Мені було набагато простіше я написав книгу із реальних історій", - письменник Олександр Дмитрук починає презентацію свого роману "Позивний "Богомол" у Вінниці. Її відвідав кореспондент Gazeta.ua./a>.

Головний герой гниги - це збірний персонаж із двох реальних діячів. Більшість матеріалу взяв із чоловіка, який до 1991 року був кадровим військовим і служив у секретному підрозділі у Севастополі. Загинув у квітні 2015 року біля Широкіно.

Мав величезний військовий досвід, бо після розпаду СРСР виїхав за кордон і став комбатантом – людиною, яка воює за гроші. Увійшов у підрозділ "Дикі гуси", який займається військовими переворотами. За одну операцію бійці отримують по 500 тис. дол. Тобто чоловік був заможний. Під час майдану в 2014 році він приїхав у Київ до доньки.

"Мирон побачив, що ситуація то напружувалась, то послаблювалась. За два дні спостережень він зрозумів - процес керований. Розігнати майдан справа кількох годин, але хтось ніби грався чи шантажував президента. Усе скидалося на те, що велися торги. Якщо на початку обурливих настроїв спостерігався американський сценарій, то після Різдва все кардинально змінилося на російський слід. Він знав, що знищити або захопити главу держави елементарно просто. Але про це ніхто навіть не заїкався. Все перемістилося у площину покарання Захарченка, заміни Азарова і тому подібне. З кожним днем ставало очевидно, що мозок "народного" волевиявлення не за тисячі кілометрів, а за кілька сотень метрів", - зачитав фрагмент роману Олександр Дмитрук.

Письменник сумнівається у втечі президента. Вважає, що його зникнення було вигідне Росії. Без нього було більше підстав починати війну. Так само провокативні постріли у мирне населення – розв´язують руки агресору.

Коли російські війська приходять в Крим головний герой пропонує владі зупинити їх своїми силами. Йому відмовили. Створює добровольчий батальйон і відправляється на Донбас. Він усвідомлював, що можуть пришити бандитизм, але більше його лякала поява російських танків у Києві. Проводить диверсії по тилах противників. У книзі описано багато ситуацій стосунків із місцевими.

"Я бував на Донбасі. Бачив там різних людей. У Горлівці коли попросив квиток у транспорті українською мовою запала тиша і всі почали дивитись на мене як на "ворога народу". У кафе замовив кави – вийшов ввесь персонал подивитись на мене. У Донецьку – зовсім по іншому. Нормально реагують на українську. Я вважаю, що якийсь злам відбувся. Живуть толерантніше. Молодь взагалі не звертає увагу на мову. Почали з´являтися спільні точки дотику. Комусь це було не вигідно. Тепер місцеві беруть у наших харчі і в руках з нею клянуть, звинувачують у всіх бідах", - каже Дмитрук.

Доповнив образ головного героя іншим спецназівцем. Він отримав важкі пораненя на Донбасі. Наші відмовились його лікувати і порадили стати на службу в іноземний підрозділ. Німці вилікували і він тепер 10 років буде служити їм. Таких є сотні.

Олександр Гандзій