Дуже часто домагаємося звільнення людей того ж дня, — розповідає 68-річний канадський письменник Джон Ролстон Сол. Президент Міжнародного ПЕН-центру бере участь у дискусії "Культура, війна та відповідальність" у бібліотеці ім. Антоновичів Києво-Могилянської Академії 30 вересня.

Англійською назву організації можна прочитати як "ручка". Але її розшифровують як "Поети, Есеїсти, Новелісти". Вона об´єднує письменників і журналістів з усього світу. Захищає свободу слова й переслідуваних митців, підтримує дискриміновані мови й культури. Об´єднує 144 національні ПЕН-центри із 102 країн світу.

— Зараз до нас залучені всі лауреати Нобелівської премії, — розповідає Джон Ролстон Сол. — Це дуже цікаве поєднання провідних письменників світу. Ми вважаємо, що немає свободи висловлювання думок без літератури. Ми не профспілка, ми захищаємо свободу висловлювання думок. Зараз у світі 850 письменників і журналістів — в ув´язненні.

Першу кампанію провели, коли заарештували письменника Габріеля Гарсія Маркеса. Йому залишалося 2 години до в´язниці. Він був дуже тихий, спокійний. "Що ж ви думали?" — запитали його. "Ви знаєте, я читав "Таймс", курив сигарету і думав, що мене розстріляють", — відповідав письменник. Кампанія із захисту Федеріко Гарсія Лорки була успішна. Але його викрали й розстріляли. Ми прокидаємося щодня в жаху, бо це те, чим займається наша організація. Ми дуже добре рятуємо життя, але не так добре витягаємо із в´язниць.

Участь у дискусії також взяли українські письменники Микола Рябчук, президент Українського ПЕН-центру, та його віце-президент — письменник Андрій Курков.

— Зараз молоді літератори вміють писати все й по-всякому. Я чекаю лише, коли ця добра кількість перейде в колосальну якість. Ми в очікуванні якоїсь Нобелівської премії для українців, — говорить 62-річний Микола Рябчук.

Доповідачі в Києві проїздом. Уже наступного дня вирушають на Одеський міжнародний літературний фестиваль.

— Останні два роки — це історія занепаду й розпаду в цілому світі, — про­довжує Джон Ролстон Сол. — Поширюється расизм, націоналізм, люди тицяють пальцями на кольори шкіри. Це відбувається в багатьох місцях. І ми бачимо повернення чорної комедії. Є дуже гарний приклад — Андрій Курков. Я щойно дочитав його "Пікнік на льоду". Ця країна — це країна Булгакова й Гоголя, найбільших майстрів чорної комедії. Весь час думаю про "Мертві душі". Гадаю, ця чорна комедія ще зростатиме.

Олександра ВАСИЛЬЄВА