Re: цензії
- 08.05.2024|Віктор ВербичЕпоха і народ – крізь призму долі однієї людини
- 07.05.2024|Ігор ЗіньчукВогонь українства
- 07.05.2024|Ігор ЧорнийШукайте жінку
- 06.05.2024|Віктор ВербичРута Ружин - українська міс Марпл: екскурс у світ двох романів Надії Гуменюк
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
Видавничі новинки
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
Літературний дайджест
«Українське Полісся. Те, що не забувається» – про загублений острів серед моря лісів
Нова книжка з серії „Унікальна Україна” видавництва “Наш Час”: не забудьте познаймитися з перлинами півночі нашої країни!
«Українське Полісся. Те, що не забувається» – так зветься нова книжка Лідії Орел, помітного знавця Полісся, учасниці численних чорнобильських експедицій, етнографа, старшого наукового співробітника Національного музею народної архітектури та побуту. Видання розповідає про суперечливий і загадковий краї української Півночі.
Коли поїхати, наприклад, на північ Житомирщини, то на вас чекає майже загублений острів серед моря лісів – Словечансько-Овруцький кряж. Ця особливість рельєфу може виступати символічним вираженням суті цілого регіону – Полісся. Адже гарно підкреслює не тільки його природну (ліси, болота), але й досить тривалу культурну ізольованість. Полісся має особливу ідентичність, поліщуки з неохотою сприймають будь-які вторгнення та зміни у їх звичному укладі. Ще на початку ХХ століття уродженка цієї землі, Леся Українка, записала у своєму щоденнику одну коротку, але досить вичерпну фразу про Житомир: „у всьому відчувається якась патріархальна тиша”. І якщо у містах відчувалась „тиша”, то в лісових селах і хуторах вочевидь буяла глушина і жили герої „Лісової пісні”.
Звісно, багато що змінилося із давнини, і сьогодні нащадки „упокорених” древлян ставлять у Коростені пам’ятник княгині Ользі...
Та повернімося до книжки. У „Тому, що не забувається” можна прочитати про історію поліських територій, про особливості архітектури, фольклору, народних ремесел, менталітету місцевого населення. Тут є інформація та ілюстрації, наприклад, про унікальну дерев’яну хату XVI століття, про різні конструкції сволоків, вікон, замків, про старовинну курну систему опалення. Були серед поліських хат, до речі, й типові „хатки баби Яги” – на характерних підпорах. Здається, більшість описаних у книжці зразків поліської архітектури сьогодні перебувають у Києві, в музеї у Пироговому. Там відділ „Полісся” знаходиться майже на такому самому відшибі музею, як і реальне Полісся „на відшибі” української географії.
Поліський фольклор цікавий не лише своєю старовиною, специфічною музичною побудовою, темпом, а й мовою. В ній є потужні елементи місцевих діалектів і впливи білоруської, російської, польської мов – усі досить екозтичні, але цілковито зрозумілі для будь-якого носія „пересічної” української.
Цікаво, що тут Лідія Орел не оминула дещо „політично слизької” теми тих чималих частин Полісся, які не ввійшли до України. Такі території є і в Польщі, й особливо у Білорусі, і в Росії. Скрізь у цих країнах поліщуки зберігають свою особливу ідентичність, а часом її можна пенвою мірою назвати й українською. Не пропустіть заразом сумної та смішної напівлегенди про те, як Микита Хрущов, тодішній керівник УРСР, за часів Сталіна намагався „відкусити” для України більшу частину відібраних у Польщі 1939 року територій. Керівники Радянської Білорусі обурювалися, мовляв, надто мало нам залишається, Хрущов продовжував наполягати, і тоді Сталін запитав, чому це товариш Хрущов так хоче збільшити територію України – чи не прихильник він доктрин таких персонажів, як гетьман Скоропадський чи отаман Петлюра? Наляканий червоний „віце-король” одразу погодився з кордонами, накинутими з Півночі. Приємно, що Лідія Орел, переповідаючи цю історію і взагалі розмірковуючи над державними кордонами на Поліссі, не зводить діло до вульгарних обвинувачень на кшталт „забрали нашої земельки”. З одного боку, вона чітко визнає, що всі поділи Полісся відбувалися геть без урахування думки самого місцевого населення, що Україна не може безапеляційно претендувати тут на гегемонію. З другого боку, не забуває і про діяльність на нинішньому півдні Білорусі загонів УПА, про мовні особливості півдня Росії та інші виразно українські прояви на неукраїнській частині Полісся.
Мультинаціональне обличчя Полісся показує себе в книжці не раз. У тому числі й, наприклад, вкрапленнями польських або чеських поселенців. Перші часто в певні історичні періоди почували себе серед українців справжньою „елітою”. Втім, і серед поліських українців збереглося чимало родин з іще старої руської шляхти.
Ще один географічний момент. Лідія Орел – одна з тих авторок, котрі щасливо „не забувають” і про лівобережне Полісся, що на Чернігівщині та Сумщині. Адже в розмовах про розмаїття українських регіонів про ці області часто або зовсім не згадують, або парадоксально відносять їх до Східної України. У „Тому, що не забувається” лівобережному Поліссю присвячено чимало сторінок, хоча й тут воно все одно залишається трохи збоку.
А Чорнобильська зона постає таким собі „втраченим раєм” – і для дослідників, і для туристів, і, передусім, для самих її мешканців. Порівняно близька до Києва територія, здавалося, як слід вивчити її устигнеться завжди… Так здавалося до 1986 року, а сьогодні як культурне явище прип’ятське Полісся майже цілком загинуло – на цих землях лишилося надто мало людей, переселенці великою мірою свою культуру втратили (та й перед аварією чорнобильські поліщуки активно долучалися до процесів асиміляції), зразки архітектури й матеріальної культури в кинутих селах і містах руйнуються.
Книжка «Українське Полісся. Те, що не забувається» не претендує на роль повноцінного путівника Поліссям. На такий, певно, ще чекати й чекати. Але вона – непоганий „Вступ до півночі”, ідеальне чтиво перед подорожжю до країни лісів, боліт і річок. Відверто кажучи, в неї могли би бути якісніші ілюстрації, а текст місцями недостатньо „популяризаторський” (мається на увазі не спрощеність, а більш послідовне роз’яснення складних речей “неофітам”). Та в будь-якому разі це видання прикрасить полицю кожного любителя подорожей, історії та культури, і навряд чи на тій полиці залежиться.
Коментарі
Останні події
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"