Про це я прочитала на блозі письменника Сергія Пантюка на “Українській правді”, згодом – у колонці письменника Івана Андрусяка на “Буквоїді”, на сайтах “Інша література”, “Друг читача”… Письменницька громадськість стала на захист “своїх”. Марина – поетеса, аспірант Інституту мистецтвознавства та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, член Спілки письменників України; Юрій – куратор молодіжних ініціатив видавництва “Смолоскип”, письменник, директор Ірпінського семінару творчої молоді, тюрколог.

Саме до них у понеділок, о шостій ранку, прийшли з обшуком і вилучили, згідно з протоколом, системний блок комп’ютера, 3 флешки, 21 CD-диск, 5 мобільних телефонів, 24 записники, зокрема і з віршами, фотоапарат, фотоплівки, негативи...

Чому зацікавилися саме цією сім’єю? На сайті “Буквоїд” письменник Іван Андрусяк написав, що давно знає Марину та Юрія “як облуплених”. Під підозру вони потрапили, мабуть, тому, що їздили з Борисполя у Запоріжжя святкувати Новий рік разом із батьками Марини (вона родом із Запоріжжя). Оті блокноти із віршами вразили багатьох. Іван Андрусяк пише, що саме цей факт “вражає своєю нереальною, несусвітньою, неймовірною, фантастичною дикістю”. Тим більше, що і підозри у тероризмі виглядають не менш дико. “Ніколи Марина і Юрко не займалися політикою, – пише Іван Андрусяк. – Хоча, як і всі люди з культурного середовища, вони є щирими, органічними українськими патріотами, та все ж конкретна політична діяльність, ба навіть просто членство в якійсь із політичних партій чи громадських організацій ніколи їх не приваблювало”.

Ще одна подія може бути розцінена як чергова ланка у ланцюжку “попереджень” творчій інтелігенції. Маю на увазі абсурдні розшуки міліції на тему: “Де перебуває громадянка М. Матіос?” – за старою адресою письменниці, з опитуванням сусідів… А це триває серіал, про перебіг якого разом зі своїми коментарями поділилась на сайті “Кореспондент” письменниця, поетеса та перекладач Євгенія Чуприна. “Сильну жінку переслідують комуністи – як ефектно це виглядало б у романі, і як нездарно вийшло у житті” – з цього починає Євгенія свою статтю “Не просто Марія”. І висновок робить абсолютно логічний – ситуацію не можна випускати з-під контролю!

Ми і справді не лише усе бачимо та чуємо, ми починаємо реагувати на агресивні подразнення як громадянське суспільство, яке швидко дорослішає, немов той підліток у проблемній сім’ї. Нещодавно в гостях у “Високого Замку” побував письменник Андрій Курков. Ми говорили і про конфлікт, що виник у Шевченківському комітеті між новим головою Борисом Олійником і вже колишнім заступником голови Марією Матіос. Але в тому- то й річ, що низка конфліктів почалася після того, як Марія Матіос наполягла на прочитанні листа від Оксани Пахльовської, образливого для Януковича, на цьогорічному врученні Шевченківської премії. А далі пішло-поїхало, та ще й з такими дивними викрутасами, як вимагання ветеранів війни вилучити книжку, в якій письменниця образливо (чому образливо?) назвала стелу обеліском.

У такий час живемо, що усе залежатиме від нашої реакції на події. На зустрічі у редакції Андрій Курков порівняв кроки нової влади з експериментами доктора Менгеля: влада, мовляв, штрикає голкою тіло народу і перевіряє, чи можна глибше штрикнути, чи вже ні. Промовчать?.. Не промовчать?..

Галина Вдовиченко