ведь новой, только зарождающейся стране без ясности в государственной и культурной самоидентификации обойтись невозможно. Подумав, один из львовян сказал: мы - страна, возникшая на перекрестке культур и стыке империй, поэтому наш лозунг должен быть «мультикультурализм и терпимость».
Лозунг хороший, мне нравится. Но я не знаю, насколько его разделяют украинцы за пределами профессорского круга. Поэтому хочу обратиться к украинским читателям моего блога с вопросом: а как бы вы сформулировали «украинскую идею»? Какой, по-вашему, должна стать Украина?
А еще интересно узнать, как к Украине относятся российские читатели; для них (то есть для вас) - недельная голосовалка. У неукраинцев и нероссиян прошу извинения за то, что они остаются в стороне.
Пожалуйста, не рассматривайте заданную тему как коварный троллинг в жанре «а-спорим-не-подеретесь!». С тем же, кто попытается устроить в комментах рубку хохлов с москалями, модератор поступит так, как в Запорожской Сечи обходились с убийцей своего брата козака.
Борис Акунин
Додаткові матеріали
- Акуніна «розпіратили» у Києві
- У грудні вийде новий роман Акуніна про Фандоріна
- Акуніна не пустили до Узбекистану, щоб він не написав «щось не те»
- Книги Дар’ї Донцової – лідери 2009 року в Росії
- Борис Акунін видасть свій блог окремою книгою
- Борис Акунін вступився за Михайла Ходорковського та Платона Лебедєва
- Японський фонд відзначив Бориса Акуніна премією
- Борис Акунін визначив героїв: Сусанін, Гагарін, княгиня Ольга і Сахаров
- Борис Акунін визначив ідеал жінки та чоловіка: Скарлет та Фандорін
- Акунін хоче звільнити Ходорковсього та Лебєдєва
- Новий роман Акуніна став лідером продаж
- Борис Акунін. «Сокіл і Ластівка»
Коментарі
Останні події
- 23.08.2026|14:30Видавці просять Зеленського скликати РНБО через критичний стан книжкової галузі
- 19.08.2026|13:05Василь Терещук: «Поезія - це завжди вихід поза рамки»
- 17.08.2026|13:18Дівчина, яка не витримала власного життя: Гейден Панеттьєр, Кличко і Україна
- 16.08.2026|21:26Література на смак — у прямому сенсі. І це не жарт
- 14.08.2026|11:19Від вікторіанської класики до богинь Олімпу: які книжки видавництво READBERRY готує на осінь 2026 року
- 14.08.2026|11:16Розпочався конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2026 рік
- 13.08.2026|16:17Від полиці до читача: українська книга без кордонів
- 11.08.2026|08:03«Книжка року’2026» Тиждень книжкової моди: Лідери літа у номінації «Красне письменство»
- 10.08.2026|20:33BestsellerFest у Львові: спалені ворогом книжки, довжелезні черги по автографи і пів мільйона для «Азову»
- 10.08.2026|20:30Yakaboo Publishing видає книжку «Привиди Бахмута: спогади снайпера» — особисту історію командира легендарного підрозділу
