Різдво – це особливий час. І не лише тому, що в повітрі витає відчуття свята, що загортаються подарунки, блимають світелка, звучать колядки, печуться пампухи, вудяться шинки та ковбаси. Різдво – це ще один шанс спинитися і переосмислити рік, стосунки, життя. Це ще один шанс, спосіб віднайти ґрунт під ногами, наважитися на невідоме, наважитися на те, що про мене, найважче – бути собою.

Наша з Уляною (Горбачевською. –  Ред .) книжка не відкриє Америки, не розкриє особливих таємниць, не дасть готових відповідей, але вона точно може стати тією цеглинкою, наріжним каменем до власного фундаменту. Чому? Бо вона максимально чесна, бо в ній мало персоніфикації учасників, лише суть, серцевина, основне, базове, вічне. І якщо один відомий джазовий дослідник характеризує джаз як синтез «білої» та «чорної» музичної культури, то я дозволю охарактеризувати нашу книжку як синтез минулого, теперішнього і майбутнього. Вже ні для кого не є таємницею, що вчиняючи осмислені дії в теперішньому, ми впливаємо як на майбутнє, так і на минуле водночас.

То чому ця книжка для діток також? Тому що пора перестати думати, що діти чогось не розуміють, до чогось не доросли, що щось їм не доступне. Перестати перебирати відповідальність за те, що не наше, на себе. Дозволити їм (дітям) самим вирішувати, на яку глибину вони готові пірнути, розглядаючи ілюстрації до Мозаїки Різдва, вчитуючись у тексти коляд, ірмусів, церковних напівів, слухаючи заворожуючі голоси своїх однолітків та космічні звуки джазових інструментів. Дозвольте їм це зробити, і ви будете вражені від того, як далеко вони можуть піти, якими глибокими можуть бути їхні переживання, якими відкритими є їхні серця. Ви будете зачарованими від того, як сильно вони потребують тієї свободи, як їм бракує в цьому вашої підтримки. І ви будете захоплені від того вибору, який вони робитимуть в життя вже геть іншими, вільними людьми. Адже джаз – музика вільних.

Просто дозвольте їм це!)))

П.С.: прослухати кілька колядок можна тут.

Христина Лукащук