Re: цензії

Якщо витягнути вранці підлітка з ліжка може бути вельми драматичною подією, то чого очікувати від хлопця чи дівчини, які через переїзд родини до іншого міста змушені покинути своїх найкращих друзів, школу та рідну домівку? У новому романі популярної польської письменниці Малгожати Гутовської-Адамчик «110 вулиць» все починається саме із цього: заможна родина Вербицьких, що мирно й комфортно проживала у Варшаві, раптом змінює місце проживання.

Переїзд може бути більш травматичним для підлітків, ніж для молодших дітей чи дорослих, саме через те, що молоді люди певною мірою визначають та відчувають себе через своїх друзів. Тобто втрачаючи звичне комфортне оточення, підліток на деякий час ніби втрачає самого себе. А якщо про рішення родини переїхати тебе повідомили в останній момент, ніби ти якесь немовля, думка якого нічого не важить? Якщо родина через економічну кризу втрачає приємний статус заможної? Якщо переїжджати доведеться у таке глухе село, що ти соромишся сказати про це своїм столичним друзям?

До певного моменту кожен живе власним життям: мама працює у глянцевому журналі, мріє про написання дамського роману, періодично стає жертвою імпульсивного шопінгу, тато займає посаду директора польської філії великої мультинаціональної компанії.

Два сини: молодший Миколай, миле дитя, та старший Міхал, геній баскетболу, іронії та тиняння по торгівельних центрах, – тягнуть з батьків кишенькові гроші.

Так продовжується аж поки фінансова криза не змушує родину майже раптово переїхати до глухого провінційного містечка та спільно піднімати невелике сімейне підприємство.

16-річний Міхал, баскетболіст та бунтар, у розпачі, адже опинитись у місті, де є тільки 110 вулиць, «де нема куди піти в дощ, де нічого не відбувається» – це для нього найгірша з ситуацій, майже кара господня. До певного моменту читачі не впевнені, чи приживеться цей розбишака в провінційній школі? Чи покохає його у відповідь Морквяна фея? Чи повернеться він до Варшави тим самим Міхалом, що звідти поїхав? Чи збагне, що 110 вулиць маленького містечка можуть стати місцем великих пригод?

Врешті родина Вербицьких швидко знаходить нових друзів. Завдяки спільним зусиллям батьків та двох синів сімейна бензозаправка стає популярною.

Численні сюжетні лінії з симпатичними героями та загадковими подіями часом нагадують своїм переплетенням яскравий молодіжний серіал. Іноді треба бути дуже уважними, щоб встежити за всіма перипетіями. Іноді треба навіть зупинитись на хвилинку і пригадати, хто з ким, коли і як. Але це інтригуюче плетиво варте читацької уважності, тому що буквально до останніх сторінок автор тримає нас у напруженні: хто такий Чудовисько, з яким фліртує у чаті Анка – колишня колега Йоланти Вербицької, матері сімейства, яка (Анка, звісно) була загубила пса Пого, якого знайшов Віктор, який виявився художником і любителем тварин з Граєва, куди переїхала родина Вербицьких, та який виявився другом Марти, дівчини в яку закохався Міхал, та з яким (з Віктором, звісно) сама Анка деякий час зустрічалась?

Чим скінчаться ризиковані дорослі ігри у кохання між Анжелікою, якій подобається (але без взаємності) Міхал, та Гвідо – мажором на Тойоті Ленд-Крузер, головним суперником Міхала за симпатії нового класу, неприємним, на перший погляд, типом, який навіть прозоро погрожує сімейному бізнесу Вербицьких, але виявиться не таким.

Де у сюжеті знову «випірне» найпікантніший чоловік у всій книжці – водій фури Славек-Вікінг і чи буде саме він надійним плечем для Мажени, бідної та нещасної одинокої мами з двома дітьми, яку Вербицькі запросили готувати у кафе на їхній бензоколонці? У книзі все як у житті: деякі відносини відмирають, деякі сюжетні лінії обриваються, але, можливо, Йоланта Вербицька матиме цікавий матеріал для книжки, яку вона так хотіла написати. Але так і не написала.

У вирі подій та персонажів, проте, читач не губить і родини Вербицьких, у якій всі стали ближче та уважніше один до одного як люди, що разом пройшли крізь вогонь, воду та мідні труби. Міхал знаходить перше кохання, відкриває у собі акторський талант, розуміє, що у справжній дружбі гроші – не головне, а перше враження про людину дуже часто буває хибним. А ще він в один пречудовий день, зрозуміє, що не хоче повертатись до Варшави, тому що 110 вулиць маленького містечка стали йому рідними, а найбільше та, де стоїть заметений снігом будинок, у вікні якого видно тоненьку дівочу постать, яка чекає його.

«110 вулиць» – не перший роман Гутовської-Адамчик про тінейджерів, перекладений на українську мову. В Україні минулого року завдяки видавництву «Урбіно», яке спеціалізується на виданні сучасної зарубіжної літератури в українських перекладах, вийшов роман «Дівчата з тринадцятої вулиці».

Читайте рецензію на книгу Гутовської-Адамчик «Дівчата з 13-ї вулиці»