Як відчути їх у нашому буденному житті? Можна домогтися бажаного ефекту за допомогою «вибухових» книжок, що пройшли перевірку на інших читачах. Отже, 10 «пігулок» проти емоційного голоду. Ми попросили наших друзів та читачів розказати, які книги викликали у них такі почуття: страх, гнів, радість, любов, допитливість/цікавість, гордість, здивування/почуття нового, відчай, почуття приємного/насолоду, сум/сором.

WoMo 

У кожного свій страх, а радість — одна 

Одразу стало зрозуміло, що певні жанри говорять до нас мовою певних почуттів. Так, романи чи дослідження про досягнення наших земляків фігурують у графі «Гордість»: так, наприклад, нам назвали «Green card» (Володимир Кошелюк), «Стартап на мiльйон. Як українці заробляють статки на технологіях» (Тимур Ворона),  «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни» (Павло Тутковський). 

У категоріях «Сум/сором», «Гнів», «Відчай», найчастіше зявляються книжки про війни, злочини тоталітарних режимів, боротьбу людини з системою: «Над зозулиним гніздом» (Кен Кізі), «Чи це людина» (Прімо Леві), «Архипелаг ГУЛАГ» (Олександр Солженіцин). 

Допитливість/цікавість, а також почуття нового здебільшого викликають книжки у жанрі нон-фікшену, які пропонують дослідити та вдосконалити певні аспекти нашого життя: «Включайся!» (Шеріл Сендберг), «Викинь мотлох із життя» (Марі Кондо), «Ефект плацебо» (Джо Диспенза). 

Здивування та відчуття нового зароджуються при читанні книг про незвичні інтимні та соціальні практики, ще б пак! Лідирують «Лоліта» (Володимир Набоков), «Тропік Козорога» (Генрі Міллер) та «Тато в декреті» (Артем Чапай). Були й письменники, які найчастіше з різними творами з`являлись одразу в декількох категоріях — майстри слова, здатні викликати усю гаму почуттів: Ніл Гейман, Еріх Марія Ремарк, Рей Бредбері та Олдос Хакслі. 

Перше місце по радості поділили між собою «Кульбабове вино» Рея Бредбері та «Сім років у Тибеті» Генрі Харрера, а ось щодо страху, то тепер у нас є ціла колекція трилерів за участю різноманітних психопатів. 

Коханець леді Чаттерлей

Девід Герберт Лоуренс, «Видавництво Старого Лева»

Роман-лідер у категорії «Кохання». Взагалі у цій категорії було названо багато романів з екзотичними локаціями. Наприклад, «Чаликушу, співоча пташка» або «Ти про море мені розкажи», події яких відбуваються у Туреччині; або «Світло Парижа«, або, навпаки, «Ніч у Лісабоні«. Проте цей класичний британський роман зібрав найбільше голосів, хоча його і не назвеш типовим романом про кохання. Скоріше, це роман про сексуальність, умовності, вірність собі, свободу. Трикутник тут достатньо незвичайний: молода гарна жінка, її чоловік, прикутий до інвалідного візка, та суворий лісник. У 1928 році книга, що описує відверті сцени у лісовій хижці, де відносини Констанції та лісника розвивалися з відома і навіть дозволу її чоловіка, була сприйнята як виклик суспільству, вилучена з продажу та заборонена цензурою, адже Констанція вирішила зв`язати своє життя з коханим чоловіком, а не лишатись у шлюбі. Тим не менше роман багато разів було екранізовано, і для багатьох він залишається знаковим твором. 

Жінки в горнилі моденізаціїпід. ред. Оксани Кісь, «Клуб сімейного дозвілля»  

Ця дивовижна книжка — результат праці кількох відомих українських дослідниць, які відкривають «приховану» історію України широкому колу читачів. «Прихована» історія — це історія тих, хто не мав права голосу, хто не творив історію. Це історія жінок. Зокрема, в книзі розміщено одинадцять розділів, присвячених аналізу подружніх стосунків в українській селянській родині, де жінка далеко не завжди були тою славнозвісною «шиєю», висвітленню емансипаційних процесів на Галичині, вивченню значення освіти жінок на зламі століть, гендерній політиці радянської влади, жіночому досвіду виживання під час Голодомору, в окупації, в таборах ГУЛАГу та досвіду боротьби у національному підпіллі. І, звичайно, той факт, що жінки повертаються в Історію, не може не викликати в нас почуття гордості. 

Цинкові хлопчики Світлана Алексієвич, «Віват»  

Відчай. І знаєте чому? Тому що історія про афганську війну може повторитися у будь-який момент. Лауреатка Нобелівської премії з літератури 2015 року, письменниця-документалістка Світлана Алексієвич, у цій книзі розповідає про війну, яку було приховано від власного народу: про війну радянських військ в Афганістані. У ній автор поясню, чому так легко ллється кров знову і знову на теренах колишньої імперії: «тому що ми або воювали або готувалися до війни. Ніколи не жили по-іншому. Наші герої, наші ідеали, наші уявлення про життя — воєнні». 

Ловець повітряних зміїв

Халед Госсейні, «Видавництво Старого Лева» 

Найчастіше згадуваний роман у категорії «Сором»: в ньому йдеться про дружбу і про те, як її можна зрадити через власну малодушність. Одного разу афганський хлопчик Амір не втрутився і не захистив свого найкращого друга Гассана. Це відступництво буде переслідувати його все життя, навіть коли він стане дорослим чоловіком в Америці, аж доки він не вирішить зробити те, що зможе виправити давню помилку. «Ловець повітряних зміїв» вийшов у 2003 році і два роки поспіль очолював список бестселерів The New York Times. 

Камасутра для оратораРадислав Гандапас, «Монолит»  

Здивування, почуття нового. В цій категорії було багато нон-фікшену, це часто книжки, які відкривають нам очі на те, як переоблаштувати наше життя, щоб отримувати від нього більше задоволення. «Камасутра» — книга про задоволення, але до чого тут ораторське мистецтво, це ніяковіння перед публікою? Культовий тренер Радислав Гандапас вважає, що виступати перед аудиторією — це як кохання. Аудиторію треба заінтригувати, спокусити, задовольнити. І тоді вона зробить все, що ви від неї хочете. 

Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»

Фенні Флегг, «Клуб сімейного дозвілля»  

Насолода і почуття приємного. По-перше, ця книжка — про любов до життя, про смачну їжу (в кінці є навіть рецепти), і все закінчується добре. Добре, наскільки це дозволяє бездоганний смак авторки: тобто, звісно, люди старішають, вмирають, розлучаються, міста змінюються, але гарні люди радіють життю, а погані отримують по заслугах. У часи Великої депресії у невеличкому селищі при залізничній станції «Зупинка» одна смілива і відважна дівчина, Іджі, відкриває кафе, де бідних годують безплатно, а безробітнім дають роботу. Усе селище — друзі Іджі, хоча вона абсолютно не відповідає уявленням про те, якою має бути юна леді. Іджі закохується у молоду жінку Рут, яка втікла з маленьким сином від жорстокого чоловіка. Згодом поліція починає підозрювати Іджі в тому, що вона вбила чоловіка Рут. Але всі мешканці селища стають на захист двох жінок. Евелін, яка у 1985 році слухає розповідь про життя Іджі, отримує натхнення, щоб змінити власне життя і не боятися робити те, що подобається, а не те, чого від тебе чекають. 

Блакитне мереживо долі

Енн Тайлер, #книголав  

Сум. Тому що сімейні історії часто ховають від нас маленькі і великі особисті трагедії. Тому що родинне життя — це іноді терпіння, маніпуляції, непорозуміння, відмова від особистих мрій заради інт

ересів найближчих людей, які, зазвичай, і не помітять твоєї великої жертви. Три покоління родини Вітшенків з їх секретами, таємницями, спогадами і сімейними легендами, правду про які дехто дізнається запізно, коли вже нікому сказати «пробач» чи «я люблю тебе».

 Зулейха відкриває очі

Гузель Яхіна, «BookChef» 

Страх. Роман вийшов у 2015 році та одразу став бестселером. «Зулейха відкриває очі» починається взимку 1930 року у глухому татарському селі. Селянку Зулейху разом із сотнями інших переселенців відправляють у товарному вагоні за каторжним маршрутом до Сибіру. На Ангарі вона зустрінеться з селянами, ленінградськими інтелігентами, декласованими елементами, злочинцями, мусульманами, християнами, атеїстами, чувашами, татарами, німцями. Всі вони щодня будуть вимушені відвойовувати у тайги та у безжальної системи своє право на існування. 

Бузкові дівчата

Марта Холл Келлі, «Нора-Друк»  

Гнів — це почуття, яке викликають події та долі, описані у цьому романі про Другу світову війну. Тим більше, що йдеться про найстрашніші, найганебніші її сторінки: медичні експерименти нацистів над людьми, особливо боляче від того, що при цьому одні жінки катували інших. Але траплялось і так, що жінки боролися за те, щоб військові злочинці отримували заслужене покарання, а жертви — не були забутими. Кароліна Феррідей — нью-йоркська аристократка взялась «витягти із забуття» історії полонянок табору «Равенсбрюк», серед яких була смілива Кася Кужмерик. Герта Оберхойзен, лікарка-нацистка, згідно з вироком Нюрнберзького суду повинна була відсидіти у в`язниці 20 років. Проте, завдяки знайомствам, вона вийшла на волю через 5 років і навіть продовжила медичну практику. Завдяки Касі та Кароліні її жертвам вдалося домогтися правосуддя. 

Історія з відьмами

Катерина Диса, «Критика»  

Допитливість часто спрямована на життя інших, особливо, якшо ці інші якісь «не такі», та ще й жінки. Наприклад, полюбляють танцювати, чи «не так» роблять хатню роботу, незаміжні, або «надто» щасливі у подружньому житті. Відьми, коротше кажучи. Якими були наші прабаці, яких звинувачували у відьомстві? Як проходили суди, якими були покарання?  Катерина Диса, PhD, доцентка кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», дослідила 198 справ про чари, які розглядалися у судах українських воєводств Речі Посполитої у XVII-XVIII ст.