Хто ґрунтовно цікавиться чи вивчає європейську класичну літературу, мусить неодмінно ознайомитися з прозою австрійського письменника Йозефа Рота, три романи якого — «Марш Радецького» (переклад Є. Горева), «Ціппер та його батько» (переклад Є. Поповича) та «Гробівець капуцинів» (переклад І. Андрущенка) побачили світ. Написані ще в 1920-х і 1930-х роках, вони прийшли до українського читача лише тепер, відкриваючи широкому загалу ім’я практично невідомого письменника і журналіста єврейського українського походження, призабуту добу Австро-Угорської імперії, талановито відображену у згадуваних творах, а ще — неповторну авторську літературну палітру.

Мойсей Йозеф Рот народився 1894 року в містечку Броди, що на Галичині, в сім’ї ортодоксальних євреїв. Здобувши освіту спочатку у Львівському, а згодом у Віденському університетах, він досить швидко зробив успішну кар’єру журналіста. Але до того Й. Рот став учасником Першої світової війни у якості військового кореспондента. Його блискучі репортажі із зони бойових дій не лише створили йому репутацію талановитого хронікера, а й заклали основу майбутньої доволі солідної літературної спадщини. За життя Йозеф Рот написав шістнадцять романів, чимало оповідань, рецензій, репортажів, судових звітів тощо.

«МАРШ РАДЕЦЬКОГО»

Твір «Марш Радецького» невипадково має таку назву. Військовий марш є справжнім символом Австро-Угорської імперії, підданим якої був Йозеф Рот. Цей музичний твір, написаний знаменитим композитором Йоганном Штраусом, присвячений австрійському фельдмаршалові Йоганну Радецькому (1766—1858 рр.), котрий уславився не лише в Австро-Турецькій війні, а й у придушенні повстання італійських революціонерів, які намагалися скинути австрійське ярмо.

Дія в романі відбувається на східних теренах імперії — в Моравії, в якій у ті часи, як і в Україні, існувало містечко під назвою... Біла Церква, і куди для проходження військової служби потрапляє головний герой твору — лейтенант Карл Йозеф фон Тротта. Денщиком у нього служить українець Онуфрій — малоосвічений селянин, чия сім’я либонь через злидні не мала змоги відкупитися від військової повинності.

Але найбільш знаковими персонажами в «Марші Радецькому» все ж є два інших героя — це батько лейтенанта, окружний начальник провінційного міста барон фон Тротта і Сиполє, і сам цісар Австро-Угорської імперії — Франц Йосиф І. Ці два образи, майстерно висвітлені автором роману, насправді уособлюють тяглість австрійської імперської державності і свідчать про те, що Йозеф Рот назавжди залишився прихильником монархії й доволі критично ставився до будь-яких революційних рухів, які на той час паралізували більшість європейських країн...

«ЦІППЕР ТА ЙОГО БАТЬКО»

У романі «Ціппер та його батько» розгортається справжня сімейна драма в міжвоєнній Австрійській республіці. Він — Арнольд Ціппер, пересічний городянин, котрий так і не опанував якоїсь постійної спеціальності, щоб досягти матеріального достатку. Вона — Ерна Вільдер, творча натура, намагається зробити успішну кар’єру театральної актриси. Перед нами абсолютно протилежні характери людей, котрі сяк-так якось уживаються...

До речі, Йозеф Рот здобув авторитет як фаховий мистецтвознавець завдяки своїм змістовним оглядам вистав, які з успіхом йшли на сценах Відня, Берліна та Парижа. Виникає очевидна паралель між Ерною, котру спіткала трагічна доля у фіналі роману, і красунею-дружиною Й. Рота — Фредерікою Райхлер. Якщо для однієї неможливість грати на сцені театру та кіно після отриманих важких травм на знімальному майданчику означає кінець творчої кар’єри і повне забуття, то для другої трагедією стала прогресуюча форма шизофренії. 1922 року Йозеф Рот одружився з Фредерікою Райхлер, сімейне щастя яких тривало недовго. 1930 року Фредеріка потрапила до психіатричної лікарні, з якої їй не судилося вийти. Після приходу до влади нацистів вона стала жертвою так званої євгенічної програми умертвіння людей з психічними відхиленнями. Неможливість емігрувати до Франції разом з ураженою хворобою дружиною душевно надломила Йозефа Рота. Він починає безбожно пиячити й поступово перетворюється на хронічного алкоголіка...

«ГРОБІВЕЦЬ КАПУЦИНІВ»

Сьогодні складно з’ясувати у значному обсязі літературознавчих праць, присвячених прозі Йозефа Рота, за яких обставин виникла ідея написати роман «Гробівець капуцинів». Відомий у Європі склеп, розташований у старовинній частині Відня, має саме таку назву, і письменник дав її своєму твору. Ось уже кілька століть поспіль ченці римо-католицького ордену оберігають місце спочинку нащадків королівської династії Габсбургів. По суті, назва роману є своєрідною метафорою, яка фіксує перервність цілої історичної епохи, свідком остаточного занепаду якої став Йозеф Рот. «Гробівець капуцинів» являє собою зразок соціально-філософського роману.

Оглядаючи творчість Йозефа Рота, варто звернути увагу і на стилістичні особливості його прози. Насамперед слід відзначити глибоке знання автором побуту, характерного для буржуазного середовища тодішньої цісарської Австрії. Письменник скрупульозно описує обіди, бали, паради, азартні ігри — всі ті речі, які були реаліями життя габсбургської аристократії...

Таким чином, варто пишатися тим, що Галичина та сусідня Буковина на межі двох минулих століть дали світові таких талановитих письменників, як Йозеф Рот, Бруно Шульц, Карл Францоза, Леопольд фон Захер-Мазох... І хоч писали вони німецькою, польською та єврейською мовами, але це жодним чином не применшує їхнього внеску у вітчизняну культуру. Адже народилися вони на споконвічних українських етнічних територіях і перші кроки до свого світового визнання зробили саме на землі Прабатьківщини

Тарас Головко