ХІІ Київський міжнародний книжковий ярмарок «Медвін–2009», згідно з програмою, відкрили зранку 5 листопада в експоцентрі «Спортивний». Людей, на превеликий жаль, було негусто. 170 видавництв подали заявки на участь у «Медвіні», з них прибуло всього 132. Деякі видавничі ятки на кшталт «Зеленого пса» сумно виглядали своїх господарів: брати Капранови у перший день так і не представили свого видавництва. Консультанти тих видавництв, які все ж таки прибули на «Медвін», спершу ніби за наказом сиділи у масках, а вже під вечір, зрозумівши, що відвідувачів обмаль і всі з них здорові, як котигорошки, познімали марлеві пов’язки. Життя, хоч і повільно, однак вирувало. Зрештою, яка користь книгам від метушні відвідувачів? У натовпі і штовханині нічого не розгледиш, а відтак нічого не купиш за видавничими цінами. А тут, куди не повернеш, все для тебе. Тільки щоб гроші в гаманці були.

«Я фаталістка. Фіолетова і безгрипозна»

На відкритті Едвін Задорожний, генеральний директор виставкової компанії «Медвін», зазначив, що книжковий ярмарок відбувався і в скрутніші часи, тому не хотілося б, щоб це «свято книги» відмінили цього разу. А те, що культурно–розважальні програми довелося викреслити, можна сприйняти як своєрідний експеримент. Коли, як не сьогодні, на ярмарку книга займатиме своє почесне перше місце, без ніяких піарних «примочок». Письменник Лесь Танюк назвав книжковий «Медвін» єдиною показовою виставкою, де немає політичного бомонду, якого книга зазвичай хвилює у ролі дорогого модного аксесуара. «Такий книжковий ярмарок — місце для високої літератури та розумної книги, і це засвідчує діяльність нової України без пострадянського присмаку», — зазначив у привітальному слові Танюк. На «Медвіні» однією з перших презентацій була саме його.

З 1954 року Танюк щодня веде суспільно–політичний щоденник. Тиждень тому у видавництві «Альтерпрес» вийшов друком 14–й том його «Щоденника». Заплановано 60 книг. «Мене завжди запитують, скільки збираюся жити, щоб написати 60 томів. Насправді рукописами маю забиту цілу шафу. Якщо б усе добре пішло з фінансуванням, ми б за рік видавали по 10 томів», — пояснив на презентації Танюк. У видавництві кажуть, що «Щоденники» цього автора масового читача не цікавлять. «До кінця року видамо 15–й і 16–й томи. У 2010 маємо надію зробити до 20–го тиражем у 1000 примірників. Фінансує їх частково дер­жава, частково ми, частково Танюк. На ярмарку «Щоденника» ніхто не купує. Розвозимо по наукових бібліотеках України. Але щоб люди знали, що це за книги і де їх знайти, маємо за обов’язок презентувати «Щоденник» на ярмарку», — аргументували в «Альтерпресі».

Якщо книги Танюка на «Медвіні» більше для «галочки», то є світові бестселери, за якими відвідувачі спеціально приходять на виставку. У видавництві «Країна мрій» найпопулярніші книги Стефані Маєр. «Купуйте «Сутінки». У нас ця частина «Сутінкової» саги Маєр закінчуються. Привезуть із друкарні через місяць. А бестселер смачнющий. Не пошкодуєте», — прибалікують дівчата з «Країни мрій». «У суботу з Харкова мають привезти найсвіжішу — третю — частину «Затемнення». Ми б хотіли організувати симпатичну презентацію з вампірами і кров’ю, але через наказ про відміну масових заходів обмежимося стриманими коментарями на стенді», — кажуть видавці «Країни мрій». До речі, з усіх видавництв з популяризацією своїх авторів «Країна мрій» попереду. На їхньому стенді без перерви хтось щось говорить, письменники спілкуються з читачами, а консультанти тим часом театралізовано демонструють новинки. Письменниця з Євпаторії Маріанна Малина, яка перемогла на «Коронації слова», намагається кожному зацікавленому пояснити, хто такі «Фіолетові діти». Цікавлюся, чи не боїться захворіти. «У нас в Євпаторії люди мають здоровий імунітет, ніякі віруси не чіпляються. Я — фаталістка. Якщо маю захворіти, то захворію у пов’язці, не виходячи з дому. Якщо не маю, то хоч у губи цілуватиму хворих на чуму, залишуся здоровою», — зазначає Малина.

Стус із Польщі

Літературний журнал «Ки­ївська Русь» нарешті презентував свій останній номер Polska. За рік головний редактор Дмитро Стус через фінансові труднощі видав усього чотири номери — «Межичасся», «Гламур», «Перезавантаження» і останній часопис присвятив польській літературі і публіцистиці. «Polska — це те, що лежить на поверхні, але ми нічого не знаємо. Я був приємно шокований від польської публіцистики. Коли Анна Лазар, заступник керівника Польського інституту в Україні, запропонувала мені тексти, я зрозумів: такого рівня публіцистики у нас немає і ближчі 10 років не буде. У журналі немає польських популярних авторів, яких ми знаємо. Для українського читача цей номер — відкриття Польщі інакшої. Репортаж Яцека Гуго–Бадера із подій на донецькій шахті ім. Засядька показав, наскільки глибоко і професійно працюють поляки. В Україні нічого подібного навіть приблизно не друкувалося. Своїм студентам цей номер я показую як зразок літератури і журналістики», — розповів на презентації Стус.

Більшість із видавництв всі новинки готують на Львівський форум. Та на «Медвіні» нових книг із ще не висохлою фарбою теж удосталь. «Грані–Т» до Львова не їздили, отож на «Медвіні» новинок у них найбільше. «Налітайте, свіженькі, як пиріжки», — жартують дівчата. Книгомани вперше побачили «Риби» Олеся Єльченка, «Фадо» Анджея Стасюка, «КГБ та інші» Ігоря Помаранцева, «Путівник по Полтавщині». У видавництві «Смолоскип» на днях вийшли Миколи Неврли «Минуле і сучасне. Збірник слов’янознавчих праць», Антоніни Листопад «Соловки». Є ще й свіжа поезія, яку мали на «Медвіні» читати молоді поети, але хтось із авторів прихворів, і смолоскипівці відклали поезію до сонячних днів.

Якщо хвороби вас не лякають, «Медвін» готовий приймати відвідувачів до 8 листопада включно.

До речі

Шкляр однією книжкою на два видавництва

У видавництві «Ярославів вал» купують лише три найновіші книги — Олександра Скрипника «Український слід у розвідці», Валерія Гужви «Стигма. Привид Шекспіра» і Василя Шкляра «Чорний ворон». Навпроти полички з новинками «Ярославого валу» висить на цілу стіну афіша від «Клубу сімейного дозвілля», де великими літерами написано: «У суботу зустріч із Василем Шклярем. Відомий письменник презентує новий роман «Залишенець». Як з’ясувалося, це одна й та ж книга, тільки під різними обкладинками. Василь Шкляр одночасно підписав два договори і тепер не може натішитися, яким накладом вийшов його новий роман у двох різних видавництвах. Не вороном, а справжнім лисом виявився наш порядний і добре відомий Шкляр.

Ольга Жук 

Фото: umoloda.kiev.ua